«Театральні війська РФ»: У справі військових, які першими обстріляли Харківщину, оголошено вирок

Справа слухалася у Котелевському райсуді Полтавської області, куди за розпорядженням Верховного суду України переведено територіальну підслідність судів Харківщини через неможливість здійснювати правосуддя під обстрілами.

Це вже другий судовий процес в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення щодо військових Збройних сил Росії. Як і у справі Вадима Шишимаріна, котрий позбавив життя жителя Сумщини Олександра Шелихова, розгляд провадження Іванова та Бобикіна рухається дуже оперативно, що не характерно українським судам – війна вносить свої корективи. З 18 травня, коли справа надійшла на розгляд до суду, відбулися такі стадії судового розгляду як підготовче засідання, слухання по суті та допит обвинувачених. Вже 26-го травня провели судові дебати, а 31 травня суддя оголосив вирок.

На засідання 26 травня за головування Євгена Болибока, який до вимушеного переїзду на Полтавщину працював у районному суді Харківщини, прибули прокурори Харківської обласної прокуратури, адвокати обвинувачених, перекладач, журналісти. На відміну від процесу над Вадимом Шишимаріним, який висвітлювати прибули десятки журналістів, географічна віддаленість зіграла свою роль і судова зала у Котельві вмістила усіх охочих. Обвинувачені перебували у камері-«акваріумі» з прозорим склом, які в Україні прийшли на зміну кліткам з ґратами, сприяючи презумпції невинуватості фігурантів. Засідання транслювалося онлайн.

«Театральні війська РФ»

Бобикін та Іванов стали публічними ще до вказаного судового процесу. Розмову з ними записав та виклав в Youtube Володимир Золкін, якого називають блогером. У «сповіді» військові розповідають про те, як потрапили до України та що собою становить російська армія.

Маршрут до українського кордону бійців пролягав від населеного пункту Луостарі Мурманської області РФ, яка межує з Фінляндією та омивається Баренцевим морем. Саме тут базується механізоване тактичне формування берегових військ Північного флоту РФ, де служать фігуранти. У переліку «заслуг» вказаної бригади участь в анексії Криму, боях за Луганський аеропорт, Дебальцеве та інше.

«Спочатку поїхали в Курськ на навчання. Нібито. Потім до Бєлгорода. з 23 на 24 лютого перемістилися до села Малинівка. Спочатку нам сказали, що буде бойове чергування, а потім, що “стрільба”», – так розповідав блогеру 23-річний Іванов.

26-річний солдат Бобикін відповідаючи на питання про службу в Збройних силах Росії сказав, що твердження про другу армію Світу є міфом.

«Ми театральні війська Росії, фотовійська. Ми більше актори, ніж солдати. Знімаємося у роликах, фотографуємося. Наприклад, є машина в поганому стані, але приїде контролюючий, тому я маю зробити на вид її як нову. І я все це вмію. А стріляти толком – ні», – розповідав боєць.

Механіка злочину

Оскільки обвинувачені визнали свою вину, за згодою усіх сторін, суд перейшов до судових дебатів. Суддя з допомогою перекладача декілька разів пояснив військовим порядок судового процесу та переконався, чи вони все зрозуміли.

Прокурори фактично повторили обвинувальний акт, виклавши обставини події. Зокрема вказали, що 22 лютого обвинувачені у складі 200-ї бригади прибули до Бєлгородської області та отримали інформацію про проведення військової операції проти України, що полягала у здійсненні нападу невибіркового характеру. Того ж дня у селі Новоолександрівка Бєлгородської області Бобикін на виконання наказу зарядив БМ-21 «Град» реактивними снарядами. Вже 23 лютого, знаходячись за 4-6 км від кордону з Україною військові вишикували заряджені «Гради» із направленням в українську сторону.

Олександру Іванову інкримінують здійснення наведення «Граду» в сторону України та заряджання РСЗВ снарядами.

Водій-заряджаючий Олександр Бобикін за версією слідства перевів важіль БМ-21 «Град» у бойове положення. Увімкнув привід та утримував обороти приводу до закінчення наведення на максимальну висоту пакета БМ-21 «Град» у бік України, заряджену 40 одиницями ракетних снарядів. При цьому він достеменно знав, що ця зброя має невибіркову дію. За таких обставин до території ураження потраплять об’єкти цивільної інфраструктури, цивільні особи.

О п’ятій ранку 24 лютого Росія почала повномасштабний наступ. З Малинівки Бєлгородської області підрозділ, де перебували обвинувачені, обстріляв територію України. Коли «Град», яким керував Бобикін, відстріляв перший залп, він дозарядив комплекс ще 38-ма снарядами. Після перезарядження підрозділ перемістився до іншого населеного пункту та здійснив залп у напрямку території України трьома реактивними снарядами.

Після цього підрозділ зайшов на територію Харківської області та здійснили ще один залп. Внаслідок чого на території селища Козача Лопань Харківської області пошкоджено електричну підстанцію, повітряні лінії електропередач, житлові будинки, а у селі Ветеринарне – навчальний заклад.

