Волонтери з Кіровоградщини відвідали Маріуполь і Гнутове (ФОТО)

Зібрана допомогу доставлена ​​Донецькому прикордонному загону, що дислокується в Маріуполі та його околицях. Про поїздку і життя прикордонників репортаж «Моєї Олександрії».

Першою гостьовою точкою став прикордонний підрозділ в селищі Ялта Першотравневого району Донецької області. Сюди волонтери приїжджають не вперше. Цього разу, на прохання військовослужбовців привезли прилад нічного бачення. Розглядаючи подарунок, підполковник Владислав Сорокін хвалить. Каже, що раніше апарат у них був, але зламався. А пошуковим групам і блокпостах потрібен по заріз. Хоча б один. Видаватиметься по черзі на найнебезпечніші ділянки.

Крім приладу, волонтери доставили продукти харчування. Домашню консервацію, картоплю, буряк, сухі борщі і супнабори, вермішель, хліб, випічку, печиво, чай, каву, сигарети, мінеральну і солодку воду. Тосол для автомобілів. Військові допомагають розвантажувати машину.

Сорокін цікавиться, хто зібрав допомогу. Таке питання тут задають часто – чи то звичайне бажання підтримати розмову, чи то таким чином виявляється туга за мирного життя. Волонтер Володимир Конюшенко перераховує благодійників.

Сорокін просить передати привіт всім демобілізованим олександрійцям, хто служив у загоні і розписується на прапорі “Славутича”.

У підрозділі створено куточок пам’яті. Тут стоять ікони та фотографії загиблих прикордонників. За період АТО втрачено 12 життів.

На одному зі знімків – олександрієц, житель Пантаївка Олександр Басак, загиблий влітку 2014 року у селі Василівка. На нічному чергуванні його зрізала кулеметна черга. Він тут служив.

Далі волонтери їдуть в штаб загону, розташований в Маріуполі. Хочуть отримати дозвіл потрапити на рубіж, який відділяє мирну територію від захопленої бойовиками. У Маріуполі кидаються в очі спалена мерія і розбита снарядами будівля міліції.

Обидва приміщення постраждали торік, коли в місті вирували сепаратисти. На даний момент ситуація утихомирилася. “Зараз настрої помінялися, – розповідає місцевий житель. – Люди пам’ятають той жах, пам’ятають чеченців. У будь-яку школу зараз зайдіть, скажіть:” Слава Україні! “, Вам хором дадуть відповідь:” Героям слава! “

Тим часом, група отримує в штабі дозвіл проїхати на контрольний пункт в Гнутове. Призначають супроводжуючого. Волонтерам та журналістам видають бронежилети, вимагаючи їх одягнути.

Вже завівши машину, раптом зустрічаємо олександрійці Олега Маляра. Він працює в штабі заступником начальника відділу кадрів. На передову потрапив по мобілізації, воював рік в гарячих точках, а коли запропонували контракт і штабну роботу – погодився.

На питання, чи сумує він за Олександрією, Маляр несподівано згадує, що забув повернути борг – подякувати за підтримку генерального директора фірми “Агросвіт” Віктора Недобіткіна. І перепитує, чи точно це буде надруковано.

– Ще в травні, коли в усьому був дефіцит, я його попросив купити три бронежилета, але Віктор замовив п’ять. Я його тоді запитав, чи може якийсь піар потрібен, в газету написати. Він сказав: не треба. А потім один з цих “зайвих” бронежилетів врятував від смерті хлопця – Андрія Ящука. Пластина стримала основний удар і Андрій отримав лише поранення відлетіло осколком через верх, де немає захисту. Так що, спасибі. А всім олександрійцям привіт, – закінчив Маляр.

Контрольний пункт в Гнутове. Правильно він називається “Контрольний пункт в’їзду-виїзду (КПВВ) в зону, тимчасово непідконтрольну України”. По суті, це посилений блокпост. Побудовано точки ведення вогню, стоїть військова техніка.

КПВВ в Гнутове – це рубіж оборони. На цій же дорозі, за пагорбом, буквально через 200 метрів стоїть такий же пункт, контрольований бойовиками.

Проїжджаючі машини перевіряються і тими, і іншими. Щоб отримати можливість перетинати лінію оборони, українці потребують оформлення спеціального дозволу. Воно видається на рік.

На питання, як живуть громадяни на окупованій території, відповів заступник начальника відділення прикордонного контролю Олександр: “Що з того боку? Певна робота там проводиться. Людей прослуховують, підсилають їм співрозмовників, провокують, потім приходять за адресами, залякують. Важка ситуація. Радянський союз . Чекісти “. – “А буває, що біжать звідти?” – “Так, біжать“.

На Гнутовськом пункті зараз спокійно. Але небезпека поруч. За 20 кілометрів чутні розриви важкої артилерії. Це йдуть бої під Широкино. “Що буде далі, нікому не відомо, – каже Олександр. – Наше завдання – охороняти рубежі. Раніше кордон охороняли, а зараз той рубіж, який є”.

У Гнутове дуже зраділи волонтерам. Кажуть: “До нас сюди ніхто не їздить, бо нікого не пускають”. Просять надіслати форму, бронежилет, далекомір. Збираються стояти. Миру поки немає. Дієвих домовленостей немає теж.