“Не зміг би сидіти, склавши руки”: на Кіровоградщині попрощалися із полеглим на фронті футболістом
На фронті загинув експоліцейський, гравець кількох футбольних команд Кіровоградщини Юрій Лебедко. Друг воїна поділився спогадами про нього.
Цілеспрямований оптиміст
Близький друг загиблого Павло Арабов розповів “Гречці”, що Юрій народився у 1983 році у Бобринці. Навчався у Бобринецькій загальноосвітній школі №5, після з відзнакою закінчив Кіровоградський національний технічний університет.
Згодом продовжив здобувати освіту в Національній академії внутрішніх справ – навчався на юриста.
“У всьому, що робив Юра, було багато старанності. Це людина, біля якої і самому хотілося змінювати життя на краще, рухатися вперед, шукати оптимізм. Така у нього була енергетика”, – розповідає про загиблого друг Павло.
Юрій працював інспектором у транспортному сервісному центрі, начальником ДАІ Новоукраїнського району, служив у лавах Національної поліції України. Останні два роки перед повномасштабним вторгненням працював головним інженером в одному з фермерських господарств.
Обожнював футбол
За словами Павла, Юрій захоплювався футболом. Грав за команди «Колос» Дмитрівки, «Новатор» Бобринця та «Поліції» Кропивницького.
“Він ніколи не сидів на місці. Коли в нього з’являлася якась ідея, то завжди ніби горів нею, робив усе для неї. Це стосується і футболу, і роботи, і взагалі всього”, – каже Павло.
Окрім того, за словами Павла, Юрій дуже любив рибалити та полювати.
Став добровольцем
У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну Юрій Лебедко прийняв рішення вступити до лав ЗСУ.
“В той день він сказав, що не зможе сидіти склавши руки. Хоче захищати свою країну, дім, родину”, – пригадує Павло.
Юрій був командиром стрілецької роти військової частини. Мав звання капітана.
Загинув Герой 10 січня під час виконання бойового завдання у зоні ведення бойових дій у Херсонському напрямку від вогнепального поранення, несумісного з життям.
“Досі не вірю в це. Таке відчуття, ніби він ще живий і зараз подзвонить чи напише. Важко усвідомити, що така чудова людина як він, пішла з життя і більше не повернеться”, – каже Павло.
У Героя залишились брат, мама, батько, дружина та син.
Прощання із захисником відбулося 13 січня у його рідному місті Бобринці.
