Розвиток завжди на часі: як Помічна стає «центром життя» попри війну (ФОТО, ВІДЕО)
За майже 90 кілометрів від Кропивницького, обласного центру Кіровоградщини, розташувалося невелике містечко Помічна. В області воно відоме як місто залізничників. Проте як виявилося – це ще й місто креативної та активної молоді, сучасних та прогресивних педагогів і педагогинь, а також невтомних волонтерок та загалом людей, які не вміють сидіти, склавши руки, і продовжують розвивати свою громаду навіть в умовах війни.
На близько 10 тисяч населення у Помічній знайдете 2 молодіжні простори (невдовзі планують створити ще один), Ігровий клуб для дітей та молоді «Спільно JuniorS», Інклюзивно-ресурсний центр, STEM-лабораторію та два центри плетіння маскувальних сіток для ЗСУ.
Як громаді вдається адаптуватися до викликів воєнного часу, запроваджувати нові проєкти та чому поиічнянці впевнені, що це на часі – з’ясовувала «Гречка».
Легка осіння прохолода, пишні ялини біля входу в непримітну будівлю, привітна посмішка фахівчині відділу освіти Ольги Водяної – так почався шлях «Гречки» до знайомства з насиченим життям Помічної.
Здорові, активні, спортивні: як кубинський українець надихає молодь
«Агов! Переходимо всі на стрибки! Хто буде починати?» – ступивши на невеликий міський стадіон, чуємо голос чоловіка із незвичним акцентом.
Тут відбуваються змагання між учнями трьох помічнянських шкіл з нагоди Дня фізичної культури, а головним організатором, тренером та суддею є вчитель родом з Куби Аріель Фідальго Поррата.
Міцний високий засмаглий чоловік зосереджено управляє процесом змагань, при цьому його голос звучить не по-керівницьки, а по-дружньому привітним. Зо три десятки підлітків спілкуються з ним вільно та невимушено.
Пан Аріель переїхав до України ще у 80-х роках. У тодішньому ще Кіровограді закінчив факультет фізичного виховання у місцевому педагогічному виші. Одружився та переїхав жити до Помічної. Вже 21 рік працює у Помічнянському ліцеї, де надихає своїх вихованців та прагне розвивати молодь у громаді.
Змагання до Дня фізичної культури – одні з багатьох, які регулярно відбуваються в рамках Ігрового клубу «Спільно JuniorS», який впроваджується у співпраці з ГО «Рух Олександра Педана JuniorS».
Всього по Україні запрацювали 20 таких клубів. У Помічній проєкт запровадили завдяки Аріелю Фідальго Поррата і його вихованці, яка зараз працює тут вчителькою – Альоні Кравченко. Пан Аріель говорить, що їм разом вдалося переконати організаторів програми, що такий клуб варто створити саме у Помічній, хоч це навіть не районний центр.
«Певно допомогло те, що ми постійно беремо участь у проєктах. Ймовірно, показником стало й те, що ми були учасниками Ліги сміливих і Ліги дружніх. Крім того, у нас функціонує база підготовки спортсменів олімпійського резерву. А більшість наших вихованців займають призові місця на різноманітних змаганнях”, – пояснює вчитель фізкультури.
“Ігровий клуб” працює на базі Ліцею №3 “Гармонія”. В рамках участі у клубі вдалося для громади отримати сучасний якісний інвентар та організувати дітям і молоді якісне спортивне та просвітницьке дозвілля.
Крім активних вчителів та досягнень учнів, у ліцеї “Гармонія” є все необхідне, для того, аби там функціонував цей клуб – спортивний зал, який відповідає усім вимогам, і футбольний майданчик зі штучним покриттям. Очільниця відділу освіти зауважує, що там постійно, навіть попри існування клубу, збираються діти і дорослі для різноманітних ігор, для відпочинку, там локації, на яких завжди відбуваються якісь активності.
«4US»: від молодіжного простору до центру гуртування
Пані Ольга запрошує до непримітної будівлі. Крокуючи сходинками, відчуваємо скупу холоднечу адміністративних стін. На другому поверсі за дверима на нас чекає інший світ – молодіжний простір «4US». Простора охайна кімната, поділена на зони, де навіть атмосфера, здається наповнена енергією, креативом та ідеями. Тут вже понад 4 роки вирує життя більшості помічнянців, а з минулого року і гостей, які знайшли прихисток у місті.
