Люстрація: як, коли, за якими критеріями?

Проте – навіщо все-таки знадобилося, поваливши злодійський режим «донецьких», одразу ж братись за таку «непідйомну» працю? Чому попередники Олександра Турчинова з Арсенієм Яценюком так і не наважилися впродовж 22 років існування Незалежності впритул зайнятись аналізом кадрового складу наших управлінців?
Відомі правозахисники мають з цього приводу чітку думку: люстрація може допомогти очистити країну. Проте її необдумане застосування спровокує низку небезпечних наслідків. Тому фахівці в галузі захисту прав людини закликають не гарячкувати та зробити все можливе, аби уникнути зловживань цим механізмом.

Експерти Харківської правозахисної групи презентували свою концепцію проекту закону про люстрацію, де зазначили найбільш важливі моменти, які мають бути враховані законодавцем для запобігання використання люстрації в політичних цілях, застосування підроблених документів та позовів до Європейського суду з прав людини.

Зокрема, мають бути визначені критерії люстрації, коло посад, механізми застосування та тривалість люстрації у часі та тривалість заборони займати посади, а також можливість оскарження. Особливу увагу слід звернути на захист приватного життя у ході здійснення люстрації.

Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров пропонує чотири критерії для здійснення люстрації: 1) приналежність до керівництва обласних комітетів КПРС і КПУ та Центральних комітетів КПРС і КПУ, обласних комітетів ЛКСМУ та ЦК ЛКСМУ до 19 серпня 1991 року; 2) приналежність до служби в 5-му управлінні КДБ УРСР, КДБ СРСР, КДБ інших союзних республік СРСР у якості штатних працівників та негласних агентів КДБ; 3) співпраця зі Службою безпеки України у формі негласного агента або таємного штатного працівника; 4) зайняття посад президента, прем’єр-міністра, члена Кабінету міністрів України, першої, другої та третьої категорії посад державних службовців та прирівняних до них посад, судді, народного депутата, сільського, міського Голови та депутатів місцевих рад та вчинення наступних дій:

– Організація чи участь у фальсифікації виборів Президента України 2004 року;
– Організація чи участь у забороні чи перешкоджанню мирним зібранням в період з 1 квітня 2010 року до 22 лютого 2014 року;
– Організація та участь у переслідуванні осіб за їхню політичну та громадську діяльність в період з 1 квітня 2010 року до 22 лютого 2014 року шляхом свавільних затримань і арештів, порушенні кримінальних проваджень, проведенні слідчих та оперативних дій;
– Організація та вчинення дій, що призвели до втрат державного та місцевого бюджетів у сумі понад 1 мільйона гривень.
– Дія чи бездіяльність, що призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини, Комітетом ООН з прав людини та інших міжнародних інституцій.
Окрема процедура має бути передбачена для люстрації суддів.

За словами Олександра Банчука, експерта Центру політико-правових реформ, якщо говорити про судову владу, то її не можна проводити за загальним порядком, адже судді мають спеціальний статус, а гарантії їх незалежності передбачені Конституцією України та міжнародними документами. На його думку, люстрацію необхідно якнайшвидше застосувати до членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) і Вищої ради юстиції (ВРЮ), а також усіх голів судів і їх заступників. Адже саме через них виконувалися політичні замовлення.
Інших суддів потрібно притягувати до відповідальності за конкретні дії щодо виконання цих політичних замовлень. При цьому потрібно застосовувати конституційні процедури звільнення їх з посади за участю новообраних ВККС і ВРЮ.

«Якщо звільняти суддів одних махом на підставі спеціального люстраційного закону, який не буде відповідати Конституції і європейським стандартам, усі вони стануть “жертвами” і за якийсь час Європейський суд з прав людини стане на їхній бік», – наголосив Олександр Банчук.

За його словами, поки що діяльність “революційної” ВР свідчить про бажання перебрати на себе віжки управління судовою системою. При цьому ці віжки залишаються у співавтора судової реформи 2010 р. одіозного Ківалова – адже саме його комітет отримав повноваження попередньо розглядати кандидатури суддів на обрання і звільнення. Також всупереч Конституції ВР взяла на себе повноваження призначати голів судів. При цьому залишила на посаді усіх голів судів, які були призначені попередньою владою.
Правозахисники наголошують і на необхідності створення реальних механізмів оскарження рішення про люстрацію в судовому порядку із дотриманням права на справедливий суд.

Ще однією необхідною умовою ефективної та «безболісної» люстрації є обов’язкове забезпечення незалежності членам люстраційного комітету.
Підготував Олег БАЗАК