Теплиця замість фотостудії: як переселенка з Рубіжного розвиває соціальну ініціативу на Кіровоградщині
У селі Михайлівка, що на Кіровоградщині, колишні власники фотоательє потроху розвивають соціальну ініціативу. Про те, чому родині довелось замість фотоапарата взяти до рук лопати та сапки, а замість весіль фотографувати кошики з овочів та писати заявки, які підтримують міжнародні донори, «Гречці» розповіла власниця соціальної теплиці Юлія Самофалова.
Це була сімейна справа
Родина Самофалових — вимушені переселенці з Рубіжного, що на Луганщині. До початку повномасштабного вторгнення росії на території України родина успішно працювала у власному фотоательє, яке вони відкрили і розвивали протягом 10 років.
Про своє попереднє місце роботи, жінка говорить зітхаючи. Спершу вона працювала в банку, потім на весіллях працювала фотографинею. Врешті вирішила спільно з чоловіком відкрити власне фотоательє. Пройшла онлайн-навчання в нью-йоркському університеті, закупила обладнання, на замовлення друкувала різний принт на чашках, футболках, оформлювала фотоальбоми.
«Це була наша сімейна справа: працювали я, чоловік, син. Був час для творчості, але здебільшого ми думали про те, що це робота і нам треба родину годувати», — говорить жінка.
Проте своє дітище, як і рідну домівку, довелось покинути з початком вторгнення агресора.
«Пам’ятаю, як син зателефонував, казав, що почалась війна і щоб ми виїздили у Варварівку, до батьків чоловіка, забирали стареньких і рушали подалі», — згадує Юлія.
ЇЇ місто Рубіжне вибивали окупанти, йшли бойові дії, врешті його окупували. В приміщенні, де знаходиться фотосалон, розташувались колаборанти з чеченами, тому подружжю не вдалось забрати свою техніку.
Подружжя на машині виїхало до батьків у Варварівку, деякий час жили разом, але батьки виїжджати відмовились, тому Юлія з Сергієм виїхали спочатку до Дніпра, а потім переїхали до родичів у село Михайлівка Олександрівського району.
Зривайте замок, заходьте, живіть
Спочатку подружжя жили в будинку родичів в Михайлівці, куди вони переїхали у квітні 2022. Жили восьмеро людей у двох кімнатах, розуміючи, що потрібно налагоджувати власний побут, тому почали питати в місцевих людей, чи є вільне житло в цьому ж селі.
Невдовзі по сусідству вдалося знайти хату, в якій вже два роки ніхто не жив. Власниця переїхала до сусіднього села.
«Ця приємна вірянка коли дізналась нашу ситуацію, сказала: «Ключів немає, зривайте замок, заходьте і живіть», ми потішились цим, інших варіантів в нас не було і тому переїхали туди», — ділиться враженнями вимушена переселенка.
У сільській хаті почали робити ремонт: потрусили сажу та полагодили грубу, помазали глиною стіни, поклеїли шпалери, полагодили дах, помили вікна. А далі зі світу по нитці: родичі дали стіл, диван та холодильник, місцеві мешканці віддали вживані шафу та письмовий стіл. Загальна криниця була далеченько, всі зручності були на вулиці, але родина облаштувала літній душ, розчистила двір та ділянку від бур’яну та висадили городину. Господиня, яка жила там до цього, дозволила працювати на присадибній ділянці у 20 соток.
Проте тоді довелось зіштовхнулись з тим, що не мали власного інструменту, просили у родичів.
«Було таке, що попросили лопату, а в ній держак зламався, взяли сапку, а вона не сапає, бо старенька, куплена за радянських часів. Від знайомих дізнались, що є такий конкурс від громадської організації, де можна отримати гроші або необхідне обладнання», — уточнила Юлія.
Тоді жінка написала грантову заявку, прорахувала бюджет, захистила проєкт. В результаті конкурсного відбору проєкт підтримала громадська організація «Десяте квітня».
За її словами, метою проєкту є соціальна підтримка та сприяння самозайнятості населення з-поміж вимушених переселенців внаслідок створення селянського господарства. В рамках проєкту закупили необхідний інвентар, мотоблок з навісним обладнанням та систему крапельного поливу.
Проєкт тривав з березня по липень 2023 року. Ініціативна група з 5 місцевих мешканців та 5 переселенців обробляла 5 земельних ділянок загальною площею до 1 гектар. Тоді люди висадили редис, картоплю, буряк, моркву, капусту, цибулю, часник, огірки, помідори, солодкий та гіркий перці. Протягом сезону учасники ініціативної групи брали вирощені овочі, консервували. В межах проєкту підтримали свіжими, органічними овочами 15 родин вимушених переселенців Михайлівки, надавши овочі, загальною вагою 15 кілограмів на родину.
У 2024 році жінка написала другу грантову заявку «Соціальна теплиця» з метою соціальної підтримки та сприяння зайнятості населення з-поміж вимушених переселенців. Так, переселенців та двох місцевих жінок старшого віку забезпечували овочами та розсадою. Цей проєкт за підтримки міжнародної організації Oxfam триває з квітня по серпень 2024 року.
В рамках проєкту встановили теплицю 8х20 метрів, спільно з переселенцями та двома місцевими жінками висадили огірки та помідори.
«Ініціативною групою разом доглядаємо за рослинами, прополюємо їх, підв’язуємо, пасинкуємо, поливаємо, збираємо урожай. Ми виростили розсаду солодкого перцю та томатів, видали 15 родинам з-поміж вимушених переселенців по 20 томатів та перців, які кожен висадив та виростив в себе на ділянці, поруч з будинками. Таким чином вирішили проблему самозайнятості та самозабезпечення продуктами харчування», — зазначила Юлія.
Також жінка спільно з громадською організацією «Десяте квітня» проводили інформаційні сесії з учнями Михайлівського ліцею, екскурсію до теплиці.
Замість фото — городництво
Юлія Самофалова говорить, що змінила життя, замість фотографії тепер жінка займається городництвом та мріє про виготовлення крафтової продукції. Жінка звернулась до громадської організації «Жіночий консорціум в Україні», де її підтримали як фізособу, надавши сушарку для овочів та фруктів.
Жінка пробувала робити крафт, починаючи з паприки: сушила на сушарці перець, потім дрібнила на кавомолці, робила також цукати з гарбуза, в’ялила помідори. Це було в незначних об’ємах, для власного вжитку.
«Для того, щоб це було серйознішим, масштаби мають бути більшими. Зараз не можу нічого наперед загадувати, бо життя річ непередбачувана. Направду сільське життя і робота на городі — тяжка і ресурсозатратна праця. Але своїм досвідом, напрацюваннями хочеться сказати, що можна досягнути бажаного, якщо докладати для цього зусилля. Дуже важливо не занепадати духом, не гніватись, хоч це і не просто», — підсумувала Юлія Самофалова.
Фото: особистий архів Юлії Самофалової
Нагадаємо, раніше «Гречка» розповідала про програму «Сади перемоги» та почала публікувати перші матеріали про городництво для людей, які не мають такого досвіду. А про те, як на Кіровоградщині розробили проєкт, спрямований на вирощування та збір в екологічно чистій місцині овочів та фруктів, щоб охопити роботою переселенців та безробітних жителів та забезпечувати продуктами жителів великих міст читайте тут.
