Для розвитку треба прибрати бар’єри: війна актуалізувала питання доступності у містах (ФОТО)

Як в Україні можна вже зараз змінювати міські простори, щоб зробити їх доступними для всіх, чому це насправді вигідно і чи зможе Кіровоградщина прибрати бар’єри, «Гречка» поспілкувалася із засновником організації «Доступно.UA» Дмитром Щебетюком.
«Доступність простору – це про свободу і незалежність для всіх»
«Доступно.UA» є неурядовою організацією, яка в Україні з 2015 року працює над нормалізацією сприйняття суспільством людей з інвалідністю та просуває тренд архітектурної доступності в країні. Засновником ініціативи є Дмитро Щебетюк – спортсмен і блогер, автор проєкту Рейтингу доступності міст України.
«Мені так би мовити знайомі дві сторони, адже травмувався я в 21 рік. Тобто до цього я і не задумався про ті бар’єри, про людей з інвалідністю, мав свої упередження. А тут я все це відчув на собі», – поділився з «Гречкою» Дмитро.
Архітектурна доступність – це пристосованість будівель, вулиць, транспорту для всіх людей, незалежно від їхнього рівня мобільності. Адже 27-55 відсотків жителів українських міст належать до маломобільних груп населення. Це люди з інвалідністю та тимчасовими травмами, батьки з дитячими візочками, вагітні, літні люди, маленькі діти. Та навіть мандрівникам з важкою валізою чи просто втомленій людині після важкого дня високий бордюр чи безліч сходинок замість ліфта стає зайвою перепоною.
«Ми з командою працюємо не перебудовуємо власноруч простір, проте працюємо над зміною мислення і сприйняття в нашому суспільстві, усвідомлення важливості того, що простір навколо має бути доступним для всіх. За нашим досвідом, лише чотири відсотка міської інфраструктури України є повністю зручною та комфортною. Ми працюємо, щоб змінити цю ситуацію на краще», – уточнив Дмитро Щебетюк.
Та з початком повномасштабної війни в Україні ця ситуація підсвітилася яскравіше з трьох причин:
- багатьом українцям довелося виїжджати з рідних міст і сіл, і часто при цьому транспортом, який не пристосований для маломобільних та для людей з інвалідністю;
- росіяни зруйнували частину житлового фонду і інфраструктури країни, яку вже зараз починають відбудовувати і є можливість відбудувати все з урахуванням доступності;
- значно зросла кількість людей із травмами чи пораненнями: це і цивільні, які постраждали через обстріли, і військові після боїв на фронті.
Як зазначив засновник «Доступно.UA», в українському суспільстві вже змінили думку щодо доступності простору, зважаючи на те, що захисниці і захисники повертаються з фронту з травмами і пораненнями, які впливають на здатність пересуватися.
«І ми розуміємо, що це ті люди, завдяки яким ми живі тут – тож ми маємо зробити їхнє життя комфортним. Але ми маємо при цьому розуміти, як це зробити правильно, а не “для галочки”», – пояснив Дмитро Щебетюк.
Саме для громадська організація запустила масштабну інформаційну кампанію, щоб, розповісти, як відбудувати Україну комфортною для життя всіх людей.
«Чим більше людей розумітимуть, що таке інклюзивність і безбар’єрність простору, тим швидше відбуватимуться зміни. Адже коли кожен звертатиме увагу на комфортність простору навколо себе, у своєму місті, у громаді – це даватиме результат. Держава не може всюди відслідкувати, щоб всі дотримувалися закону та будівельних норм», – пояснив він.
В рамках кампанії активісти розробили постери, які наразі можна побачити у Києві та в поїздах Інтерсіті, поширюють інформацію у соцмережах, а вже у березні має вийти спільний кліп з відомою репекою Аlyona alyona.
«Доступність повинна бути просто прошита у свідомості як норма. Проте ми враховуємо реалії України, де доступність поки що залишається невирішеною проблемою, про яку треба розповідати», – додав Дмитро.
Чому безбар’єрність вигідна всім
Елементи простору, які роблять його зручним для людей з порушеннями зору, опорно-рухового апарату, слуху тощо насправді роблять простір зручнішим для всіх. Наприклад, та сама тактильна плитка на тротуарі, яскраві контрастні означення краю сходинок ніяк не заважає пересуватися ним людині із стовідсотковим зором, а подекуди навіть допоможе.
