«Вдома» — це коли свої поруч. От ми їдемо в тур і збираємо своїх у кожному місті —Тарас ТОПОЛЯ у Кропивницькому
Минулої суботи до Кропивницького завітали «Антитіла» з новою концертною програмою «Вдома». Артисти буквально «запалили» Кропивницький, зал тепло та емоційно відгукувався на кожну музичну композицію і під кінець концерту відстань між сценою та залом просто розтанула.
Тарас Тополя і команда приїхали не самі, вже традиційно розігрівав публіку відомий стендап-комік Макс Вишинський, який на початку дійства провів бліц-інтервʼю з Тополею на предмет знання місцевого колориту Кропивницького, а згодом, разом із Дмитром Водовозовим, барабанщиком гурту, провів аукціон, на якому в хід пішли барабанні палички, плед з мерчем гурту, тубус від порохового заряду з портретом Івана Мазепи, викладеним мозаїкою, та лімітований шеврон.
Наприкінці концерту — виступ на біс, автограф сесія та спільна фотографія: «Антитіла» і Кропивницький.
Ще до початку шоу «Гречка» встигла поспілкуватись з лідером гурту Тарасом Тополею, та записати невелике, проте змістовне інтервʼю. Що з цього вийшло, читайте далі.
— Це не перший ваш візит у Кропивницький, як часто ви тут буваєте?
— Ой, мабуть, третій, можливо, четвертий раз. Чесно, важко порахувати. У нас Кропивницький, як обласний центр, завжди стояв у графіку наших турів. І ми ніколи не оминали це місто. Більше того, окрім сольних концертів, як сьогодні, ми приїздили сюди декілька разів на “Кропфест”. Оскільки цей фестиваль багатонапрямковий — це і театральна частина, музична і літературна, от ми були учасниками саме музичної частини. І так, завжди з приємними відчуттями приїжджаємо сюди.
— Ви одні з небагатьох, оскільки далеко не всі чомусь обирають Кропивницький для своїх виступів.
— Я думаю, що це пов’язано з тим, наскільки люди приходять на концерти. Ви ж маєте розуміти, що артист приїжджає в те місто, де він відчуває, що це виправдано. Не лише з точки зору творчої самореалізації, що ти виходиш на сцену і ділишся своєю музикою. Але і з тієї точки зору, що це має бути економічно виправдано, щоб не повертатися з боргами після таких виступів. Я думаю, що це не пов’язано з географічним розташуванням міста.
— З чим ви сьогодні приїхали?
— Сьогодні приїхали з піснями з попередніх наших платівок. Звісно ж, будемо грати хіти, будемо грати і пісню «Вдома», найновішу нашу композицію, реліз якої відбувся два місяці тому. Загалом це буде двогодинна програма, можливо, навіть трохи більше, в яку входить не лише музична складова. З нами їздить Макс Вишинський, це стендап-комік, який розпочинає наші концерти. Потім разом з Дмитром Водовозовим, нашим барабанщиком, у кожному місті вони проводять аукціони, на яких ми збираємо кошти на закупівлю бойових катерів для Головного управління розвідки. Тобто тут складова не тільки мистецька, а ще й… військова, я б сказав.
— Без цієї складової взагалі можливі зараз якісь концерти?
— Для нас особисто, ні. Всі наші концерти мають під собою не лише терапію для тих людей, які приходять, музичну терапію, а й конкретно мету зібрати конкретні гроші на конкретний підрозділ для конкретної бойової роботи і майбутньої нашої спільної перемоги, в яку ми як вірили, так і продовжуємо вірити.
— Ваш тур має назву “Вдома”. Про що ця пісня?
— Ми назвали нею цей тур, вона є зберігачем смислу. Це пісня про дім, про те, що рідне, близьке, про відчуття, про певні емоції, які пов’язані, мабуть, не стільки з місцем, а станом душі, станом серця, місця, в якому ти перебуваєш, коли ти вдома. А «Вдома» — це коли свої поруч. От ми їдемо в тур і збираємо своїх у кожному місті. І, звісно, виконуємо пісню «Вдома», бо ми вдома, ми в
Україні, нікуди не виїжджали. З самого початку широкомасштабного вторгнення пішли служити. Потім нас вивели з фронту, ми отримали можливість співати, збирати кошти. Власне, от ми це і робимо. Оце все закладено в цьому турі і в цій пісні, якою ми назвали цей тур.
— Скільки загалом міст буде у цьому турі?
— Десь близько 40 міст. І, фінально, три великих шоу у палаці спорту.
— На сьогодні ще трапляються люди, які кажуть, що мистецтво поза війною, поза політикою?
— Мені важко відповісти на це запитання. Люди приходять, люди співають, люди танцюють, сміються, плачуть. Десь на просторах України такі люди є. Серед наших прихильників, які приходять на концерти, я не думаю, що вони дотримуються такої точки зору.
— Під час цього туру було щось таке, що здивувало?
— Не те, що здивувало, а так приємно вражає — щоразу на пісні «Фортеця Бахмут» люди встають і віддають шану військовим. І це також важлива складова наших всіх концертів — віддати шану військовим. Подякувати їм, сказати слова підтримки тим військовим, які є в залі, тим військовим, які тримають фронт і дають нам змогу проводити ці концерти. Виконують бойову роботу на землі, в морі, на небі. Це так само важливо, і ми через музику, через слова між піснями передаємо цю повагу до них.
— Дякую.
Записав Валерій Лебідь, фото автора
