Хвороба визначена: корупція

Слово «корупція» нині – чи не найуживаніше. Воно не полишає газетні шпальти, його безперервно використовують в радіоефірі та на телеекрані. Навіть й не віриться, що порівняно недавно ми ним майже не послуговувалися.

Варто зазирнути до словників та енциклопедій радянського періоду, щоб упевнитись: у більшості тих видань поняття «корупція» відсутнє. А в тих, до воно все ж є, корупція визначається як щось зовсім «не наше». «В буржуазных странах – подкуп взятками, продажность должностных лиц, политических деятелей» (Ожегов С.Н. «Словарь русского языка». Москва, 1964). Нас запевняли, що «корупція характерна для буржуазної держави і суспільства (підкуп чиновників і суспільно-політичних діячів, дача хабара і т. і.» (Радянський енциклопедичний словник. М., 1987)…

Здобувши Незалежність, Україна, – крім заздалегідь не прорахованих проблем з постачанням енергоносіїв – опинилася сам на сам із не менш небезпечним явищем. Отим, що офіційно вважалося притаманним лише «капіталістичному світові», начебто ворожому для моїх співвітчизників.

Якщо з першим «недоліком», – нехай і шляхом зради національним інтересам – ми якось примудряємось боротися, то з другим лише імітуємо змагання.

Антикорупційних законів у нас тепер не менше, а то й більше, ніж у будь-якій іншій державі. Але згадайте знаменитий вислів давньоримського історика Тацита: “Що більше корумповано державу – то більше в ній законів“. Перемогти нашу корупцію дуже складно ще тому, що основна частина сьогоднішньої української еліти досягла рівня свого нинішнього добробуту, зізнаємося, не зовсім чесним шляхом.

Так в чому ж справа? Може, ми не з того краю почали з нею боротися? Не тими методами? Не тією зброєю? Шукаємо чорну кішку в темній кімнаті, щоб у неї рубати хвіст по частинах – щоб було не дуже боляче? Але, судячи з результатів, в Україні до цих пір ще не придумали ті самі краплі датського короля, що від усіх хвороб, у тому числі і від корупції. І всі спроби, які ми зараз спостерігаємо, носять досить одиничний характер. Як казав один кіногерой-бюрократ зі старого фільму: “Нєту тут у вас массовості”.

Тим часом досить згадати, що в тій же Італії під час операції “Чисті руки” під слідством опинилося відразу 20 000 корупціонерів, і перш за все з верхніх ешелонів. Одних тільки політиків було засуджено понад півтисячі людей.

Усім відомо, що з корупцією у нас борються одразу декілька відомств: прокуратура, МВС, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, міністерство юстиції, Державна податкова адміністрація, податкова міліція, суди, а також РНБО (Рада національної безпеки та оборони при Президентові України). Результат – самі знаєте, який.

На початку нульових років під егідою тодішнього глави ДПА Миколи Азарова створили ще й АКФ – Антикорупційний форум України. Установчий з’їзд нової загальноукраїнської громадської організації відбувався у відомій багатоповерхівці на Львівській площі столиці за безпосередньої участі багатьох визначних діячів науки, культури, медицини, спорту тощо. Авторові цих рядків, крім перманентно-іронічного виразу обличчя генерального директора агенції «Інтерфакс Україна» Олександра Мартиненка, запам’яталося щире здивування провінційних (або, як їх тепер заведено йменувати, регіональних) журналістів, яких керівники податкових установ позвозили до Києва з метою якнайширшого висвітлення в місцевих ЗМІ «епохальної події в процесі розбудови незалежної держави». З’ясувалося, що збережені моїми колегами проїзні документи та відрядні посвідчення нікого не цікавлять. Кожному за появу на Форумі видали певну суму, котра більш ніж компенсувала незручності. «Чорною готівкою». Себто чи не найвиразнішою ознакою корупційних дій; адже походження тих грошей невідоме…

ТАКІ ВЖЕ ВОНИ Є, ФРОНТОВІ БУДНІ…

Чи підсилила поява нової потужної антикорупційної організації, якою оголосили АКФ, атаку зазначених вище державних відомств на застарілу проблему?

