Уранові шахти на Кіровоградщині: чому Вітренко хоче уран з Канади
В останні місяці вкотре піднялось питання про можливе закриття уранових шахт на Кіровоградщині. Однак, аби це було безпечним для екології, за досвідом Європи на це мають піти десятки років і мільярди гривень.
У грудні на підприємстві «Схід ГЗК», якому належать шахти, відбувся вимушений простій через те, що підприємству заборгував «Енергоатом». Підприємство заборгувало і шахтарям, і енергетикам. Гірники в Кіровоградській області з протестами перекривали траси. На початку січня підприємство відновило роботу.
У лютому оприлюднили нібито аудіозапис розмови в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка з представниками підприємства, про те, що з точки зору економіки нерентабельні шахти треба закривати. Адже зараз у нас кілограм урану коштує 120 доларів, коли світовий рівень цін 75 доларів і економічно вигініше купувати уран в Канади.
3 березня у Кропивницькому відбувся круглий стіл «Закриття уранових шахт: зрада чи перемога?», аби поговорити про всі можливі ризики.
Шахтарі проти закриття
Зараз у Кіровоградській області діють три уранові шахти, де працюють майже 3000 працівників. Ще близько 2000 працівників працює у Дніпропетровській області на переробному і сірчано-кислотному заводах.
Дмитро Бондарев, гірничий майстер, що працює на Інгульській шахті більше 10 років. Також він голова незалежної профспілки гірників «Схід ГЗК» переконує, питання уранових шахт треба розглядати не з точки зору економічної вигоди, а з точки зору національної безпеки.
Каже, із 15 країн у світі, які видобувають уран, лише три роблять це прибутково, решті доводиться дотувати галузь.
До того ж, закрити шахти в один момент неможливо і з точки зору екології, адже для того, щоб радіонукліди не поширювались, десь необхідно викачувати воду, десь – навпаки заливати.
«Вітренко заявив, що шахти потрібно закрити і затопити, а сам комбінат ліквідувати. Ніхто не згадав про Щербаківську балку, яка на сьогодні затоплена водою, а якщо наше підприємство не буде її заповнювати водою, то буде екологічне лихо в Дніпропетровській області», – каже він.
До того ж упевнений, уран необхідний для роботи атомних електростанцій, і у разі закриття шахт Україна може стати залежною від Росії не лише в питанні газу.
«Коли ми перекривали дороги, то не кричали тільки «дайте нам заплату», а наголошували, що підприємство має працювати», – каже Бондарев.
Що буде, коли раптово закрити шахту?
Галина Алейнікова з Донеччини, де закривали вугільні шахти, розповідає про наслідки.
З початком війни більшість шахт залишилась на окупованих територіях . Після припинення роботи і затоплення шахт у 2017 році область вже відчула зміни довкілля. Наприклад, просідання ґрунтів.
«Наприклад, у Горлівці у підвалах у людей накопичується метан. Але найбільше ми хвилюємось про воду. Адже шахтні води дуже швидко піднімаються до ґрунтових вод. І на жаль, якісного моніторингу цього питання немає. Тим більше ми не знаємо що і як відбувається на окупованих територіях, – каже Галина. – Ми з жахом чекаємо прибуття води із шах ЮНКОМ, які затоплюються вже три роки».
Уранові ж шахти відносяться до радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів, але експлуатуються вони безпечно, стверджує Володимир Жуков, еколог «Схід ГЗК».
«На сьогодні «Схід ГЗК» на безпечну експлуатацію своїх підприємств витрачає близько 800 мільйонів гривень на рік. Близько 200 мільйонів із них іде на природоохоронні об’єкти», – каже він.
А коли шахти раптово припинять роботу, наслідки для екології можуть бути гірші: відбудеться моментальне їх затоплення підземними водами і забруднення їх радіонуклідами.
Як приклад наводять шахту у Жовтих водах, яка затоплюється протягом багатьох років. При її глибині в 1,5 км рівень затоплення близько 150 метрів. Якщо шахта затопиться повністю, то шахтні води з радіонуклідами через простори кар’єру потраплять у річку Жовту, а звідти в річку Інгулець, яка є джерелом питної води для півдня України.
«В зону затоплення потрапить дороге гірничо-шахтне обладнання, яке зараз експлуатується. Його вартість це сотні мільйонів гривень. Якщо роботу раптово припинимо, шахти затопляться і підземними водами почнуть вимиватись залишки урану і радіонуклідів, і відповідно згодом по водоносним горизонтам вони потраплять у підземні води», – пояснює еколог підприємства.
Як зменшити собівартість урану
Микола Сухомлин, який багато років був одним із очільників області, а за освітою гірничий інженер, каже, що і нині з екологією питання далеко не ідеальне. За його інформацією, наприклад, на Смолінській шахті є перевищення іонізуючого випромінювання.