Чимало проєктів у громаді ініціює та впроваджує ГО «Молода Помічнянська Громада», яку активно підтримує та допомагає у пошуку нових можливостей міський відділ освіти на чолі із Ніною Семашко.
Пані Ніна розповіла «Гречці», що ще у 2018 році вперше була створена”Молода Помічнянська Громада”. Саме ця організація ініціювала створення першого молодіжного простору, де можна було б зустрітися, поспілкуватися, проводити різноманітні заходи.
До повномасштабної війни простір був дійсно для молодіжного дозвілля, освітніх заходів, тренінгів та різних івентів, проте у перші ж дні від 24 лютого 2022 року це місце перетворилося на потужний центр волонтерства, єднання та взаємопідтримки.
«Тут збиралися всі. Люди плели тисячі квадратних метрів сіток. Несли сюди все, що могли, аби допомогти нашим військовим та тероборонівцям», – згадує пані Ніна.
Фото з архіву
Потім простір став місцем для проведення заходів з інтеграції вимушених переселенців, адже Помічна стала одним із перших міст, яке прийняло евакуаційні потяги з Донеччини.
«Вже у березні 2022 року ми почали проводити тренінги, куди запрошували переселенців з Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Донеччини та Луганщини… Ми тут і плакали, і сміялися – підтримували один одного», – ділиться спогадами Ніна Семашко.
Потім в цьому ж просторі впродовж 2022 реалізували два проєкти, спрямовані на інтеграцію вимушених переселенців: «Соціальна інтеграція під час кризи» (у співпраці із ГО «Агенція сталого розвитку “Хмарочос”») та «Соціальна адаптація для внутрішньопереміщених осіб» (у співпраці із ГО «10 квітня»).
«Проводили зустрічі з підприємцями, різноманітні майстер-класи, толоку на дитячому майданчику. Й інтеграційний фестиваль “Валіза добра” був. Такі заходи дають спілкування, сприяють адаптації людей», – впевнена очільниця відділу освіти.
Всеукраїнський EdCamp Ukraine в укриттях Помічної
Прямуємо до укриття місцевого ліцею №1. Масивний напис на стіні закладу впевнено вказує напрямок до дверей, за якими одразу кидаються в очі напис “WIFI” та значок, що свідчить про наявність мобільної мережі.
Внизу ж “кімната відпочинку” довжиною у кількадесят метрів. Охайно застелені саморобними килимками із клаптиків джинсів імпровізовані канапи, світлі стіни і навіть цілий клас для навчання.
Саме тут цьогоріч у Помічній вже втретє відбулася магістральна (не)конференція в рамках всеукраїнської програми для освітян EdCamp Ukraine.
У програмі взяли участь освітяни з різних областей України та педагоги, які зараз вимушено перебувають за кордоном. Для прикладу, однією зі спікерок була директорка київської школи, яка зараз працює у Німеччині.
Були гості з Кривого Рогу, Кременчука, з різних куточків Кіровоградської області.
Особливістю цьогорічного EdCamp було те, що сесії проходили в очному і в онлайн форматі.
Частина заходів відбувалася прямо в укритті.
Привела, так би мовити, до Помічної EdCamp вчителька інформатики ліцею №1 Олена Трибко.
У 2020 вона онлайн провела міні EdCamp – захід для обміну досвідом вчителів за підтримки безлічі громадських організацій, а також посольства США в Україні та Heinrich Boll Foundation.
Вчителька впевнена, що такі заходи зараз потрібні і вони не повинні бути цілком пов’язані з війною.
“Ми віримо у перемогу і маємо надію, що вона скоро настане. І цю надію нам варто тримати і підтримку давати всім абсолютно і вчительству у тому числі. Для того, щоб педагоги потім, прийшовши в клас, надихали і учнів на сприйняття того, що все скоро буде добре”, – переконана Олена Трибко.
Вона зауважила, що під час (не)конференції зокрема були теми, пов’язані з тим, як налаштувати вчителів і учнів на сприйняття поточних подій, психологічну рівновагу, як уникнути вигорання, щоб не було занепаду настрою і духу, а був ресурс підтримати і себе, і учнів.
