Бібліотекарці, яка виступила проти перейменування Кіровограда в Кропивницький, подарували книжку про наше місто (ФОТО, ВІДЕО)

“Ми постійні читачі вашої бібліотеки. Прийшли з просвітницькою метою. Ми хотіли би поцікавитися за якими критеріями ви визначили, що Кропивницький не пройшов випробування часу. Зняли Гайдара, бо він не пройшов випробування часом, то давайте може і Кропивницького знімемо?”, – звернувся викладач КДПУ ім. В. Винниченка Олександр Ратушняк.
Громадським активістам запропонували дочекатися адміністрації бібліотеки. Однак відвідувачі заявили, що прийшли не як громадські активісти з акцією, а як читачі, пред’явивши читацькі квитки.
“Ви розумієте, що кинули копієчку в копілку імперської назви. Коли ви говорите “ні” українській назві, то самі граєте на користь імперської назви”, – зауважила громадська активістка Наталія Вельгун.
“Я цього не знала і не розуміла цього. Тому звинувачувати мене в тому, що я не патріот і прихильник імперської назви, не треба. Я взагалі прихильник назви Єлисавет”, – відзначила у розмові Людмила Іванцова.

У бібліотеці про прихід освітян, громадських діячів та краєзнавців знали. Про те, що на відвідувачів у свою обідню перерву чекали, відзначила і завідувач відділу мистецтва бібліотеки Світлана Ушакова.
Діалог із наведенням аргументів та контраргументів пройшов не на підвищених тонах. Після півгодинної розмови історик і краєзнавець Юрій Митрофаненко подарував Людмилі Іванцовій блокнот з написом “Ти стаєш вищим з кожною прочитаною книгою”, а також книжку-розмальовку “Якби я був архітектором. Вулицями нашого міста”, де на сторінці з театром корифеїв активісти прописали відомі цитати про Марка Кропивницького.
Бібліотекарі в свою чергу подарували відвідувачам інформаційні буклети про персон українського театру, що бібліотека готувала до роковин смерті Марка Кропивницького.

Наприкінці зустрічі зробили спільне фото “для історії”. Відділ мистецтв також передав книги учасникам АТО на передову.
Як прокоментувала “Гречці” Людмила Іванцова після зустрічі, вона з власної ініціативи виступила на сесії, опираючись на прочитані книги і дослідження. Бібліотеркарка переконує, що назва Кропивницький не має такого історичного і духовного значення, як та назва, що підтримує вона особисто. Змінити думку, запевняє Людмила Іванцова, її не змусить ніхто.

“Я не принижувала українську культуру, як тут заявляли, це реалії. Я ніяк не хотіла принизити ні Марка Кропивницького, ні українську культуру взагалі. Я народилась в Кіровограді і виїжджала звідси тільки на навчання. Мені не байдуже в якому місті я буду жити. Давали спочатку назву Златопіль, потім Інгульськ, тепер Кропивницький, що у нас ще там залишилось? Ексампей? Будемо тоді за нього голосувати? Не можна так до історії ставитись. Треба, щоб за нами стояла історія, яка в нас є. Єлисавет має великий прошарок матеріальної і духовної культури, які залишились. Для мене Генріх Нейгауз, Кароль Шимановський, Володимир Винниченко – це такі величини, я навіть не знаю що може бути краще. Єлисаветград завжди був українським містом, точніше єврейсько-українським. І ніякого прояву сепаратизму тут не було і не буде”, – прокоментувала Людмила Іванцова.