Рух колони у якій перебували обвинувачені зупинили ЗСУ, відбувся бій. Іванов та Бобикін переховувалися, але потрапили у полон. На фото, оприлюднених Харківською облпрокуратурою щодо вказаної справи видно, що в одного з бійців шеврон у кольорах забороненої в Україні через пропаганду імперіалізму георгіївської стрічки.

Експерти-криміналісти, які досліджували металеві залишки знайдені у населених пунктах на місцях руйнувань, встановили, що це частини снарядів до РСЗВ «Град».

Такі дії кваліфіковані ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 ККУ (порушення законів та звичаїв війни здійснене за попередньою змовою групою осіб). Прокурори просили суд призначити обвинуваченим максимальну міру покарання, передбачену цією статтею – 12 років позбавлення волі. Вони наголошували, що обстріл був невибіркового характеру засобами ведення війни, забороненими міжнародними договорами.

Cлово захисту

Обвинувачених представляли адвокати з Центру безоплатної правової допомоги, тобто надані державою Україна. Попри це захисники активно відстоювали права підзахисних, дотримуючись адвокатської етики і закону.

Валерія Іванова, адвокатка Олександра Бобикіна наголосила, що в її клієнта є пом’якшувальні обставини, він не судимий. Просила суд врахувати його каяття та призначити покарання менше, ніж мінімальна санкція статті 8 років.

Пізніше у коментарі журналістам вона розповіла, що неодноразово з’ясовувала, чи на Бобикіна не було тиску, аби він себе визнав винним.

«Він був поранений, здався ЗСУ. У нього нема родичів, батьків. Думаю, це одна з причин чому він потрапив у такий стан», – зазначила захисниця.

На питання, чи можуть його обміняти на полонених українських військових Валерія Іванова зазначила, що обговорювати це передчасно.

«Моя позиція така, що я повністю винен у тих злочинах, в яких мене звинувачують. Все викладене відповідає дійсності. Ми робили залпи з території Росії і з території України. Додати щось окрім мого каяття нема. Я повністю винен і оскаржувати чи просити якогось пом’якшення просто не можу», – сказав під час дебатів Бобикін.

Під час останньої репліки він висловив побажання закінчення війни.

Його товариш по службі старший солдат Олександр Іванов був небагатослівним. Сказав, що спокутує вину та просив зменшити покарання. Від останньої репліки відмовився.

Натомість його представник Володимир Ковальчук досить детально наводив аргументи захисту та просив призначити менший строк покарання ніж заявлений прокурорами.

– Хочу звернути увагу на характеризуючих матеріалах та обставинах, які пом’якшують покарання. Іванов уклав контракт на службу у Збройних силах РФ 29 жовтня 2018 року. На той час держава, у якій він народився і виріс, не перебувала у стані війни з будь-якою країною. Чому ж він пішов до збройних сил РФ? Хочу нагадати, що він проживав у селищі міського типу. Це депресивний невеличкий населений пункт у Мурманській області з населенням близько 7 тисяч жителів, де немає жодних перспектив та важко знайти роботу. Водночас працівники силових структур та військовослужбовці отримують соціальні гарантії, службове житло та гідну матеріальну нагороду, що привабило на той час недосвідченого життям 18-річного Іванова? – зазначив адвокат.

Також він доводив, що посада навідника суто технічна, а він був лише виконавцем. Оскільки дальність ураження «Граду» від 5 до 40 км, переконував захисник, Іванов не міг бачити, чи є на вказаній території цивільні.

Рішення суду

Враховуючи складність справи, суд переніс оголошення вироку на 31 травня. Цього дня на судове засідання прибули прокурори, ЗМІ, привезли обвинувачених. Адвокатка Олександра Іванова підключилася по відеозв’язку з Дніпра. Захисника іншого обвинуваченого на засіданні не було.

Суддя ухвалив визнати Іванова і Бобикіна винними у порушенні законів та звичаїв війни і призначив покарання у вигляді 11 з половиною років ув’язнення. За допомогою перекладача суддя пояснив обвинуваченим порядок і терміни оскарження вироку, а також можливість подати клопотання про помилування. Текст вироку їм нададуть після перекладу.

«Дії Бабикіна, що полягали у розгортанні та приведенні в роботу РСЗВ та Іванова щодо наведення РСЗВ, унаслідок чого населені пункти зазнали руйнування, є нападом невибіркового характеру та визначається як порушення законів і звичаїв війни, передбачених Міжнародними договорами, суд класифікує за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 ККУ», – йдеться у вироку.

«Відповідно до Статуту ООН, члени вказаної організації утримуються від погрози сили або її застосування як проти територіальної недоторканості та політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, не сумісним з принципами ООН», – наголосив суддя Болибок.

«Жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у внутрішні та зовнішні справи інших держав. У міжнародних документах закріплено обов’язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, підтримки сепаратистської діяльності. Ознаками збройної агресії проти іншої держави є застосування збройної сили, незалежно від оголошення війни», – зазначив у своєму рішенні суддя норми Міжнародного права.

Анастасія Зубова

Фото: Єгор Рудь, Харківська облпрокуратура

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.