Кіровоградські “юні десантники” залишаться без стрибків з парашутом?
Стати десантником без жодного стрибка з парашутом – реально. Принаймні у Кіровограді, бо саме так вчать юнаків, майбутніх захисників Вітчизни, у клубі «Юний десантник», що організований на базі Машинобудівного коледжу КНТУ.
Це єдиний клуб у нашому місті, куди до цього час міг прийти кожен бажаючий (і навіть дівчата!) віком від 14 до 20 років. До того ж набір курсантів лише студентами коледжу не обмежувався, записувалися бажаючі й з інших кіровоградських навчальних закладів.
У 2013 склад Клубу суттєво зменшився, нині тут виховується лише 34 курсанти, які є студентами коледжу. Зменшилася і кількість виїздів на полігони та аеродроми, а про те, щоб стрибнути, як справжній десантник, хоча б раз з у житті з парашутом, обмовляються з ваганнями.
Про те скільки сьогодні для юного десантника-студента коштує стрибок з парашутом і як то взагалі відчувати себе військовим хоча б один день, дізнавалася безпосередньо потрапивши в епіцентр військово-патріотичного виховання.
То був один із будніх робочого тижня, коли біля Машинобудівного коледжу зібралося біля двох десятків хлопців. Біля узбіччя вже стояв один невеличкий мікроавтобус та дві особисті автівки. Як виявилося увесь той транспорт був заправлений за власні кошти самих же курсантів, хоча виїзд на полігон військової частини А0680, що знаходиться у с. Сасівка, є плановим згідно навчальної програми по «Захисту Вітчизни».
Втім незважаючи на усі фінансові та організаційні труднощі хлопці отримали можливість потримати справжню зброю у руках – АКС-74 автомат Калашнікова – зробити з десяток вистрілів та поїхати додому.
Андрій Шевченко, керівник Клубу «Юний десантник» , розповідає, що подібні стрільби можна робити і частіше, до того ж курсантам Клубу, на відміну від інших юнаків, що бувають на полігоні лише у межах навчальної дисципліни, дають у руки і снайперську гвинтівку Драгунова, і пістолет Макарова, і навіть підствольного гранатомета. Набоями стрільби забезпечує безпосередньо військова частина, тож «десантникам» залишається просто приїхати на полігон. Проблема полягає саме в останньому, а особливо вона загострюється, коли бажаючих закріпити свої теоретичні знання на практиці з’являється багатенько.
«Проблему складає привезти за 35 км два десятки людей, як сьогодні, не те щоб 80 курсантів чи навіть півтори сотні» – говорить капітан.
Керівництво коледжу неодноразово спілкувалося з місцевою владою, втім транспортна проблема і надалі залишається основною у процесі військово-патріотичного виховання.
Якраз у той день вирішувалося питання з приводу стрибків з парашутом. Серед 18 курсантів майже усі виявили бажання здійснити стрибок. Вартість такого задоволення прозвучала згодом, – 400 гривень, і це при тому, що сюди не входить ціна «квитка» на замовлений транспорт – тож бажаючих значно поменшало.
Раніше, говорить капітан десантників, у 2009 році клуб спонсорував керівник одного із кіровоградських банків, тож стрибки з парашутом для кожного юного були доступними. У наступному році курсанти допомогли прибрати увесь аеродром с. Федорівка, за що отримали у подарунок аж 2 стрибки. Чи стрибатимуть цього року – питання, що хвилює найбільше.
А в цей час курсанти Клубу десантників мають право тренуватися на базі військової частини А0680, зокрема на території, що знаходиться біля стадіону «Зірка», активно проводять навчальні заняття з історії Вітчизняної Війни, де докладно вивчають рухи битв і боїв, знайомляться зі складовими зброї (зокрема, Клуб має два власні навчальні автомати Калашникова) та документальними фільмами про українські та радянські війська.
«Військово-патріотичне виховання передбачає не лише ентузіазм і дії, що роблять керівники клубів, викладачі дисципліни «Захист Вітчизни». Я вважаю, що це повинно бути на державному рівні, військово-патріотичне виховання повинно проходити не лише у 10-11 класах, а починаючи з початкових класів. Сучасна молодь військово-патріотично не вихована, адже та підготовка, що ведеться у старших класах, однобока» – говорить Андрій Шевченко.
Відповідно до державного бюджету на 2013 рік на підготовку військових фахівців у вищих навчальних закладах I-ІV рівнів акредитації, початкову військову підготовку молоді виділено 938 мільйонів 258 тисяч гривень. У документах, що розміщені на сайтах ОДА та міськради, по розподілу бюджетів Кіровоградської області, й міста Кіровограда зокрема, такі видатки чомусь не передбачені. Проте, навіть якщо поділити усю закладену у державному бюджеті суму між усіма областями України, то кожна мала б трохи більше 36 мільйонів на рік. Яким чином розподіляється ота величезна сума, передбачена саме на військово-патріотичне виховання молоді, невідомо. Втім якщо вона якимось чином і має надходити на Кіровоградщину, усе одно деякі, такі як Клуб «Юний Десантник», залишаються без фінансування.
В Україні активно розказують про творчий розвиток дітей, про активне подолання злочинності серед молоді, усілякими грантами та міжнародними програмами намагаються вберегти дітей від алкоголізму, наркоманії та інших вічно існуючих проблем у суспільстві. При цьому галузі, які дійсно допомогли б виховувати молодь залишається без фінансування та будь-якої допомоги. Немає підтримки як з боку держави, так і з боку потенційних меценатів та спонсорів. Захоплення військовою підготовкою, говорить Андрій Шевченко, допомагає курсантам стати дорослішими і впевненішими у собі, адже переборовши страх стрибнути з висоти 800 метрів з парашутом, хлопцеві, а згодом і майбутньому чоловікові та захиснику Батьківщини, інші страхи будуть вже дрібницями.
Світлана Дубина
Фото автора
