Традиції та прикмети Щедрого вечора

 Ще одне значне різдвяно-новорічне свято, яке годилося відзначити у сімейному колі, і на котре готували другу – щедру кутю.

Щедрий вечір: коли святкують за новим церковним календарем

Після прийняття в Україні нового церковного календаря Щедрий вечір тепер відзначатимуть 31 грудня, напередодні Нового року за новим стилем. Це свято традиційно було пов’язане з передднем старого Нового року (або Василевого дня) і припадало на 13 січня за юліанським календарем. Оскільки Українська греко-католицька церква і Православна церква України перейшли на новий календар, усі релігійні свята змістилися на 13 днів назад, тож Щедрий вечір також змінив свою дату.

Таким чином, Щедрий вечір тепер збігається з Новим роком за григоріанським календарем, додаючи святковості цьому дню та зберігаючи традиції щедрування, обряди з козою, співи щедрівок і символічні обряди для добробуту в наступному році.

Традиції та прикмети Щедрого вечора

Як уже мовилося, готували другу кутю, яку називали щедрою. На відміну від багатої, її вже можна було заправляти скороминою; на Поліссі, скажімо, до неї додавали смалець. Як і на святвечір, готову кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів.

Окрім куті готували цілу низку інших страв, зокрема м’ясних; перевагу надавали птиці. Також обов’язковою стравою на вечері були млинці, як символ сонця.

Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальниці. Юнки, зібравшись у гурти з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто переодягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов’язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.

На відміну від багатої вечері, щедра була більш радісною та значно веселішою. Сівши за стіл, господар вимовляв промову, насичену щедрими побажаннями та дотепними жартами. Трапезу розпочинали кутею, нею ж і закінчували. Годилося також скуштувати усі страви.

Повечерявши, годилося почастувати також інших домашніх звірів та худобу. Винятком були лише кіт та пес – бо то гріх. Залишки від куті традиційно віддавали курям, щоб гарно неслися.
Близько опівночі, коли стихали щедрівки, молодь, зосібна дівчата, збиралася у гурти та гадали, пророкуючи свою майбутню долю. Ворожили також і старші люди, яких передусім цікавив яким буде цьогорічний урожай.

В ніч від Меланки до Василя, до сходу сонця, годилося обов’язково спалити Дідуха. Це символізувало перехід сонця на літо. Коли Дідух горів, дехто перестрибував через нього – на щастя. Попіл від «Дідуха» розсипали на тому місці, де мали садити огірки, аби добре вродили. У деяких регіонах України Дідуха спалювали значно пізніше, на голодну кутю .

Дехто вірив що цієї ночі мало рости магічне зело – «нечуйвітер». І хоча його могли знайти лише сліпі та відьми, до його пошуків долучалися всі, особливо молодь. Вірили, що знайдена містична рослина приносила своєму власнику неймовірну вдачу та здібність ставати невидимим. На жаль, будь-які деталі пов’язані із цією загадковою рослиною та особливостями її пошуку нині втрачені.

Погода на Щедрий вечір

На Щедрий вечір спостерігали за погодою:

•  Лежить добрий сніг – на врожай гречки;
•  Зоряне небо – врожай на гриби та горох;
•  Багато інею на деревах – на добрий медонос;
•  Сильний мороз, і падає сніжок – на врожай хліба та здоров’я людей.

Як на Кіровогрдщині колядували і відзначали Святвечір читайте тут.