Кіровоградщина: Сиротам – котеджне містечко?

Історія «Покровської долини»
Декілька років тому гендиректор холдингу «Хлібодар» Віктор Тюпа вирішив залучити до європейської практики заможних кіровоградців. У світі вже давно не модно жити у запилених містах, прийнято дбати про своє здоров’я і екологію, а для цього набагато краще жити за містом у будиночку-котеджі. Так у селі Покровському Кіровоградського району, що за 18 кілометрів від обласного центру, і розпочалось будівництво котеджного містечка «Покровська долина». Проект був амбітний. Сюди провели необхідні комунікації, почали зводити будиночки за новітніми технологіями, планувати ландшафтний дизайн. На кожен з 19 запланованих будиночків мало припадати по 12 соток присадибної ділянки. Поруч річка, озеро, сосновий лісок. Також пропонувався комплекс послуг – від охорони до приватного кухаря і покоївки. Навіть особливо вибагливим догодити намагались – будинки збудовані за фен-шуєм – філософсько-практичним вченням про гармонійну побудову житла!

Ще у 2008 містечко презентували потенційним покупцям. На той час було побудовано вже 9 котеджів, паркінг, паркова зона, а в проект вкладено 25 мільйонів гривень. Обіцяли навіть, що пізніше, поруч з котеджним містечком з’явиться унікальний природно-ландшафний етнопарк «Степова долина».
Але чи то достатньо заможних людей не знайшлось, чи то ідея кіровоградцям не до смаку була, проект «не пішов». Простіше кажучи, ніхто не виявив бажання купити бодай одну ділянку. Власник, як мудрий бізнесмен задумався, що ж таке зробити, щоб і вовки були цілі, і вівці ситі. І вирішив він віддати ділянку під проект SOS-містечка.

SOS-містечко: історія і українська реальність
Те, що система інтернатів, як форма, давно віджила своє, давно і всім відомо. Так і Україна, правда поки що лише декларативно, заявляє, що до 2017 року поняття інтернатів має зникнути, а забезпечення сиріт опікою здійснюватиметься за допомогою інших формам.
Одна з таких форм – SOS-містечка. Уперше її використав німецький педагог Генріг Гмайнер, який у 1949 році створив подібне селище для дітей, що втратили батьків на війні.
Віктор Громовий, педагог і очільник фонду пояснює, що основними принципами такого селища є те, що кожна дитина має батьків (їх роль виконують так звані «соціальні батьки»), братів і сестер (інших підопічних цієї ж родини), власний дім.
Таким чином дитина залучається до суспільного життя, до кожного малюка застосовується індивідуальний підхід, а головне − у світ вони потрапляють не безпомічними, а повінстю соціально адаптованими.
В Україні наразі існує одне SOS-містечко у Броварах. Ще одне зараз будується на Луганщині. Реалізує цей проект німецький благодійний фонд SOS Kinderdorf International, який вже створив десятки таких містечок по всьому світі, а зараз активно впроваджуватиме проект в Україні.

Місто для дітей по-кіровоградськи 
Останнім часом у Кіровограді витає дух змагальності. Тобто ми часто прагнемо зробити щось не дуже якісно, зате попереду всієї планети і обов’язково, щоб із якимось рекордом, запрошеними ЗМІ і показами по телевізору.
Можливо, проекту SOS-містечка вдасться поєднати грандіозні плани з якісною реалізацією. Містечко обіцяє бути передовим і за кількістю дітей (130 сиріт), які знайдуть тут дім, і за якістю житла та інфраструктури . Крім хорошої школи, яка є у Покровському, діти, на думку організаторів, матимуть змогу і долучатись до розведення тварин, бути ближче до природи і займатись спортом. Тут буде зведений сучасний дитячого спортивно-юнацький футбольний центр.
Майбутній ДЮФЦ, який матиме статус позашкільного навчального закладу, на думку організаторів, загалом зможе стати потужним спортивним центром для дітей міста і області. Забудовники планують, що місце стане зручним для проведення змагань команд з різних регіонів України. Тут буде розташований каскад полів і готельний комплекс, а також планується розвивати спортивний центр не лише у напрямку футболу.

Хто ж фінансуватиме такий “педагогічний рай”? 
Першим спонсором став Віктор Тюпа, який безумовно виконав левову долю роботи із залучення міжнародного благодійного фонду SOS Kinderdorf International на терени нашої області. Саме спонсором, адже міжнародний фонд, швидше за все, хоча б частково відшкодує йому гроші витрачені на будівництво «Покровської долини», а дитячий спортивно-юнацький центр підпав під державну цільову соціальну програму «Футбол України: здоров’я, престиж та єдність нації» та програму ФІФА, що тісно співпрацює з німецькими благодійниками у галузі залучення дітей-сиріт до футболу. 
Меценатами мають виступити самі кіровоградці, які копійка до копієчки наповнюватимуть за рахунок благодійних внесків бюджет містечка. Зважаючи на розчарування українців у благодійності, покладатись на таке джерело фінансування трохи страшно.
Також фінансово підтримати містечко повинні і з місцевого бюджету.
Як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Маємо сподівання, що проект таки реалізується і допоможе кіровоградським сиротам мати повноцінне дитинство.

Анастасія ДЗЮБАК

“Нова газета”