Головна Суспільство Вшанований владою-2, або Дежавю

Вшанований владою-2, або Дежавю

17:18, 16 Липня, 2010

Урочистості з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України відбулися в Кіровограді. Представники управлінь та інші учасники "покладань" (а інакше ці урочистості й не назвеш) можуть сміливо відзвітувати про свою участь і надати фотоматеріали, які це засвідчують. Але все по черзі.

Згідно з повідомленням офіційного сайту Кіровоградської ОДА маємо такий розклад заходів:
16 липня
8.50-10.00 урочистості з нагоди відзначення 20-ї річниці Декларації про державний суверенітет України
8.50-9.15 меморіал Слави (Фортечні вали)
9.10-9.35 біля памятника Богдану Хмельницькому (пл. Богдана Хмельницького)
9.40-10.00 біля пам’ятника Т. Г. Шевченку (вул. Т. Г.Шевченка)
"Гречка" побувала на двох з них. Треба сказати, що заходи біля двох пам’ятників були анонсовані управлінням, принаймі, деяким з них, на 9.15 і 9.45 відповідно. Ця неузгодженість значно вплинула на хід святкувань.
9.05. Довкола пам’ятника Богдану Хмельницькому збирається "натовп" – чоловік 50-70. На всіх – жодного державного прапора. Присутні стоять чомусь збоку від гетьмана ближче до спини. Очевидно, тому що там затінок.
9.10. Друга група людей (чоловік 10) вишикувалась у два ряди і рушила до прам’ятника. У руках – кошик із квітами і просто квіти – все відповідно до ситуації і згідно з правилами. Упізнаємо начальника відділу культури і туризму міськради Миколу Барабулю, заступника голови облради Якова Бондаря.
9.12. Квіти покладено, і учасники церемонії розходяться хто куди. Виникає атмосфера якогось очікування. Люди в затінку не знають, чи їм підходити до пам’ятника, чи вже вертатися на роботу – стоять у нерішучості.
9.15. Підтягуються представники інших управлінь: на обличчях – запитальні вирази, у руках – квіти. На деяких обличчях "Гречка" помічає тінь посмішки.
"А що, уже все скінчилося?" – цікавиться один з них.
"А что это – кукольный театр?" – додає інша.
У цей момент із затінку таки наважуються вийти чоловік 50 – підходять до пам’ятника на фотосесію.
"Увага, дивимось всі на мене" – клац – і фото для звіту готове. "Гречка" цікавиться у натовпа: "Ви звідки???"
"Ляльковий театр" – чуємо у відповідь..
9.20. Трохи спантеличені, ми вже збираємося йти. Раптом чуємо інформацію, що, мовляв, кому таких урочистостей мало, той може підходити на 9.45 до пам’ятника Шевченка – там буде "друга серія". Прямуємо туди. Маємо при собі державний прапор України і два червоно-чорних прапорів, які, як нам здавалося, досить доречні до цього свята.
9.35. "А Ви куда це? Все вже давно скінчилося" – перестріває нас на розі Шевченка і Чорновола Олександр Сікорський, працівник художнього музею. Підходимо ближче і справді бачимо, що все скінчилося (Нагадуємо, урочистості були заявлені на 9.40 або на 9.45 – за різними версіями). Єдине, що лишається – влаштувати фотосесію. Аж раптом до нас підходить стурбована співробітниця відділу внутрішньої політики ОДА зі словами: "А ви тут щось будете проводити?". На наші запевнення, що ми проводити нічого не збираємося, реагує насторожено і неохоче відповідає на наші запитання (чому не дотрималися розкладу, хто був присутній і хто виступав). Як виявилося, і цього разу губернатор не став відволікатися на подібні заходи і прислав свого заступника. Покладання тривало кілька хвилин, а на запитання, чому розпочали раніше, відповіді так і не знайшлося. Натомість співробітниця відділу внутрішньої політики не повірила у те, що ми не будемо проводити жодних заходів, і стійко простояла в 50 метрах від нас в оточенні трьох міліціонерів ще хвилин 15.
9.45. Від вулиці Чорновола підтягуються троє. "Гречка" почуває себе господарем і організатором в одній особі, тому вітає новоприбулих. Тим більше, що і вони, схоже, приймають нас за організаторів. "Ми з Ленінської виконавчої служби, – рапортують вони. – А що, все закінчилося? Ну нічого, ми все одно покладемо". Клац-клац – фото для звіту.
9.50. Ледь не біжучи від вулиці Шевченка наближаються четверо. "Ага, а уже всьо!" – радісно повідомляє їм "Гречка". Усі посміхаються і кладуть квіти. Клац-клац – "А ми были! Фотографируемся. Ми "Кіровоградстандартметрологія". Как это все, в телефонограмме было сказано на 9.45".
Підтягується знімальна група ТРК "ТТV". Гречка лишень знизує плечима.
10.15. Збираємось іти. "Внутрішня політика" зітхнула з полегшенням, а представники ДП "Кіровоградстандартметрологія" теж вирішили піти.
Лишився з Тарасом Шевченком лише один український прапор. Як і годиться до свята – пошарпаний, надірваний, але гордий! Йому не звикати. Цей прапор – влучна метафора ставлення до всього українського в нашій країні.