У Помічній EdCamp відбувся 31 березня на базі ліцею № 1 ім. Героя України Березняка Є.С.
Цей ліцей є одним з передових в області у впровадженні STEM-освіти і не тільки, а її вчителі із педагогів стали ще і проєктними менеджерами.
“Війна не є виправданням для того, щоб чогось не робити – вона є стимулом, що ми повинні працювати в 10, в 100 000 разів швидше, краще, ефективніше. Коли ми складемо руки і скажемо “Боже, ми нічого не можемо робити, бо у нас війна” то ми будемо діяти так, як вигідно нашим ворогам, бо вони хочуть, щоб ми тут були темні неосвічені, щоб ми були у паніці і шоці. А ми будемо працювати, будемо проводити активності, будемо запрошувати гостей, бо це теж наша боротьба”, – впевнена очільниця Помічнянського відділу освіти.
“ЧАС Є”: як молодь залучає для себе можливості
На великому подвірʼї крізь густо насаджені дерева вже пронизується проміння сонця, яке навіть трішки почало пригрівати. Прямуємо вже до ліцею №2 “Універсум”, будівля якого своїм виглядом ззовні, здається, переносить до якоїсь гімназії початку 20 сторіччя.
Проте за дверима контрастом впадають в очі сучасно оздоблені стіни, креативні мотиваційні написи на них та привітні дітлахи, які поспішають привітатися.
Саме тут у травні цього року відкрили молодіжний простір “ЧАС Є” у співпраці із громадською організацією “СК Задзеркалля”, яка релокувалася зі Слов’янська, та впроваджує в області програму “Upshift” від ЮНІСЕФ.
«Нашій молоді не було де збиратися, аби провести дозвілля, особливо якщо це в холодну пору року. Хоча б якийсь фільм подивитися чи просто поспілкуватися», – говорить одна з ініціаторок проєкту, одинадцятикласниця ліцею Ангеліна Зогова.
П’ятеро активних учнів Помічнянського ліцею №2 разом зі своєю вчителькою підготували проєкт простору, подали його на конкурс, де здобули перемогу.
Приміщення отримали у рідній школі, де й проводять тепер різноманітні освітні й розважальні заходи.
Невеличка кімната, де найперше впадають в очі різнокольорові крісла-мішки на підлозі, де вже розташувалися юні активістки й активіст. Проте якщо розглянутися, то тут і техніки сучасної чимало, і навіть зона з парасольками для фото та відеозйомки.
“Ми допомогли оформити правильно заявку, одна з наших викладачок супроводжувала їх до Кропивницького. Там чотири дні вони були активними учасниками, розробляли цей проєкт, продумували, що саме буде у цьому просторі. Потім вже ми допомагали з реалізацією проєкту, до чого долучилася і наша Помічнянська молодіжна рада, у тому числі вони виступили і нашими фінансовими партнерами – допомогли закупити обладнання”, – поділилася історією створення простору викладачка ліцею №2 Ірина Попова, яка підтримувала школярів у реалізації проєкту.
Наразі ж у цьому просторі можна подивитися фільми, пограти в настільні ігри, тут проводять різноманітні тренінги, а також Молодіжна рада проводить свої засідання.
Від допомоги дітям до тренінгів для військових і переселенців
Зо 7 пар взуття у невеличкому квадратному коридорчику одразу дають знак, що або ж одягайте бахіли, або ж поповнюйте ряди черевичків.
Так і робимо. Босоніж ступаємо до закладу, ніби боючись порушити ідеальну гармонію і чистоту інтерʼєру закладу, який допомагає діткам з інвалідністю тренуватися, розвиватися, спілкуватися та отримувати психологічну підтримку.
Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ) для дітей з інвалідністю функціонує у Помічній кілька років. Тут працюють фахівчині і з фізичного розвитку, і з розвитку мовлення, і психологиня.
Проте після початку повномасштабного вторгнення центр став і осередком для проведення заходів, спрямованих на підтримку та інтеграцію вимушених переселенців.
На базі ІРЦ близько пів року, починаючи з лютого 2023 року, 6 місяців функціонував “Вільно-хаб” за сприяння організації “IREX”.
