ФОП і “Ятрань” чотири роки судились за право господарювати на зупинці: суть справи

У серпні 2022-го року Верховний Суд відмовив у задоволенні позову Кропивницької міської ради і “М’ясокомбінату “Ятрань” до ФОПа Костянтина Загребельного. Цим рішенням було поставлено крапку в 14-річній історії боротьби кропивницького підприємця за право провадити бізнес на ділянці, на яку претендувала одна з найбільших фірм міста зі “зв’язками” у найвищих владних колах області.
Це могло б стати черговим прикладом перемоги тандему “влада+великий бізнес” над малим підприємництвом, однак цього разу все пішло не за класичним сценарієм.
Інвестиції та бізнес
У 2008 році тоді ще Кіровоградська міська рада вирішує привести до ладу зупинки громадського транспорту в місті, реконструювавши їх та влаштувавши заїзні кишені. Тоді ж департаменту житлово-комунального господарства дозволили до процесу облаштування зупинок і побудови нових зупиночних комплексів залучати інвесторів – на договірних засадах. До списку потрапила і зупинка “Автовокзал №2” (її ще називають “Ринок Черемушки”) на проспекті Правди (нині – Євгена Тельнова).
За рік – 24 квітня 2009-го – вищезгаданий департамент підписав угоду з ФОПом Костянтином Загребельним, який на цій зупинці мав своїм коштом упорядкувати територію, влаштувати заїзну кишеню і розмістити тут павільйон роздрібної торгівлі, який в подальшому він мав би право орендувати та отримувати з нього прибуток. Однак за два дні до цього – 22 квітня – Кіровоградська міськрада дає згоду на передачу “М’ясокомбінату “Ятрань” на 10 років 30-ти квадратних метрів землі… тут же, біля муніципального ринку “Черемушки”, на все тій же зупинці міського транспорту. Для чого? Теж для розміщення торговельного павільйону.
Так і почалася війна між маленьким і великим бізнесами, яка триває от вже 13 років.
Маючи на руках підписану угоду з міськрадою, Костянтин Загребельний робить ескізний проект розміщення павільйону та отримує погодження всіх можливих інстанцій – “Кіровоградгазу”, Державтоінспекції, “Кіровоградобленерго”, “Укртелекому” і так далі. Видають підприємцеві і дозвіл на виконання земляних робіт.
В результаті, у серпні 2009-го міськрада підписала з Загребельним договір, за яким торговельна площа павільйона-зупинки передавалась підприємцеві в оренду (принаймні так це сформульовано в судовій справі). А ще за рік – у червні 2010-го – Кропивницька міська рада підписує погоджений роком раніше договір оренди землі з “Ятранню”.
Обидві сторони на одному клаптику землі починають здійснювати свою підприємницьку діяльність. Але ФОП заважає “Ятрані”, адже, як виявилося, погоджений міською владою павільйон Загребельного “накладається” на ділянку, виділену міською владою м’ясокомбінату. На той момент це не особливо заважає торгівлі, адже “Ятрань” по всьому місту продає свій товар з невеликих фургончиків-причепів, які багато місця не займають.
У 2018-му році м’ясокомбінат починає змінювати фургончики на стаціонарні компактні магазини. Тож у квітні 2018-го “Ятрань” звертається до міськради з вимогою демонтувати торговельну точку ФОПа, яка тепер явно заважає роботі. Вже у травні профільна Комісія з демонтажу тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення вирішує – так, давайте демонтувати, але для початку – запропонуємо Загребельному “забрати своє майно” самостійно. Якби історія була класичною – тут би вже стояла крапка. Але ФОП вирішив поборотися – і пішов до суду. В позові до міськради і “Ятрані” бізнесмен вимагав визнати недійсними рішення ради про передачу землі м’ясокомбінату і договір оренди з ним.
Минає кілька місяців і в листопаді 2018-го Загребельний подає ще один судовий позов. Тепер не тільки до ради загалом, а й до управління містобудування та архітектури. Тут вимог більше. Перше – визнати нечинним рішення ради 2016-го року, яким було затверджено чинне положення про демонтаж тимчасових споруд. Друге – встановити, що комісія з демонтажу не має компетенцій для прийняття рішень про примусовий демонтаж, а заодно визначити протиправними дії управління містобудування, яке планувало виконати вказівки комісії. Ну і на завершення – зобов’язати раду не демонтовувати торгівельний павільйон Загребельного.
Подумавши, у лютому 2019-го Кіровоградський окружний адміністративний суд розділяє позовні вимоги. В один процес йдуть питання “положення про демонтаж”, в другий – все інше.
Минає майже рік і у грудні 2019-го Кропивницька міськрада подає свій позов. По суті – обирає сторону у цьому протистоянні. І стає вона не на бік малого бізнесу, бо позивається рада до Костянтина Загребельного та, як не дивно, до власного Департаменту ЖКГ. Вимога – визнати недійсним договір від 2009-го року на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту. Той самий з якого власне все й почалось.
Чотири суди
Одразу зауважимо, три з чотирьох згаданих процесів закінчились для позивачів невдачею. Виграти “свої” справи не вдавалось ні Костянтину Загребельному, ні міській раді.