Замість відповіді дозволю собі навести найсвіжішу хроніку тотального наступу на «всеукраїнське зло».

Співробітники Служби безпеки України затримали першого заступника начальника Державної податкової інспекції Ялти – начальника відділу податкової міліції, який вимагав 16 тисяч гривень від місцевого приватного підприємця за зменшення суми штрафних санкцій. Як повідомили у прес-центрі СБУ, органами прокуратури порушено кримінальну справу за ч.3 ст.368 («одержання хабара») Кримінального кодексу України.

У Запоріжжі за махінації з бюджетними коштами затримано керівника міського комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних доріг» (ЕЛУАД). Як повідомили у керівництві Запорізького главку міліції, керівника комунального підприємства міськради було затримано в порядку ст. 115 Кримінально-процесуального Кодексу України й на даний момент він перебуває під вартою. Керівнику КП інкримінується здійснення махінацій з бюджетними коштами в сумі 500 тисяч гривень, які були виділені на придбання комплектуючих до обладнання для проведення дорожніх робіт у рамках програми Запорізької міської ради «Впорядкування міста та фінансування комунальних підприємств на придбання спецтехніки на 2011-2013 роки», – повідомили в міліції. Дії керівника КП «ЕЛУАД» кваліфіковано як скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України («зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки»).

У Херсонській області СБУ затримала слідчого міліції, який вимагав хабарі у фігурантів кримінальних справ. Як повідомили у прес-службі УСБУ, старший лейтенант слідчого відділу Цюрюпинського райвідділу внутрішніх справ вимагав і отримував хабарі від місцевих жителів, які проходили у кримінальних справах як свідки, за непритягнення їх до кримінальної відповідальності вже як підозрюваних. Приводом для затримання хабарника стало звернення до СБУ місцевого підприємця із заявою, що слідчий вимагає від нього $1 тис. У ході обшуку службового кабінету вилучено боргові розписки громадян, які проходили за матеріалами інших кримінальних справ. За матеріалами СБУ органами прокуратури проти слідчого порушено кримінальну справу за ч.3 ст.368 («отримання хабара») Кримінального кодексу України. Затриманий перебуває в ізоляторі тимчасового тримання.

Співробітники Служби безпеки України викрили корупційну схему одержання хабарів керівником одного з відділів підрозділу Державної прикордонної служби на міжнародному автомобільному пункті пропуску «Шегині». Як повідомили у прес-центрі СБУ, зазначений посадовець налагодив механізм систематичного отримання незаконної грошової винагороди з підприємців, що переміщують вантажі через державний кордон України. Співробітники СБУ затримали хабарника на «гарячому» під час одержання ним $700 за непроведення його підлеглими поглибленого огляду автотранспорту з вантажем товарів народного споживання. Під час обшуку службового кабінету затриманого правоохоронці виявили та вилучили шість конвертів з грошима у різній валюті, зібраними перевізниками лише за одну зміну, про що свідчили відповідні написи. За матеріалами СБУ військовою прокуратурою Західного регіону порушено кримінальну справу за ч.3 ст.368 («одержання хабара, поєднане з вимаганням хабара») Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. За рішенням суду затриманий перебуває під вартою. Триває слідство.

Співробітники Служби безпеки України викрили голову та депутата Ізобильненської сільської ради (місто Алушта, Автономна Республіка Крим), які вимагали понад 2 мільйони гривень хабара. Про це повідомили у прес-центрі СБУ. Посадовці вимагали понад 2 млн. грн. у місцевого приватного підприємця за вирішення питання щодо передачі йому у власність 6 земельних ділянок під забудову площею 0,9 гектара. Співробітники СБУ затримали зловмисників під час одержання ними першої частини хабара в розмірі майже мільйон гривень. За матеріалами СБУ Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 («одержання хабара») Кримінального кодексу України. Рішенням суду зловмисникам обрано запобіжний захід – утримання під вартою. Слідство триває.

ЧИ НАСПРАВДІ ТАК ЛЕГКО ДОВЕСТИ ХАБАР?

