На революцію як на екзамен: у Кропивницькому вшанували пам’ять загиблих під час Революції Гідності (ФОТО, ВІДЕО)

 На захід завітало кілька сотень небайдужих містян. Серед присутніх були: місцеві активісти, волонтери, представники духовенства, депутати,  громадські діячі, учасники АТО, журналісти та представники влади.

Як зазначили організатори, основна мета сьогоднішньої акції – згадати загиблих та живих учасників Революції, а також передати атмосферу Майдану тим, хто з тих чи інших причин не був на ньому або навіть не підтримував.

Мітинг розпочався з хвилини мовчання.

Під час акції просто на стіні будівлі Кіровоградської ОДА на величезному екрані транслювали відео всієї хронології Майдану у нашому місті та в Києві.

Також відбувся молебень за загиблими учасниками Революції Гідності. 

Присутні на площі активісти, які були учасниками “Кіровоградського Євромайдану”, розповіли “Гречці” свої спогади, очікування на майбутнє та думки, щодо тих змін, які відбулися в Україні після Революції Гідності. 

Активістка Кіровоградського Євромайдану Олена Горобець:

“На революцію, як на екзамен, багато хто з нас прийшов з невиконаним домашнім завданням, без знань, вмінь і досвіду необхідних для того, щоб прийти і змінити на всіх щаблях стару владну систему. Питання на кшталт, що змінилося, народжує інерція патерналістського мислення, сподівання на доброго царя чи на те, що хтось замість нас побудує країну мрії, доки ми з дивану цей процес критикуватимемо і роздаватимемо вказівки. Ми і є зміни, на які чекаємо і яких потребуємо. З того, що я спостерігаю, зараз активна частина громади накопичує кількісні зміни – ми вчимося, беремо на себе більше відповідальності, проявляємо небайдужість, відстоюємо свої права, демонструємо значно більше нетерпимості до беззаконня і корупції, цікавимось українською культурою і готові фінансувати її. Все це, зрештою, рано чи пізно дасть велику якісну зміну суспільної свідомості, народить і виховає нових лідерів і тоді країна, яку вимріяли учасники Революції Гідності, стане реальністю. 18-19-20 лютого – дні коли небо впало на землю, коли в моїй мирній країні розстрілювали беззбройних людей в режимі он-лайн. Це найстрашніші , найбезпорадніші, найвідчайдушніші дні, які змінили все.

Все закарбувалося в пам’яті, кожна хвилина. Яка була безпорадність і відчай, коли почались розстріли. Як цілу ніч сиділа з телефоном в руках доки чоловік ввозив медикаменти і забирав людей з Київського майдану, як боялись, але виходили на місцевий майдан, навіть тоді, коли сварили всі родичі. Багатотисячна площа і похорон Віктора Чміленка, відчуття звільнення, коли зняли Кірова і Леніна, ейфорія того, що ми зможемо все змінити і усвідомлення реальної загрози повномасштабної війни з Росією .

Що далі?  Далі працювати, не йти на компроміси з совістю, але вчитись співпрацювати з однодумцями, не піддаватись на маніпуляції і конфронтацї в середині свого середовища, створювати сильні і впливові організації, досягати успіху в малому і об’єднувати зусилля для спільного великого успіху. Сказати, що доки ми живі і пам’ятаємо – нічого не втрачено, що розчарування – це поразка і повторна зрада тих, хто на Інститутській стояв один за тисячу тих, які злякалися. Працювати за себе і за тих, хто загинув за наші ідеали. Жити і будувати щодня в звичайних побутових ситуаціях нову Україну, щоразу обирати її“.

Андрій Лаврусь, постійний ведучий Кіровоградського Євромайдану:

“Найголовнішою зміною є зміна суспільства, яке у найвідповідальніших ситуаціях здатне самоорганізуватись та діяти. Саме так було і під час Майдану, і коли зароджувався волонтерський рух.
На мою думку, у багатьох моментах високопосадовцям не вистачає волі та бажання щось виправляти. Бо їх влаштовує наявна система. Тому і маємо процеси гальмування та саботажу реформ.
Для прикладу візьмемо МВС і прокуратуру. Ідея реформування правильна і потрібна, а от її виконання немає. Від зміни назви наповнення не змінилося. І тільки громадянське суспільство як локомотив своїм контролем і наполегливістю здатне пришвидшити зміни в Україні.

Вся зима, весь Майдан у мене немов перед очима. Наскільки все було насичено, скільки подій, хвилювань та емоцій. Добре пам’ятаю перше зібрання, пам’ятаю багатотисячні Віче, різні акції, затримання євромайданівців, суди та марш мільйонів у Києві. Під час виконання державного гімну душу підіймало немов на хвилях. Пам’ятаю нічні протистояння на Грушевського. І не можна забути трагічні події Майдану…

Як діяти? Кожен на своєму місці має працювати для суспільства, не чекати поки хтось за нас зробить. Брати відповідальність на себе та діяти.  А влада має пам’ятати, що нічого вічного не буває. Головне, не повторювати помилок та реагувати на всі виклики суспільства”.

Активістка Євромайдану, волонтер Тетяна Бородіна:

“Найголовніша зміна в тому , що багато українців нарешті зрозуміли хто вони , зрозузуміли своє походження. Вони осягнули , що не можна бути безликим “товаришем” , а варто стати громадянином. Потрібно дбати про тих , хто поруч. Щоб добре було людям , які тебе оточують , тоді і ти будеш жити гідно ! Люди зрозуміли , що Україна – це ми … ми всі , зі своїми плюсами і мінусами . І ми потрібні один одному та своїй країні .

Багато моментів запам’яталося і багато згадую й до сьогодні, сосбливо людей, які були на нашому місцевому та на Київському Майданах . А найбільше , напевно , пам’ятається запах диму , який відчувся одразу ж , як тільки потрапляли на станції метро “Хрещатик” . І гімн України , який співали тисячі людей на Майдані  під час третього Віче 15-го грудня 2013 року . Це ні з чим не порівняти!

Як діяти далі ? Робити те , що вважаєш за потрібне . Не оглядатися на тих , хто не зрозуміє , засудить чи розкритикує ! Робити , поки не побачиш результату, триматися купи  і берегти однодумців ! Не розпорошуватись та працювати на результат . А він у нас один – це перемога зовнішніми і внутрішніми ворогами та зміцнення України”.

 Про події Революції Гідності дивіться у відео “Гречки” . Майдан Кропивницький – Київ: 3 роки.