Анхар Кочнєва не надто поспішає до “покращеної” України
Чотиримісячна сирійська епопея арабомовної помічниці російських і українських телевізійників, схоже, добігла кінця. Ретельно охоронювана грошолюбними супротивниками законного президента Сирії Башара Асада жінка зуміла намацати «слабку ланку» у своїх «кайданах». Не без ризику бути виявленою і суворо покараною, дама пробралася в розташування вірних Асаду урядових військ і з їх допомогою сьогодні дісталася до посольства України у Дамаску.
Журналістка поки не збирається залишати країну. «Анхар Кочнєва покине Сирію після відновлення документів та пояснення з місцевою владою», – повідомив колишній чоловік пані Кочнєвої Дмитро Астафуров.
«Додому вона збирається, але поки залагоджує питання з сирійськими властями. Крім того, їй необхідно відновити документи», – уточнив він. За його словами, сприяти у вирішенні питань, пов’язаних з оформленням документів, пообіцяло міністерство закордонних справ України, чиєю громадянкою є журналістка. Куди саме попрямує Кочнєва, її екс-родич не уточнив. В Одесі знаходиться її мама, а у Москві – дитина.
Анхар Кочнєву викрали бунтівники з опозиційного воєнізованого угруповання Сирійської вільної армії восени 2012 року. 8 листопада на сайті Вільної сирійської армії було викладено відеозвернення журналістки арабською мовою з проханням виконати вимоги викрадачів: «Мене звуть Анхар. Я була викрадена неподалік від Хомса. Я прошу українське, російське посольства та сирійські власті виконати те, що вимагають мої викрадачі». Про вимоги заручниця не повідомила.
Пізніше у ЗМІ з’явилася інформація, ніби сирійські повстанці вимагають 50 мільйонів доларів і загрожують стратити Кочнєву 13 грудня, якщо до того часу не отримають викуп.
На початку 2013-го сума викупу впала до $300 тисяч.
А. Кочнєва у власних статтях на порталі Utro.ru відкрито підтримувала Башара Асада. Крім гонорарів за ці тексти, жінка заробляла організацією зустрічей та інтерв’ю, в яких були зацікавлені акредитовані у Сирії російські та українські телекомпанії. Заразом Кочнєва ще й перекладала.
Бойовики з Вільної сирійської армії зображували Кочнєву то російською, то українською шпигункою. Її подруга Дарина Мітіна, у минулому депутат Державної Думи РФ, звернулася до Президента України Віктора Януковича з проханням якнайшвидше втрутитися в ситуацію, в іншому випадку Анхар стратять. Янукович доручив МЗС України «вжити всіх необхідних заходів для звільнення Кочнєвої», проте дипломати просунулися в цьому питанні зовсім незначно.
«Не чекали? Ваша Аліса повернулася із Задзеркалля. Подробиці пізніше», – такий запис з’явився позавчора у «Живому журналі» Кочнєвої. «Його зробив я, на прохання самої Анхар», – розповів Дмитро Астафуров. З ним Кочнєвій іноді вдавалося виходити на зв’язок під час перебування в полоні. «Зв’язок був дуже поганий і поки я не знаю всіх подробиць. З того, що мені вдалося розчути, я зрозумів, що вона самостійно вибралася з дому, де її утримували бойовики, сховалася в горах і пройшла більше 15 кілометрів. Потім їй вдалося знайти людей, які допомогли дістатися до території, контрольованої військами уряду».
Вийшовши на зв’язок зі ЗМІ, Кочнєва повідомила, що їде до Дамаску під охороною. «Я була полонянкою начальника Військової ради Вільної сирійської армії регіону південних передмість Хомс, я втекла близько 6 ранку. Мене тримали в одному з південних передмість Хомс – Буейда. В останні дні мого перебування у полоні було посилення режиму, але я зрозуміла, де вони ляскають вухами, і змогла втекти. Відчинила двері і «просочилася». Я пройшла близько 15-ти кілометрів, притому що я не ходила 5 місяців. Я йшла через поля, які могли бути заміновані, я йшла через села, де могли бути бандити. Повз проїжджали люди, які могли виявитися бандитами, які мене шукають, після того, як дізналися, що я втекла. І перший чоловік, якого я зустріла і якому сказала, хто я, виявився людиною, яка змогла мені допомогти. У полоні перші 40 днів зі мною поводилися більш-менш, а потім стали ображати. Погано було, вони самі погано живуть, а я жила ще гірше, ніж вони… Лікуватися тепер буду довго і дуже дорого», – розповіла вона одному вітчизняному телеканалу «донецького розливу».
Після візиту до української Амбасади (де на її прохання дипломати підготували улюблене блюдо Анхар – каву з еклерами) дама має намір злітати до Москви, щоб побачити дочку і поправити здоров’я. В її подальших планах – знову повернутися до Дамаску.
До початку збройного конфлікту між повстанцями і урядовими військами в Сирії перебували близько 5 тисяч українців.
Олег БАЗАК