“Хабарники  мають непокоїтися, якщо вони накрали скільки потрібно для них самих. Коли вони награбували достатньо для того аби поділитися з іншими, їм не варто боятись.” – Цицерон.

Отримання хабара – чи не найприхованіший з решти видів злочинів, в силу чого доводити його доволі складно.

Вагома причина «слабкої розкриваності» – використання службових та особистих зв’язків посадовою особою, котра підозрюється у хабарництві. Чиновник – або «білий комірець», як сказали б на Заході – обростає службовими зв’язками, тож завжди знайдуться більш високі чиновники з тих, хто його висував і просував по службі або пов’язаний з ним кримінальними відносинами, кого притягнення хабарника зачіпає і компрометує, хто відчуває себе зобов’язаним йому допомогти.

Наступна обставина, що стоїть на заваді оголошеній Президентом В. Януковичем «тотальній війні проти корупції», – корумпованість самого апарату, що призначений викорінювати корупцію: СБУ, міліції, прокуратури та суду, наявність зрадників у середовищі його службовців. Ці «перевертні» непогано навчились імітувати пошук доказів на підтвердження зізнань про хабар, – з метою провалу розслідування.

Тому, за наявності теперішнього правового безміру, що панує в міліції, в органах безпеки, в судах та прокуратурі, доведеними до суду виявляються лише ті справи, які «політично доцільні». Інколи до них додаються й такі, що змонтовані за так званим «телефонним правом».

Остання категорія «вдалих викриттів» – це справи, необхідність завершення яких диктується суто бюрократичними показниками в роботі. Я не надто схильний повторювати, слідом за менш досвідченими колегами, тези щодо «політичної вмотивованості» спецоперацій проти кількох відомих діячів сучасного українського політикуму. Цілком можливо, що «політичної складової» в них не було, як і не тиснуло «телефонне право». Проте …показники роботи нікуди не ділися! І заради них чиновники здатні на все.

Зокрема, тільки так можна трактувати «самобичування» губернатора Одеської області Едуарда Матвійчука, мовляв, «його» регіон, судячи з кількості «закритих» (себто затриманих/заарештованих) корупціонерів, – найнеблагополучніший в країні.

З прикрістю доводиться констатувати: з-поміж слідчих, яким доручається ведення справи про хабар, стає все менше й менше психологів. А таким співробітникам якраз конче потрібно вміти добитися довіри підслідного, бути аналітиками, які вміють знайти і дослідити всі супутні обставини (котрі згодом здатні перетворитись на сукупність непрямих доказів). Зрештою, ці фахівці повинні не лише добре знати,  а й неухильно додержуватися процесуального закону.

Основна маса справ – і це видно з цитованих вище «фронтових зведень» – розслідуються в областях і районах. Будь-яка справа про хабарництво, окрім високих професійних якостей, вимагає ще й великої принциповості, самовіддачі, неабиякої стійкості. Бо тиснуть по таких справах завжди.

Тому й більш-менш резонансні розслідування, що зачіпають вже не районній чи обласний рівень, а загалом систему хабарництва, є у нас такими нечастими. Що ж до позитивного результату по них, – він трапляється іще рідше.

Як правило, успіхи досягаються лише по локальній справі, коли чиновник замикається сам на себе або на своє нечисленне оточення. Якщо ж хабарник – ланцюг у системі корупції, то слідчому протистоїть вже вся система. Тобто державна влада та впливові ділові кола.

ХАБАР ЯК ДІАГНОЗ

Завдячуючи Радіо Свобода з «Огляду нестоличної преси» мені пощастило днями дізнатись про вельми цікаве ноу-хау, що його варто було б розповсюдити й на наші терени.

Виявляється, в Татарстані серед чиновників запровадили сеанси психотренінгів і психотерапії «від хабароманії». Тренінги проводить психотерапевт, доцент, кандидат психологічних наук Раміль Гаріфуллін. В інтерв’ю «Русской службе новостей» він розповів, що побутове хабарництво часто переростає у діагноз.