Координаторками хабу стали дві дівчини-переселенки, які проводили тут майстер-класи, організовували тренінги, перегляди фільмів та інші заходи для всіх бажаючих.
Наразі проєкт закінчили. Проте, за словами Ніни Семашко, Молодіжна рада спільно зі ще однією організацією подали заявку на конкурс, оголошений програмою “Dobre”, який називається “Місцеві ініціативи для розвитку і відновлення громад”.
“Цей проєкт теж спрямований на психологічну підтримку та інтеграцію внутрішньопереміщених осіб. Ми теж так запланували, що він буде відбуватися на базі інклюзивно-ресурсного центру, але поки ще не знаємо результатів”, – говорить пані Ніна.
Психологиня ІРЦ Кароліна Кучерява говорить, що в планах організувати колективні консультації та тренінги для рідних військових.
При цьому жінка впевнена, що це потрібно починати робити вже зараз, адже навіть, коли захисники і захисниці приїздять додому у відпустку, то близькі люди повинні вміти вже їх розуміти, адже вони зараз трошки інші – через весь жах подій, які їм доводиться переживати – їхня підсвідомість сама, так би мовити “вимикає” емоції, аби таким чином захиститися.
“Нещодавно чоловік знайомої, який вже тривалий час на фронті, був у відпустці. Дружина мені говорить “він став до мене холодний, якийсь нерідний”. Я їй намагалася пояснити, що це всього лише захисна реакція, вони в тих умовах звикли відключати емоційність, адже лише так можуть захиститися від усього жаху, який доводиться щоденно бачити. Прийшовши додому, підсвідомість теж ще не дозволяє їм перемкнутися, адже вони потрапляють в умови домашнього затишку, з яким потрібно буде знову прощатися і вони бояться до нього прив’язатися, щоб не було так боляче повертатися на фронт”, – розповідає пані Кароліна.
Психологиня впевнена, що ось такі речі потрібно пояснювати рідним та близьким вже, аби і вони розуміли, як спілкуватися зі своїми захисниками і захисницями, і щоб себе не тригерили підозрами.
“Громада мрій та дій”
“Тільки уявіть, хіба це не свідчить про нашу єдність і те, що сила у взаємодії, коли майстриня з аквагриму, поки робить іншим діточкам малюнки на обличчі, то мамочки цих діток по черзі няньчаться із її маленьким дитям. І всі так тішилися, так комунікували і допомагали один одному”, – з шаленим запалом в очах, емоційно ділиться спогадами Ніна Семашко про захід, який Молодіжна громада з постійними партнерами організували просто у середмісті Помічної – “Громада мрій і дій”.
Фото з архіву Ніни Семашко
Розгорнули низку локацій просто на подвір’ї перед будинком творчості.
“У цьому просторі діалогу, творчості, дитинства кожен міг знайти заняття собі до снаги: дорослі – могли обговорити шляхи вирішення нагальних проблем громади, а малеча – виготовити флікери, оздобити хустинки, долучитися до створення пластилінового міста мрій, власноруч змайструвати обереги, помалювати фарбами та крейдою, прикрасити личко патріотичним аквагримом”, – розповідає Ніна Семашко.
Фото з архіву Ніни Семашко
Були також виступи творчих колективів. За словами пані Ніни та пані Ольги, цей захід став без перебільшення таким, що згуртував громаду – люди спілкувалися, посміхалися, взаємодіяли, насолоджувалися моментами, підтримували та допомагали один одному.
Особливим вони називають момент перегляду мультфільму “Фердинанд”, при згадці якого хні обличчя прикрасила щира посмішка.
“На перший погляд, веселий, безтурботний мультик, проте з глибоким змістом, про любов, людяність, наполегливість, віру і єднання. Нам сприяла навіть погода. Теплий, літній вечір, тихе світло гірлянд, мультик під зорями і непідробна радість на дитячих обличчях, напевно, це і є звичайне людське щастя. Безмежно дякуємо нашим Збройним Силам України, що дають можливість створювати радісні моменти”, – акцентувала Ніна Семашко.
