Реабілітаційна ферма, про яку знімає фільм Netflix: історія “Зеленого гаю”
Євгенія та Анатолій познайомились у військовому шпиталі одразу після Майдану. Потім разом брали участь у бойових діях на сході України, пізніше жили у Чехії та розвивали бізнес за кордоном. Однак, пара хотіла більше часу проводити в Україні, саме тому вирішили купити землю і побудувати собі дачу.
Та щось пішло не по плану: дача швидко перетворилась на центр реабілітації для тварин та людей, а подружжя повністю переїхало в Україну, про це розповіла Женя в інтерв’ю.
“Ми зрозуміли з чоловіком, що це місце з’явилось як наша власна реабілітація. Адже після 2014 року ми мали багато психологічних проблем“, – зазначає Женя.
Випадковості не випадкові
Подружжя мало багато друзів військових, які почали передавати тварин із зони бойових дій. На той момент Женя навіть не думала, що вони відкриють ферму для відвідувачів. Все трапилось випадково: подружжя вирішило відсвяткувати випускний доньки на фермі. Серед запрошених батьків була мама блогерка-мільйонниця, яка виклала світлини в Інтернет і до ферми почали звертатися люди з різними запитами: прийняти тварин, приїхати на екскурсію. Серед охочих відвідати ферму були люди з інвалідністю, аутизмом, психологічними проблемами.
“Тоді це не була професійна реабілітація, ми просто приймали людей та проводили екскурсії, але вже помітили як гарно впливає ферма на психологічний стан людей”, – каже Євгенія.
Після початку повномасштабного вторгнення власники ферми відкрили її для вимушених переселенців. Вже 24 лютого в заміському будинку подружжя було 16 людей з тваринами. Приїхали навіть переселенці з колекцією папужок та крокодилом.
За час повномасштабної війни “Зелений гай“ прийняв понад 300 людей на тимчасовий прихисток та півтори тисячі тварин, частина з яких залишилась на фермі. Окрім, тимчасового прихистку Женя разом з чоловіком надавали гуманітарну допомогу, розсилали свою молочну продукцію в поселення, які приймали ВПО, а також відправляли сухпаї військовим.
“З першого дня війни ферма працювала безкоштовно для відвідуючих протягом трьох місяців. Ми тільки дуже просили привозити яблучка, моркву, смаколики для тварин, бо в нас почались проблеми з кормами й було дуже витратно приймати і людей, і тварин”, – уточнила Євгенія.
Донати власники збирали всього кілька разів: на початку війни, коли не вистачало кормів та коли на ферму впала ракета. Тоді згоріли матеріали та корма, які Євгенія з чоловіком закупили, щоб підготуватися до зими. Сусіди ферми виклали картки власників в Інтернет і люди зібрали більше мільйона гривень за 2 доби.
Весь інший час “Зелений гай” існує на 90% за рахунок прибутку власників від продажу молочної продукції та проведення освітніх екскурсій. Женя навчилась варити сир на Алясці, коли їй було ще 18 років. Потім проходила онлайн курси і вчилась у сироварів України. Зараз, подружжя реалізує сири прямо на фермі “Зелений гай“.
Реабілітація на фермі
Після 24 лютого подружжя побачило наскільки люди потребують реабілітації, тому почало активно розвивати ферму у цьому напрямку. Наразі, в “Зеленому гаю“ можна пройти:
- гарденотерапію (особливий напрям реабілітації за допомогою заохочення людей до роботи з рослинами),
- анімалотерапію (реабілітація за допомогою тварин),
- іпотерапію (реабілітація за допомогою адаптивної верхової їзди).
“Багато українців страждають від психологічних проблем: стрес, безсоння. Терапія допомагає впоратись з цими проблемами та відчути себе щасливішим. Доведено якщо в родині є собака чи кіт, то там відбувається на 40% менше конфліктів. А що стосується гарденотерапії, то люди із більш зелених регіонів – набагато успішніші, діти краще навчаються, ліпше концентруються”, – зазначає Євгенія.
Фахівці, які працюють на фермі (більшість із них спочатку була просто волонтерами), є співробітниками Дніпровського аграрного університету, навчаються в Київському політехнічному інституті, Українському католицькому університеті, Національному університет біоресурсів і природокористування України та в Навчально-науковому інститут лісового і садово-паркового господарства, входять в асоціацію іпотерапевтів Украіни, відвідують міжнародні конференціі психотерапевтів та психіатрів, творців лікувальних садів Сью Стюарт, Моніки Ботті.
Програму активностей з тваринами допомогала розробляти директор Animal Assisted Therapy з Jarusalem Biblical Zoo, які мають 23 річний досвід в реабілітаціі тваринами. Також команда Зеленого Гаю та коаліція Дніпропетровщини 1325 розробило проект для переселенців, які живуть у Синельниківській та Кам’янській громадах.
Програма розрахована на 180 людей та передбачає трансфери. Здебільшого з відвідувачами будуть працювати коні та собаки, які вважаються дуже ефективними у реабілітації. Передбачений супровід психолога та арттерапія. Також залучено ДСНС. Буде проходити гра з міно-вибухової безпеки, адже ці родини, учасники проєкту планують повертатися додому після деокупації.
Любов до тварин
Головна мотивація Жені займатися фермою – це любов до тварин
“Це наднавантаження, постійна складна праця, брак грошей, ризики. В нас є евакуйовані корови, які не є продуктивними, але ми іх любимо всих однаково. Є тварини, які чекають на протезування, є тварини військових, які чекають на перемогу та повернень в родину. І це наш внесок в збереження та відновлення Украіни”, – зазначає Женя.
“Зелений гай” став популярним тільки завдяки маркетингу розголосу. Подружжя плідно працювало, вкладало всі свої фізичні та матеріальні ресурси, люди помічали це і розповідали про це на просторах Інтернету та в житті.
Так про ферму вже написала The New York Times, а американська кінокомпанія знімає документальний фільм, і вже є замовлення на стримінгові майданчики по типу Netflix. Прем’єра фільму відбудеться по всьому світу, окрім Росії та Білорусі.
Інша складова успіху “Зеленого Гаю” – це постійна практика та уважність до потреб людей.
“Ми спостерігаємо та визначаємо що саме потрібно людям і що ми можемо дати. Ми повертаємо людям жагу до життя. Наразі, ми точно робимо їх трішки щасливішими за допомогою терапії та професійних психологів”, – зазначає Євгенія.
Цікавий факт про “Зелений гай“: на фермі немає жодного справжнього фермера. Тут працюють викладачі з ветеринарної кафедри, військові, краєзнавці, історики та ВПО. Більшість з них приїжджало на ферму як волонтери, але залишились працювати в першу чергу за цінності, а потім за зарплатню. Однак, лише троє з команди можуть здійснювати евакуацію тварин з гарячих точок.
Єлизавета Ломонос