До того ж і технологія добування залишається на рівні 60-их років минулого століття. І це одна із причин, чому не вдається зменшити собівартість.
«Зменшення людей треба підсилити технічним переоснащенням. Чого досі ви на Новокостянтинівській шахті тягаєте руду з глибини 400 метрів бадьорю чи клітями, коли треба переобладнати на скіпи і скіпами піднімати. І тим самим зменшити собівартість», – каже Сухомлин.
Як видобувають уран у Канаді
На відео приклад того, як технологічно і дешево видобувають уран у Канаді.
Сухомлин бачить ще кілька шляхів зменшення собівартості урану.
«При виїмці руди закладається закладка – пісок. Чому кілька років тому пісок брали з Первозванівки по 60 грн за кубометр, а сьогодні возять із Обознівки по 180 грн? А це 280 тисяч кубометрів піску в рік», – питає він.
Додає, що зараз підприємство возить по 300 тонн руди і псує дорогу від Шестаківки до Кропивницького, замість прокласти 12 кілометрів залізниці і нею вивозити руду, пісок, шлак і зменшити собівартість.
«Треба скласти програму зменшення собівартості й показати, що так, ми не можемо вийти на рівень собівартості 70, а от на рівень 100 – можемо», – пропонує він підприємству.
А для подальшого закриття шахт підприємству пропонує не покладатись лише на державу, а треба залучати міжнародні гранти.
Як закривала уранові шахти Чехія
Йозеф Ядрни, чеський політик і громадський активіст, з Ліберецького краю в Чехії питанням закриття уранових шахт займається понад 20 років.
Основними причинами для закриття уранових шахт у Чехії була екологія і економіка. Під час роботи шахт у кінці 80-их державі доводилось дотувати урановидобувну галузь приблизно 2,5 мільярадами крон в рік. Видатки на виробництво складали 1050 крон на кіло урану, а вивізна ціна була 631 крона за кілограм.
Добували уран у кілька способів, зокрема і вилужуванням через скважини.
Після 1991 року, коли із тодішньої Чехословаччини вивели радянські війська, проблему почали вирішувати.
В 1995 році була розроблена основна концепція по санації шахт. Саме закриття шахт планували провести протягом 30 років.
«На сьогодні ми вже знаємо, що 30 років це мало і що санація швидше за все закінчиться в 2040 році. Санація обходиться від мільярда до 1,5 мільярда крон у рік», – каже він.
Всіма проблемами з моніторингом і прийняттям рішень займалась держава: міністерство промисловості та міністерство екології.
Для вивчення питання відвідували уранові шахти Німеччини, де була схожа проблема, проте закривати шахти вони почали раніше.
«Сьогодні у нас збудована одна із найсучасніших санаційних ліній і кожного дня санується 1000 кубічних метрів землі», – каже він.
Моніторинг здійснюється з літаків.
Для безпеки заливались лише шахтні скважини в гранітних породах, де не було ризику потрапляння води в підземні води.
У процесі санації залишилось працювати приблизно 25% колишніх працівників шахт.
Оскільки в Чехії не було великих проблем із безробіттям, тому працівники змогли знайти іншу роботу самостійно.
Щоб підтримати людей держава платила щедру допомогу тим, хто раніше пішов на пенсію. Багато шахтарів перейшло працювати на завод автомобілів «Skoda», а багато знайшли роботу в Німеччиині, яка сусідить з цим регіоном.
Потужності шахт: транспорт, лабораторії, будівельні потужності, насоси держава віддала під приватизацію.
Почнуть із закриття Смолінської шахти
На сьогодні у підприємства є план виведення з експлуатації Смолінської шахти, яка у 2023 році припинить свою діяльність, через те, що запаси руди вичерпались. Зараз підприємство розробило технічні умови для зняття з експлуатації.
«Цими технічними умовами передбачені всі природоохоронні заходи пов’язані з підземними водами, поверхневими водами, відвалами пустих і забалансових руд, приміщеннями, які мають підвищене радіаційне забруднення», – пояснює еколог Володимир Жуков.
Виведення її з експлуатації обійдеться близько 1 млрд 200 млн грн. І якщо держава не виділятиме кошти підприємство не спроможне буде провести всі ті роботи самостійно.
Але вони не втрачають надії, що натомість держава виділила б кошти на розробку Аперлівського родовища, яке поблизу.
***
Виконуючий обов’язки міністра енергетики України Юрій Вітренко доручив генеральному директору ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» розробити план виходу з кризи підприємства.
Проте, у будь якому разі, запасів урану в області вистачить ще десь на 70 років видобутку, а потім шахти таки прийдеться консервувати.