Фото з архіву Ніни Семашко
Із садочків у цехи з виготовлення маскувальних сіток
Яскраве подвірʼя із різнокольоровими павільйонами одразу дає знати – йдемо до дитячого садка. Вірним провідником стає невеличкий пес, який нас супроводжує до самого входу.
Проте за дверима не чутно дитячих голосів. Самотньо зустрічає очільниця закладу, яка привітним притишеним голосом одразу починає ділитися результатами праці її колективу, які від початку війни змінили садкові групи на єдиний зал, де всі разом плетуть кілометри маскувальних сіток.
Наразі у Помічній із трьох дитсадків працює лише один, оскільки у двох інших немає укриттів.
За словами фахівчині відділу освіти Ольги Водяної, один садочок таки невдовзі відкриє свої двері для маленьких вихованців, адже там до 1 жовтня вже повинні закінчити переоблаштування підвалу під укриття.
В іншому ж садочку навіть елементарного підвалу немає. Тому наразі він не працює, у громаді намагаються знайти рішення, як все-таки облаштувати у закладі захисну споруду, проте це все вимагає часу і фінансів.
“Усі наші батьки дошкільнят з нетерпінням чекають, щоб всі садочки запрацювали. Тільки уявіть: із трьох закладів, які були переповнені дітьми, зараз тільки один працює. А діткам потрібна соціалізація, батькам потрібна можливість працювати, вихователькам потрібна робота”, – зауважує фахівчиня відділу освіти.
Поки що ж виховательки-волонтерки вже навіть власну методику у плетінні сіток випрацювали. Найголовніше, говорять, дивитися за вікно – якими фарбами зараз природа малює оточення – такі й кольори повинні бути на сітці.
Плетуть під інтерактивні вікторини з української мови – одна людина зачитує питання – інші, плетучи сітку, шукають правильну відповідь. І так по черзі.
“Педагогічне від нас не забрати, хоч і не маємо зараз наших дітлахів та все ж потяг до цікавинок та поглиблення власних знань ніде не дівається. Поєднуємо корисне з приємним”, – ніби жартівливо та все ж із певним сумом в очах говорять жінки.
“4US 2.0”: не зупинятися, не дивлячись ні на що
“Зараз ось тут проїжджатимемо – я вам покажу, де ми хочемо “4US 2.0”. Ось-ось! Бачите он ту стару будівлю бібліотеки? А ми можемо зробити з неї яскраве місце, яке дасть змогу нам проводити ще більше заходів для нашої громади”, – із рішучістю та надією в голосі зауважує пані Ольга, коли ми, вже відвідавши всі локації, направляємося через центр до виїзду з міста.
У Помічній у будівлі бібліотеки, яка віднедавна не функціонує за прямим призначенням, неподалік центру міста Молодіжна Громада хоче створити ще один молодіжний центр “4US 2.0”.
Ольга Водяна пояснює, що таким чином можна буде проводити одночасно різні заходи у різних просторах. Крім того, говорить, що це буде зручніше і для самих містян, адже географічно перший “4US” знаходиться на окраїні Помічної, громадського транспорту у місті немає, тому людям, які живуть в іншому кінці населеного пункту незручно туди дістатися.
Представники молодіжної ради днями вже відвідали хакатон у Кропивницькому від програми “Dobre”, під час якого представили свій проєкт “4US 2.0”.
Комісія обере лише 2 проєкти від області, які отримають фінансування. Чи підтримали ініціативу молодих помічнянців поки що невідомо, проте пані Ольга говорить, що навіть, якщо не буде підтримки від цієї програми, то вони не зупиняться й обов’язково шукатимуть інші можливості.
Її думку абсолютно розділяє й очільниця відділу освіти Ніна Семашко, яка впевнена, що із маленьких кроків та можливостей починаються великі досягнення.
“Ми вважаємо, що хто як не ми… І дійсно Помічна починається з тебе, з мене, з кожного з нас. Можна якимись такими маленькими кроками вишиковувати можливості для того, щоб покращувати життя наших помічнянців. Насправді ресурси для цього є, просто треба шукати можливості, хапатися за них і робити “, – впевнена Ніна Семашко.
Авторка: Таміла Делюрман
Фото, відео: Валерій Лебідь
Сподобалась стаття - можеш подякувати авторці гривнею