Підписати петицію: трьом полеглим захисникам з Кіровоградщини просять присвоїти звання Героя України

Олександр Бартко

На сайті Президента України рідні полеглого захисника Олександра Бартка розмістили петицію про присвоєння полеглому захиснику звання Героя України.

Олександр Бартко народився 19 листопада 1985 року в селі Млинок. З 1992 року по 2002 рік навчався у Млинківській школі. Після закінчення одинадцяти класів, навчався в профтехучилищі №6 у місті Кременчук за спеціальністю зварювальника. Опісля навчання пішов працювати на Кременчуцький вагонобудівний завод. Він мріяв служити в армії, але мав порок серця. Він пройшов медкомісію у Кропивницькому, але йому відмовили у проходженні військової служби.

Працював зварювальником на сталеливарному заводі у Кременчуці, на кондитерській фабриці “Суворов”, будівельній фірмі “Інтерліс”.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік прийняв рішення добровільно вступити до лав ЗСУ. З 26 квітня 2022 року розпочався його бойовий шлях, спочатку було навчання у навчальному центрі в Рівному. Згодом він отримав бойове хрещення під Авдіївкою, потім до осені 2022 року брав участь у боях в Мар’їнці. Після важких боїв його бригаду відвели на ротацію. Далі Олександр проходив навчання в Румунії, згодом у Великій Британії.

Набравшись бойового досвіду та освоївши нові види озброєння, молодший сержант Олександр Бартко повернувся на бойові позиції під Вугледар. Потім були важкі бої на Миколаївщині, контрнаступ та форсування Дніпра у Херсонській області.

24 жовтня 2023 року біля населеного пункту Підстепне Херсонської області заступник командира бойової машини-навідника-оператора десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А 1275 молодший сержант Олександр Бартко героїчно загинув.

“Без батьківської підтримки залишилося дві доньки Аліна і Даша. Без синівської допомоги убиті горем батьки Любов Василівна та Костянтин Васильович, які втратили в цій страшній війні другого сина. Без рідних братів залишилася сестра Надія. Без дружнього плеча – друзі та побратими. Пам’ять про нього залишиться назавжди в наших серцях. Щира вдячність і безмежна шана нашому захисникові Олександру”, – зазначають його рідні в петиції.

Підписати петицію про присвоєння пролеглому воїну звання Героя України можна за цим посиланням. Збір підписів триватиме ще протягом 87 днів.

Артем Сушко

Молодший сержант Артем Сушко народився 18 липня 1993 року в селищі Смоліне Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Протягом 2014-2015 років брав участь в антитерористичній операції (АТО), захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Служив у складі 17 батальйону 57 бригади в населених пунктах Гірське, Городище, Первомайськ Луганської області та в місті Дзержинськ Донецької області. 

З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Артем добровільно вступив до лав ЗСУ, вважаючи це своїм обов’язком. Служив навідником кулеметного відділення 8 батальйону 10 ГШБ. Разом з побратимами боронив міста Дергач, Краматорськ, Сергіївку, Білогорівку, що на Донеччині.

На передовій захисник отримав поранення, не закінчивши лікування травмованої стопи, повернувся до свого батальйону. Загинув 21 листопада 2022 року під час мінометного обстрілу у районі Білогорівка Бахмутського району Донецької області.

Був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичної операції» та орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня за мужність (посмертно).

“Те, що він загинув у День Гідності та Свободи – дуже символічно. Артем гідно прожив своє, хоча і коротке, життя. Його рідні й друзі пишаються ним, пишаються його незламністю, його патріотизмом і вважають, що Сушко Артем Олегович заслуговує на найвищу державну нагороду – «Герой України» (посмертно), оскільки віддав найцінніше – своє життя”, – йдеться в тексті петиції. 

Підписати петицію можна за цим посиланням. Збір голосів триватиме ще протягом 29 днів.

Ростислав Запорожець

Ростислав Запорожець народився 14 жовтня 1993 року. У ранньому віці втратив батька, ріс з матір’ю та братом. 26 лютого 2022 року Ростислава призвали до лав ЗСУ. Служив в 61 бригаді 101 батальйон 3 рота. Був водієм- механіком, проте згодом пройшов навчання та став стрільцем – санітаром, потім став бойовим медиком механізованого взводу.

У вересні 2022 року на Херсонському напрямку під час ворожої атаки виводячи з поля бою поранених побратимів отримав поранення ( контузія). Пройшовши курс лікування, повернувся в стрій. 27 лютого 2024 р під час виконання бойового завдання на Авдіївському напрямку витягуючи поранених побратимів отримав важкі поранення. Був доставлений в Дніпропетровську клінічну лікарню. Від отриманих поранень помер у лікарні 4 березня 2024 року.

“Ростислав був чесним, відданим, справедливим. Відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Був нескореним і сильним духом, щирою, відвертою людиною. Перебуваючи у зоні активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко. Навпаки підтримував усіх, переконуючи, що все буде добре. Ростислав усе віддав за нас з вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій”, – йдеться в тексті петиції.

Підписати петицію можна за цим посиланням. Збір голосів триватиме ще протягом 87днів.

Нагадаємо, двом полеглим захисникам з Кіровоградщини просять присвоїти звання та орден «За мужність» ІІІ ступеня.