– Я розвинув свої уявлення про інші залежності на феномен хабарництва, – каже психотерапевт. – В міжнародній класифікації такого захворювання наразі немає, проте мною реально визначені одинадцятеро людей, котрі мають стійку залежність свого психологічного стану від отримання хабару. Є чотири ступені залежності: перший – коли люди беруть просто і не зациклюються на цьому; другий – коли беруть і вже думають, як би іще, образ вдало взятого хабару прокручується в голові; третій – коли виникає стійкий депресивний синдром, безсонниця, страждання; остання стадія – коли людина втрачає відчуття реальності, виникає певна жорстокість, людину наче підмінили.

На думку Р. Гаріфулліна, лікувати «хабароманію» слід заміщенням, – «спортоманією» або «коханняманією».

Психотерапевт планує проводити тренінги на різних рівнях: первинна профілактика (особи, які ніколи не отримували хабарів), вторинна профілактика (особи, якім вже давали хабарі), третинна профілактика (психотерапія і подолання вже набутої психологічної залежності від хабарів), четвертинна профілактика (реабілітація тих, хто пройшов третинну профілактику, в тому числі відбув термін покарання у тюрмі). Експерт сподівається, що подібна методика боротьби з корупцією застосовуватиметься і в інших суб’єктах Російської Федерації.

– Якщо хабарник перестає брати мзду, – констатує доцент Гаріфуллін, – то часто виникає депресивний синдром, себто «синдром скасування», коли внаслідок відсутності «дози» з’являється високий рівень тривожності, стан незадоволеності. З іншого боку, настає відчуття ейфорії й радості, коли ця «доза» отримана.

Довідка «Гречки» Гаріфуллін Раміль Рамзієвич, 1962 р.н., закінчив Казанський державний університет (1984) та Психоневрологічний інститут ім. Бехтєрєва за фахом «Групова психотерапія» (1991). З 1990 року директор Центру психологічної консультації та реабілітації ім.. З. Фрейда. З 2003 року – доцент кафедри психології та педагогіки Казанського державного університету культури і мистецтв. Член Російської психоаналітичної асоціації. Керівник Татарстанського відділення Російської психоаналітичної асоціації. Засновник психоаналітичного руху в Татарстані. Автор багатьох популярних книжок (загальний тираж понад 100 000 примірників). Розробник Російського міжнаціонального телевізійного мовлення.

Слід зазначити, що думки колег добродія Раміля щодо «хабароманії» розділилися. Є фахівці, котрі стверджують, що це – виключно проблема моральності. Раміль Рамзієвич, на противагу опонентам, нагадує: подібне можна також говорити про алкоголіка, як про людину з проблемами сумління. Такий погляд, на переконання науковця, – тупиковий.

–          «Хабароманія» в Росії обтяжується ще й тим, що існує така собі «російська рулетка», – продовжує Р. Гаріфуллін. – Коли відбувається покарання, чимало чиновників думають: «А от мене не посадили! А хто наступний?». Виникає стан екстріму, ніби в казино. Вони також роблять ставки і сподіваються, що пощастить. Це створює умови для ейфорії та радості. Всіх садовлять, – а мене ще не посадили; це ще більше підсилює кайф.

Найстрашніший етап – це ломки, коли людину позбавляють можливості одержувати ці мільйони й мільярди. Це тяжке потрясіння. Синдром скасування протікає болісно. І ось тут потрібна допомога спеціаліста.

Чи багато в нашій з вами країні виявиться бажаючих пройти курс лікування у доктора Гаріфулліна? Щось мені підказує: навіть саму ідею щосили прагнутимуть затаврувати. Хоча б тому, що методика лікування винайдена в традиційно мусульманській республіці; мовляв, для християнської, якою є Україна, це не підійде. В автора цих рядків навіть з’явилося побоювання з приводу неминучих звинувачень на адресу тих, хто всерйоз мріє позбавити Україну сумної слави вкрай корумпованої країни. Кому з нас захочеться ж набути статус «людини, хворої на голову»? Мені от, наприклад, – не дуже.

Олег БАЗАК