У червні 2020-го року Господарський суд Кіровоградської області, розглянувши позовну заяву Кропивницької міської ради, встановив – інвестиційний договір між ФОПом Зегребельним та Департаментом ЖКГ було укладено без врахування окремих норм Земельного кодексу та Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм. Тим не менш, міськрада не врахувала строки позовної давності, які закінчились ще в 2012 році. Відповідно, у задоволенні позову раді було відмовлено.
Не погодившись з таким трактуванням, представники міської ради подають апеляційну скаргу. Однак Центральний апеляційний господарський суд, погодившись з аргументами суду першої інстанції, лишив скаргу без задоволення.
Костянтину Загребельному в ініційованих ним судових процесах теж не пощастило. У липні 2020-го Кіровоградський окружний адміністративний суд вирішив, що претензії позивача щодо відсутості компетенцій Комісії з демонтажу тимчасових споруд та подальших дій ради, здійснених в підтримку рішень Комісії, не можуть бути задоволеними.
А от суди щодо визнання протиправним та нечинним рішення міської ради, яким затверджено нову редакцію “Тимчасового положення про порядок демонтажу тимчасових споруд”, тривали довше. Спочатку Кіровоградський окружний адмінсуд у травні 2019-го став на сторону підприємця та визнав рішення протиправним. Та міськрада з таким трактуванням не погодилась і подала апеляцію. У підсумку, спочатку Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, а потім і Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у листопаді 2021-го своєю постановою поставив крапку у цій справі. Оспорюване рішення Кропивницької міської ради було визнане чинним.
Та все ж найважчим виявився позов Загребельного до ради та “Ятрані” щодо визнання недійсним рішення про передачу в оренду “ятранівської” ділянки та самого договору. Почавшись у липні 2018-го в Господарському суді Кіровоградської області, справа закінчилася аж у серпні 2022-го року – постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду.
Спір довжиною в чотири роки
Якщо не вдаватись в юридичні тонкощі процесу, то розгляд справи виглядав наступним чином: рішенням Господарського суду Кіровоградської області у жовтні 2018 року в задоволенні позову ФОП Загребельному К.В. було відмовлено в повному обсязі. Підприємець подає апеляцію, і постановою Центрального апеляційного господарського суду від у січні 2019 року попереднє рішення лишається без змін.
На цьому можна було б зупинитись, однак ні. Загребельний подає касацію і Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у квітні 2019-го “зносить” всі попередні рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Слухання справи тривають. Документи, свідчення, сторони…В грудні 2020-го року Господарський суд Кіровоградської області знову відмовляє підприємцеві у задоволенні позову. Знову апеляція, травень 2021-го, і знову відмова. Касація – і у жовтні 2021-го справу знову відправляють на нове коло до Господарського суду Кіровоградської області.
І тут маємо першу несподіванку. У лютому 2022-го суддя Вікторія Тимошевська, не погоджуючись з колегами по госпсуду Людмилою Вавренюк та Максимом Глушковим, виносить рішення – задовольнити позов Костянтина Загребельного, визнавши недійсними рішення Кропивницької міськради та договір оренди земельної ділянки між радою та “Ятранню”.
Тепер апеляційні скарги подають уже ТДВ “М`ясокомбінат “Ятрань” та Кропивницька міська рада. Однак Центральний апеляційний господарський суд у липні цього року лишає ці скарги без задоволення.
Фінальний акорд – касаційні скарги від ради та м’ясокомбінату. Місяць на розгляд і 16 серпня 2022-го року в Єдиному державному реєстрі судових рішень з’являється текст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
“Касаційні скарги Кропивницької міської ради та Товариства з додатковою відповідальністю “М`ясокомбінат “Ятрань” залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 912/1403/18, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає”.
Додатковий аргумент
Щоправда виявилось, що це не всі судові спори у цьому довготривалому протистоянні бізнесів. У серпні 2021 року ТВД «М`ясокомбінат “Ятрань”, вирішивши не чекати завершення справи за позовом опонента, подає власний. Від Костянтина Загребельного хочуть усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу павільйону роздрібної торгівлі.
Підприємець вирішив не розпорошувати сили на ще одну справу та подав клопотання про зупинення провадження – допоки нема фінального рішення за його позовом. У жовтні 2021-го Господарський суд Кіровоградської області це клопотання задовольнив.
До розгляду позову “Ятрані” суд повернувся майже через рік, у серпні 2022-го, коли стало зрозуміло – великий бізнес програв цей спір. Провадження спочатку поновлюється, а потім, у жовтні цього року, закривається – у зв’язку з відмовою ТДВ “М`ясокомбінат “Ятрань” від позову.
Нагадаю, що увесь цей час ФОП Костянтин Загребельний боровся не за гектари заповідної зони чи сотні квадратних метрів торгових площ у центрі міста, а за відверто невеликий клапоть в який інвестував свої гроші за попередньою домовленістю з міською радою. Цей кейс є наочним прикладом того, як дрібний приватний бізнес може відстоювати власні інтереси. Довго, важко, раз за разом доводячи свою правоту в судах, однак у підсумку вигравши процес та довівши своє право на спокійну підприємницьку діяльність.
Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини