«Нова газета» не буде ще одними «Новинами Кіровоградщини»(ФОТО)
Два роки тому припинив свою роботу перший на кіровоградському телебаченні ранковий проект «За кіровоградським часом». Створювали його під вибри, і «заточений» він був під тодішню партію влади, зокрема «БЮТ». Фінансування здійснювалося коштом відомого кіровоградського бізнесмена Станіслава Березкіна(в подальшому – Народний депутат України від «БЮТу», який перейшов до фракції «ПР»).
Вибори скінчилися, проект закрили, а от з його творчою групою розрахуватися забули . До того ж, працівникам не повернули трудові книжки.
Всі намагання колективу мирним шляхом «вибити» свої гроші та залагодити конфлікт були безрезультатними. Тож журналісти звернулися до прокуратури, вимагаючи повернути зароблене і притягнути до відповідальності керівників проекту Василя Климчука та Станіслава Березкіна. Завдяки втручанню прокуратури гроші виплатили, трудові книжки повернули , проте «осад», як кажуть, лишився.
25 травня 2012 року за півроку до виборів, Станіслав Березкін знову зайнявся пресою. Цього разу – придбав друковане видання «Нова газета». На той час – незалежне видання.
«Гречка» не могла пройти повз цю подію і кілька місяців наші журналісти відслідковували зміни, які ймовірно мали б статися у зв’язку зі зміною власника. Матеріали управління преси та інформації облдержадміністрації заповнили сторінки видання. Також, місцями газета перетворилася на майданчик для піару партії влади та її лідерів. Ідентичні з матеріалами в інших газетах статті про Ларіна, Шаталова та інших регіоналів стали тут звичними. Проте, це був лише початок. Детальніше про зміни в «Новій газеті» ми вирішили поспілкуватися безпосередньо з новим керівництвом та творчою групою видання.
Мої співрозмовники – заступник головного редактора Наталя Кравченко, редактор відділу корисних порад Євгенія Бербат та головний редактор Інна Тільнова.
– Інно, як давно Ви знайомі з «НГ», що на вашу думку змінилося в газеті протягом останніх кількох місяців та якою є стратегія розвитку видання?
Інна Тільнова:
– З газетою я знайома ще з дитинства, мій тато був розповсюджувачем «НГ» у Малій Висці. Нам передавали газету рейсовим автобусом, а потім ми ходили вдвох, стукали у двері і пропонували – купіть «Нову Газету».
В першій же нашій розмові Станіслав Семенович сказав, що не хоче, щоб видання стало таким собі «рупором Березкіна». І дав нам завдання зробити видання найкращим в області і навіть Україні.
Станіслав Березкін на сторінках газети хотів бачити більше економіки, аналітики, інформацію з фондової біржі. Проте ми переконали його в тому, що нашій цільовій аудиторії це буде не дуже цікаво.
Раніше газета виходила на 12 сторінках, відтепер їх – 16! Це перша очевидна зміна. Проте ми не збільшили її вартість для своїх передплатників, а їх у нас 21 тисяча. Різницю у вартості покрив новий власник.
Є традиції від яких ми не відходимо, але є і нове. Є фундамент на який ми надбудовуємо і нові поверхи. Такими поверхами є і нові молоді журналісти. Зокрема, у нас вже працюють Анастасія та Юрій.
– Хто Ваші читачі?
Наталя Кравченко:
– Переважно це люди пенсійного віку і домогосподарки, хоча є й молодь, а ще ті, хто має такі захоплення як садівництво чи город.
Інна Тільнова:
– Це переважно сільське населення, але не треба бути категоричними. Ну дітей серед них немає точно, це не журнал «Пізнайко», але далі від юнацького віку – це вже наш читач. Наша робота частково і полягає в тому, щоб розширювати свою аудиторію.
– Чи комфортно було переходити працівникам «старої» «Нової газети» під нове керівництво?
Наталя Кравченко:
– Переживала, що доведеться «кривити душею», як це зараз доводиться робити багатьом журналістам. Але я не відчуваю на собі жодного тиску.
– Чи існує у Вашому виданні цензура? Чи вимагають узгодження тем з власником?
Інна Тільнова:
– Ще не було жодного випадку, щоб ми запитували у власника про що саме можна писати. І жодного разу на його прохання ми не знімали матеріал з номера. Всі теми ми висвітлюємо об’єктивно, без жодних застережень.
Євгенія Бербат:
– Ми хвилюємося за своїх читачів і дивимося, що їм буде цікаво. Адже якщо ми втратимо читачів, то і нам нічого буде робити – газету закриють.
– З Кіровоградською обласною державною адміністрацією газета працює по договору? Адже після зміни власника її матеріали з’явились на сторінках «НГ».
Наталя Кравченко:
– Ні, договору немає, і якщо ви переглянете останні номери, в них жодного прес-релізу, які розповсюджує обласне Управління преси та інформації, немає.
Євгенія Бербат:
– В перших номерах були такі матеріали, ми тільки перейшли в нове приміщення, у нас не було ще нових журналістів, і нас «закидала» обласна адміністрація. Вони думали, що ми будемо друкувати все що вони надсилають, проте Інна одразу врегулювала цю ситуацію.
Інна Тільнова:
– Там мабуть думали, що ми будемо ще одними «Новинами Кіровоградщини»! Але я одразу в штабі Партії регіонів поставила питання про кошти, які вони платитимуть.
– І платять?
Інна Тельнова:
– Так, але зараз ми взагалі зменшуємо кількість політичних та замовних матеріалів.
Наталя Кравченко:
На сьогодні «Нову Газету» вже не можна віднести до «газет-близнюків», в яких передруковують однакові матеріали. У нас багато власної і часто ексклюзивної інформації. Зокрема, матеріал Анастасії Дзюбак про «Снід-центр». На порядок денний останньої сесії обласної ради мали виносити питання про затвердження головного лікаря центру, проте завдяки нашій публікації його зняли з розгляду. Адже прозвучала інформація, що Обласне управляння охорони здоров’я не проводило конкурс.
– Сьогодні ви вчасно отримуєте зарплату?
Євгенія Бербат:
На сьогодні ми отримали зарплату за червень місяць в повному обсязі, а зараз чекаємо за липень.
– Яка ймовірність, що «Нова газета» так само як в свій час телевізійний проект «ЗКЧ» не припинить своє існування після виборів?
Інна Тільнова:
– Більшість передплатників «НГ» навіть не є жителями тих районів, в яких балотуватиметься Станіслав Семенович, тому казати, що газету придбано під вибори, буде не правильним. Тим більше, що ми маємо далекосяжні плани, які не обмежуються кількома місяцями діяльності.
Валерій Лебідь
Фото автора та з сайту ПР