«От ти ідеш, втупившись у телефон, підходиш до пішохідного переходу – і навіть не відриваючи очей від екрану тактильна плитка стає сигналом, що треба зупинитися. Тобі не треба піднімати очі і слідкувати за світлофором: він сам скаже, коли перехід дозволено», – пояснює дмитро Щебетюк.
Також для прикладу можна взяти відсутність зайвих бордюрів і нормальні з’їзди з тротуарів. Якщо людина йде з валізою на колесах, то їй не доведеться постійно ту валізу піднімати руками і переносити через незручні перепони. Або ж зайти у будівлю через пандус зі зручним нахилом, якщо не зручно підніматися сходинками: наприклад, з тією ж валізою або дитячим візком, самокатом тощо. Як пояснює Дмитро Щебетюк, люди швидко звикають до таких незручних деталей, хоч не завжди усвідомлюють це.
«Коли я у Кропивницькому заміряв нахил з’їзду з тротуару на піходіний перехід, позаду мене зібралися люди. І коли загорілося зелене світло, то вони ще декілька секунд стояли, хоч могли обійти мене та переступити бордюр. Бо звикли проходити саме по з’їзду, адже це зручніше для всіх»,– розповів він.
Дмитро Щебетюк у Кропивницькому, липень 2019 року. Фото: «Гречка»
І хоч війна ще триває, та у відносно безпечніших обласіх вже готують проєкти побудови житла для вимушених переселенців, відбудовують зруйноване росіянами. І під час відбудови мають дотримуватися нових будівельних норм, в яких прописані параметри, за якими та чи інша споруда буде доступною для всіх. Та на жаль, це враховується не всюди.
«Влітку 2022 року я вже бачив об’єкти, які відновлювали в Ірпені, в інших містах. Я побачив, що там відбудовують все так само, як і було. От був там такий собі пвевдопандус – так його гарненько відбудували, хоч користуватися ним неможливо», – поділився враженнями Дмитро Щебетюк..
Він пояснив, що у суспільстві є ще ті стереотипи, зробити щось справді безбар’єрним і відповідно до сучасних вимог і норм важко, а легше зробити “для галочки” – а там людині з інвалідністю допоможуть перехожі.
«Ідея нашого проєкту також стосується забезпечення рівних прав і можливостей для людей незалежно від їхнього рівня мобільності. Тобто людина повинна мати доступ до будь-якої будівлі без сторонньої допомоги, без потреби просити інших про послугу. Це про свободу пересування, про незалежність», – підкреслив блогер.
Окремо командра «Доступно.UA» приділяє увагу співпраці з бізнесом та державними інчтитуціями. Наприклад, вони створили «Бюро доступності», де як великі державні компанії, так і приватні заклади можуть замовити консультацію щодо того, як зробити ту чи іншу локацію доступною.
«Ми консультуємо щодо конкретних випадків, адже немає якогось чарівного правила, який можна застосувати одночасно всюди – є різні нюанси у вже наявному житловому фонді, у рельєфі. Але ми знаємо, як зробити локацію комфортною для всіх, і щоб при цьому вона відповідала державним будівельним нормам», – розповів Дмитро.
Так, «Бюро доступності» вже має успішні приклади співпраці з «Укрзалізницею», Офісом президента, Міністерством закордонних справ, з мережею «Сільпо», окремими кафе.
Забезпечення доступності своїх закладів насправді вигідно і бізнесу, пояснюють ініціатори. Звісно, на перший погляд це витрати: перебудувати вхід, зробити пандус, адаптувати вбиральні тощо. Проте за підрахунками «Доступно.UA», Недоступний бізнес втрачає від 27 до 55 відсотків клієнтів, оскільки вони належать до маломобільних груп населення: це люди з інвалідністю, батьки з малими дітьми, літні люди, особи з тимчасовими травмами тощо.
«Та й перед захисницями і захисниками, які повертаються з фронту на реабілітацію і не зможуть просто зайти у свій улюблений заклад, власникам буде соромно: бо зараз вони можуть продовжувати бізнес саме завдяки їм», – підкреслив Дмитро Щебетюк.
