Наступ на свободу слова: Партія регіонів проти “Кіровоградської правди”
«Ми будуємо чи руйнуємо Україну?» Чи можна взагалі саме так ставити питання, обговорюючи в колі друзів, знайомих, колег по роботі, на сторінках ЗМІ наше сьогоднішнє життя-буття? Виявляється, не можна. Кіровоградська обласна організація Партії регіонів за роздуми про майбутнє нашої держави, про духовний світ і матеріальне існування простих українців готова притягати до судової відповідальності не лише громадян, які вважають, що в нашій країні не все робиться для людей, не всі закони виконуються, а деякі з них ще й приймаються не зовсім легітимно, а й робити крайніми ті ЗМІ, які мають сміливість такі думки і судження громадян поширювати. Партія регіонів, яка уособлює собою виконавчу і законодавчу гілки влади у країні в цілому, так і на Кіровоградщині зокрема, воліє на шпальтах преси бачити, очевидно, лише хвалебні оди собі правлячій. А незгідних з такою точкою зору можна потягати і по судах.
Безвинну замітку дописувача «Кіровоградки» Івана Герасименка про прийнятий Верховною Радою Закон «Про основи державної мовної політики» регіонали чомусь вважають «такою, що не відповідає дійсності, є необ’єктивною, недостовірною та порочить ділову репутацію Кіровоградської обласної організації Партії регіонів». Конкретні ж слова, до яких є претензії, звучать так: « … Складається враження, що Партія регіонів замість того, щоб будувати Україну, хоче її зруйнувати. Зруйнувати ціле направлено, адже законопроект приймався з порушенням регламенту…»
Здавалося б, усе зрозуміло: людина має право висловити свої оціночні судження про діяльність будь-якої політичної сили України, адже їхня діяльність є публічною, відкритою як для похвали, так і для критики. Іван Герасименко робив свої припущення, володіючи відкритою і відомою усім на момент публікації інформацією, а саме: бійка у Верховній Раді, голосування за себе і за «того парня» кількома картками одночасно, заява про відставку спікера парламенту Володимира Литвина через те, що його «підставили». А далі було ще гірше для регіоналів – відмова Президента Януковича підписати сумновідомий мовний закон саме через можливі порушення регламенту при його прийнятті. Довелося збирати позачергову сесію Верховної Ради, щоб надати процесу голосування хоч якоїсь легітимності. При цьому представники опозиції одразу заявили про незаконність і другого голосування за закон «Про основи державної мовної політики», тому що не було враховано і розглянуто на пленарному засіданні понад дві тисячі поправок до згаданого закону.
І в чому ж тоді неправий Іван Герасименко і «Кіровоградська правда»? Тільки в тому, що це може не сподобатися Партії регіонів? Та в Україні ще, слава Богу, не однопартійна система, існує плюралізм думок і суджень, а свобода слова гарантована Конституцією. І статей, набагато гостріших та неприємних слухові очільників ПР, за останні два з половиною роки оприлюднено у ЗМІ регіону багато. Чому ж судовий позов з’явився проти газети саме зараз? «Кіровоградська правда» залишилася чи не єдиним друкованим засобом масової інформації в області, який прямо чи опосередковано не прислухається до думки у провладних кабінетах і партійних офісах. Зі стартом виборчої кампанії до Верховної Ради критичні матеріали про діяльність нинішньої влади можуть викликати роздратування і дискомфорт у правлячій команді області. Тому, очевидно, і було прийнято рішення занадто незалежних медіа поставити «на місце». Та ще й який-неякий піар зробити на факті боротьби з «несправедливістю» у ЗМІ щодо формування іміджу регіоналів. Що це спланована лінія партійного осередку свідчить і факт нещодавнього судового позову проти інтернет-ресурсу «Гречка», що теж дозволяє собі критичні публікації щодо діяльності Партії регіонів та її керманичів.
Важко не погодитися з думкою народного депутата України Лесі Оробець, яка стверджує, що влада взяла «курс на стерилізацію» незалежних ЗМІ.
«Очевидне зубожіння тих, ким влада мала б опікуватися, не лише валить її рейтинги, але й змушує шукати виходи з безнадійно глухого кута. Серед подібних процедур далеко не останню роль відіграє зачистка інформаційного простору від інакомислячих – така собі тотальна стерилізація «правди», – вважає народний депутат.
Звісно, можна почати з очевидних спроб підігнати законодавство під власні потреби, шантажувати опозиційні видання й телеканали національного рівня судовим переслідуванням. Але чи не найбільшу рейтингову вигоду влада отримує від затикання рота інакомислячим у регіональному масштабі. Адже чим далі від обласних центрів – тим більший вплив на людей мають телевізійні ящики та друкована продукція, відфільтрована за мірою лояльності до влади.
Хто ще, крім правлячої більшості, від цього виграє? Запитання риторичне.
Але найбільше від такого силування програють громадяни – саме вони є кінцевим споживачем стерилізованої «правди» від ПР разом із усіма нинішніми та майбутніми «покращеннями».
Насамкінець зазначимо, що редакція і автор не вчинили нічого надзвичайного. Тема «мовного закону» викликала шалений суспільний інтерес, публікації на зазначену тему є суспільно значимими і надання такої інформації є одним з обов’язків засобів масової інформації, яка, в свою чергу, кореспондується з правом громадськості на отримання інформації. Газета не може бути осторонь від проблем, які турбують жителів області і країни в цілому. Оскаржувані регіоналами фрази є оціночними судженнями і не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, що прямо встановлено в українському законодавстві і в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Викликає лише жаль той факт, що працівники редакції, замість підготовки цікавих і змістовних матеріалів для наших читачів, змушені будуть годинами доводити у суді, що вони не «слони»… А сам факт розгляду подібних судових позовів у судах має послужити тривожним сигналом українському суспільству, а також уряду і особисто президенту Віктору Януковичу про те, що ж насправді коїться з демократією в регіонах. Бо дуже вже часто районні суди під натиском місцевих “князьків” виносять явно неправомірні рішення, арештовують рахунки найпопулярніших, незалежних газет, щоб закрити їм рот, збанкротити їх, щоб вони не змогли друкувати правду.
Редакційна колегія суспільно-політичної газети«Кіровоградська правда»
