Чи варто святкувати коли в країні війна, а родини не разом?

Довідка. Олена Чорна – практикуючий психолог, експерт в сфері саморозвитку, здорового батьківства та ресурсних стосунків.
Провела 600+ консультацій з клієнтами з 14 країн світу, тренінгів, вебінарів. Магістр психології, PhD
Авторка “Щоденника драйвової панянки” та “Планера успіху”. Мама двох діток.
Instagram: @psy.olena.chorna

Чи є місце святу, коли в країні війна?

Нам, дорослим, хочеться сказати, що зараз не час для радості, що є одна ціль – перемога, от туди і маємо спрямовувати всі зусилля.

Це є так і водночас не так. Неможливо сфокусуватися лише на напруженні, лише не вдиху і рік не видихати. Ми можемо бути корисні для перемоги, лише коли маємо сили. Це те, з чим зіштовхнулися волонтери через 2-3 місяці після початку війни.

Спершу їхали на адреналіні, могли не спати по кілька діб, забувати про інші сторони життя. А потім настав момент виснаження: хочеш встати, а не можеш, “вимикає” в сон на 14-18 годин, потім вмикаєшся і задаєшся питанням: “А як же далі? Як я дотягну на таких обертах? І хто це робитиме, якщо не я?”

Зі схожими питаннями зіштовхнувся практично кожен українець. Мами, основною задачею яких стало вберегти психіку і здоров’я дітей, теж мали такі періоди. Коли розумієш, що більше не можеш. І водночас не можеш не могти. Бо хто подбає про твоїх дітей? Хто підтримуватиме свого Воїна там, окопах, хоча б по телефону? Як «вивезти» все те, що навалилося?
Отож, пункт перший, до якого ми з вами приходимо: людина не здатна жити у стані постійної напруги. Адреналін здатен протримати нас місяць-два, потім привіт, виснаження і апатія. Тому перепочинку ТАК. Так прогулянкам на природі, годині тихого лежання під ковдрою, теревеням з подругою «як в старі добрі часи», інформаційному детоксу, перегляду фільму з хеппі-ендом.

Пункт номер два – ДІТИ. Вони сприймають війну інакше, ніж дорослі. З одного боку, більш емпатично, а з іншого не так драматично: вони НЕ ПЕРЕСТАЮТЬ ЖИТИ, їх не заполоняють думки, що життя скінчилось. Саме діти і «дьоргають» застресованих дорослих дорослих, аби ми переключились на ігри, поліпили пасочки, кОпали мяча чи подумали, куди ставити ялинку.

Ялинка, гірлянди, декор, свято?! Як на мене, новорічні свята у звичному розумінні з декором, застіллям і купою гостей зараз не на часі. А от на часі повернутись до глибшого розуміння свята. Свята як подяки життю за те, що ми прожили, вижили, змогли і віра у те, що божа поміч, допомога предків нас не покине.

Святкування віри і вдячності. Сімейний вечір при свічках із розмовами, обіймами, спільними плачами і радостями. Крім того, ми розуміємо, що саме на цей період почастішають обстріли і ми можемо лишитись без світла.

В темні дні людині потрібна людина
В темні дні людині потрібна віра
Серед темряви нам потрібен вогник

Чи ставити вдома ялинку, обирайте самі. Я за те, щоб мати вдома маленький прикрашений куточок – для дітей і як нагадування собі, що життя продовжується, що світло перемагає темряву, що ми все ближче і ближче до перемоги.

Як зберегти зв’язок з рідними, які далеко?

Питання третє: якщо ваш чоловік, тато, брат далеко, як тримати цей зв’язок? Пишіть листи. Заведіть вдома 2 коробки з прорізаними щілинками ( чи дві прозорі баклажки), куди ви будете вкладати «листи до тата» кожного разу, коли є потреба з ним поговорити. Один – сімейний, де діти пишуть татові, самі чи з допомогою мами, про своє щоденне життя, про те, які мають суми і радості, що люблять тата, що дуже його чекають. Сюди ж вкладають малюнки татові. Маєте можливість –відправляйте їх поштою чи фотографіями. Якщо ні, то ставте на листах дати, згодом ці листи стануть сімейною історією.

Коробка номер два – для пари про дорослі теми. Коли вас «накриває» складним чи хорошим, виписуйте. Пишіть листи чоловікові на ті теми, які не можете/ не готові озвучити телефоном. Пишіть, коли немає зв’язку. Пишіть, коли ви раптом розумієте, що між вами є несказані слова. Потім разом відкриватимете ці листи і терапевтуватиметесь як пара.

Період свят – це завжди про сімейність. Її не вистачає, як повітря. Пишіть листи. Придумайте смайлик, який саме у вашій родині означатиме «Я тебе люблю, все буде добре». Підписуйте ним листи і повідомлення. Малюйте ручкою на руці, ліпіть з дітьми з пластиліну.

Ми тепер не на словах знаємо, як багато значить родина. Вміємо дякувати за світло, тепло, воду в домі. Нам є про що бути разом.

***
І наостанок – відчуття свята дуже зцілююче. Воно ніби говорить: погане от-от закінчиться, зараз буде хороше. Дозвольте вашим дітям стати провідниками цього хорошого. Хочуть прикрашати дім – хай прикрашають. Хочуть писати листи Миколаю і просити подарунки –хай пишуть. Навіть якщо подарунком стане одна цукерка і маленька машинка, а з нею лист від Миколая, що ти чудова дитина, ти радість, просто зараз всі сили Миколая і ельфів йдуть на підтримку воїнів. Що після перемоги на свій день він принесе тобі чудовий подарунок. Підтримуй маму і малюй.

Олена Чорна – практикуючий психолог, експерт в сфері саморозвитку, здорового батьківства та ресурсних стосунків.
Провела 600+ консультацій з клієнтами з 14 країн світу, тренінгів, вебінарів
Магістр психології, PhD
Авторка “Щоденника драйвової панянки” та “Планера успіху”.

Мама двох діток 🙂
Instagram: @psy.olena.chorna

YouTube: https://youtube.com/channel/UC5U1iA8dOeP97sk1kXLAc5w