Він додав, що загалом відсутність бар’єрів у просторі є інвестицією у розвиток суспільства. Адже так люди з маломобільних груп зможуть вільно пересуватися, вести активний спосіб життя, більше комунікувати, працювати і творити. Та і інші громадяни, у яких висока мобільність, не відволікатимуться на ті незручні деталі у просторі навколо себе.
«Це дає енергію, адже ти не думаєш постійно, як долати бар’єри, як з дитиною у візку перестрибнути через десяток бордюрів по дорозі магазин, а там ще двері завузькі і ти просто не проїдеш… Ти зможеш насолодитися життям, роззирнутися навколо, спрямувати свої думки на щось справді важливе надихнутися на нові ідеї. Все починається з маленьких деталей», – підсумував Дмитро Щебетюк.
Чи стане Кіровоградщина доступнішою?
Ще у 2019 році Дмитро Щебетюк разом з командою «Доступно.UA» перевіряли обласні центри на доступність. Тоді у липні команда досліджувала Кропивницький, за результатами місто опинилося у п’ятірці лідерів. Наприклад, нові автобуси та тролейбуси мають низьку посадку та відкидний пандус, тож проїхати ними можуть і люди, які пересуваються за допомогою колісного крісла, і люди з дитячими візками тощо. Водночас більшість пандусів і пологих спусків із тротуарів на дорогу переважно мають більший кут нахилу, ніж передбачено Державними будівельними нормами. Розташовані вони далеко не всюди навіть в центрі міста, і людям, які пересуваються за допомогою колісних крісел, милиць, з дитячими візками та іншим часто доводиться продумувати зручний для себе маршрут, який стає набагато довшим, аніж якщо би у місті не було бар’єрів.
У Кропивницькому діє громадська організація «Серце матері», яка опікується людьми з інвалідністю. Як пояснила «Гречці» голова ГО Людмила Шукрута, більш-менш безбар’єрними тротуари є лише в центральній частині Кропивницького.
«У місті майже не видно людей, які пересуваються за допомогою колісних крісел. Але це не тому, що їм мало, а тому що пересуватися нашими тротуарами подекуди важко і мобільним людям, а для маломобільних взагалі неможливо. Наразі люди, які пересуваються за допомогою візка, вимушені виїжджати на проїжджу частину, адже тротуари не підходять для пересування. Це небезпечно, проте в людей просто немає інших варіантів для пересування містом», – каже вона.
Вже зараз у відносно безпечніших областях будують нове житло для вимушених переселенців, адаптують мережу медичних закладів для реабілітації людей з травмами та пораненнями. Наприклад, на Кіровоградщині у 2022 році нове обладнання отримали лікарні в Гайвороні, Знам’янці, Олександрії, Новоукраїнці, Кропивницькому.
«Громади, де є важливі лікувальні заклади, продовжують їхнє удосконалення, часто з допомогою міжнародних донорів та волонтерських організацій. Нам у медицині є чим займатись вже, а далі буде ще більше у плані реабілітації. Не секрет, скільки тяжко поранених бійців і цивільних людей. Це зовсім інші підходи до лікування, протезування», – зазначив голова Кіровоградської ОВА Андрій Райкович.
Також Кіровоградщина є серед 10 областей країни, де у рамках державної програми збудуть житло для переселенців: передбачається, що це буде по 2000 нових квартир в регіоні.
«Схвалення на фінансування і початок будівництва можливий лише після того, як проєкти пройдуть експертизи, зокрема і щодо безбар’єрності. Насправді безбар’єрність виходить з демократизації нашого мислення, наших громад і нашої держави. Кожен із нових об’єктів не буде проектуватися і будуватися, зокрема і ті нові 2000 квартир для переселенців, за новими будівельними стандартами», – зауважив Андрій Райкович.
Наразі Кіровоградська обладміністрація розробляє програму комплексного відбудування регіону на 2023-2025 роки, яка увійде у національний План відновлення України. Як пояснила «Гречці» начальниця обласного управління містобудування та архітектури Вікторія Кулікова, програма відбудови включає не тільки зруйновані російськими атаками об’єкти на Кіровоградщині, а й реконструкцію інших та побудову нових з урахуванням сучасних вимог до безбар’єрності простору.
«Ми повинні подолати тенденцію, коли людину на колісному кріслі до лікарні чи магазину заносять на руках. Людина повинна мати можливість самостійного і зручного доступу до лікарень, аптек, шкіл та укриттів», – підкреслила вона.
Ірина Требунських