На фінансування соцсфери Кропивницький витрачає 4% бюджету

Із міського бюджету Кропивницького в 2018-2019 роках виділили майже 4% на фінансування соціальної сфери, але виплати на особу – одні з найвищих в Україні.
Такі дані опублікував Центр спільних дій.
«Цікаво, що за часткою бюджету на соціальну сферу Харків і Кропивницький займають останні позиції, проте за розмірами фінансової підтримки на одного одержувача у цих міст далеко не найгірші показники серед обласних центрів, де наявні дані», – каже авторка дослідження аналітикиня Центру спільних дій Марія Квіцінська.
Найчастіше у місті фінансують надання соціальної допомоги, субсидій і пільг. Одній особі на рік, в середньому, перепадає більше 15 тис. грн.
Нагадаємо, з реформою децентралізації та ухваленням нового закону “Про соціальні послуги” повноваження органів місцевого самоврядування у впровадженні політики соціального захисту населення розширилися. З 2017 року місцеві ради отримали більшу фінансову самостійність для реалізації своїх повноважень. Для порівняння, до реформи в 2014 році власні доходи загального фонду місцевих бюджетів становили 68,6 млрд грн. У 2020 році лише за перший квартал загальний фонд місцевих бюджетів отримав 104,9 млрд грн.
Що входить в обов’язки органів місцевого самоврядування у соціальній сфері?
Перш за все, це визначення потреб і планування діяльності системи соціального захисту, зокрема, забезпечення необхідних кадрів та інфраструктури, аби соціальні послуги були якісними та доступними. По-друге, до повноважень місцевої влади відноситься власне впровадження заходів соціального захисту, зокрема, грошові виплати вразливим групам населення та наданням їм соціальних послуг. Грошові виплати передбачають виділення різних пільг, компенсацій і допомоги особам, котрі опинилися в складних життєвих обставинах. На місцевому рівні вирішують також, чи надати за рахунок місцевого бюджету таку підтримку та чи впровадити додаткові до встановлених законом соціальні виплати.
Соціальні послуги – це дії влади, спрямовані на профілактику виникнення складних життєвих обставин у громадян або мінімізацію та подолання їхніх наслідків, якщо вони таки виникли. Серед соціальних послуг, які забезпечує місцева влада, — заходи з поліпшення житлових і матеріально-побутових умов деяких категорій населення, створення і фінансування центрів безоплатної первинної правової допомоги, аби малозабезпечені українці мали рівний з іншими доступ до правосуддя.
Крім цього, місцеве самоврядування має забезпечувати соціальні послуги для безробітних, зокрема організацію громадських та тимчасових робіт для них. Ще один обов’язок — вирішення питань опіки та піклування щодо недієздатних осіб та повного державного утримання у дитячих будинках сімейного типу та ПТУ дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Слід звернути увагу, що на додаток до цього місцева влада зобов’язана здійснювати контроль за умовами утримання і виховання дітей у спеціальних установах усіх форм власності. Тому, коли ми дізнаємося історії жорстокого і нелюдського поводження з дітьми в будинках-інтернатах, необхідно розуміти, що це відповідальність місцевої влади.
Також у руках місцевих політиків організація будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продаж соціальних товарів і безкоштовне харчування для малозабезпечених людей похилого віку, людей з інвалідністю та створення спеціальних робочих місць для останніх. Тобто якщо в ОТГ немає будинку-інтернату, орган місцевого самоврядування має або домовитися з іншою ОТГ про розміщення літніх людей, які потребують цього, або на умовах співфінансування створити спільний з іншою ОТГ будинок-інтернат, або вирішити це питання в інший спосіб.
Це не вичерпний перелік повноважень місцевого самоврядування у сфері соціального захисту. Але навіть з цього переліку видно, що багато його повноважень пов’язані з наданням грошової допомоги та певних сервісів, які залежать від обсягів фінансування.