Кіровоград: чому жінки живуть довше?(ФОТО)
“Звісно корисно здавати кров. По-перше, це безкоштовно, по-друге, ніяких негативів немає, лише позитив- оновлюються стовбурові клітини. До того ж поняття донорство пішло від слова дарувати: ми даруємо своє “червоне золото”, яке врятує людину після ДТП, пологів, при випадках, де є масова втрата крові. У світі ще не вигадали замінників крові”, – запевняє донорів і журналістів Вадим Чернишев, завідуючий донорського відділу кіровоградської станції переливання крові.
У цей час Сергій та Олена, члени молодіжної організації “Пробудження”, єдині, кого за параметрами допустили до забору крові, вже знаходяться у маніпуляційній і здають кров на вимірювання гемоглобіну. Медсестра говорить, що психологічну підготовку до цього процесу видно неозброєним оком, тож якщо бачать “пацієнта” з фобією крові, якомога швидше намагаються заспокоїти і відволікти.
“Здавати кров можна лише раз на два місяці, не частіше, ніж 5 разів на рік. До забору крові допускаються жінки віком 18-55 років, чоловіки – 18 – 60 років. У жодному разі до процедури не допускаються люди, у яких відсутній якийсь орган, люди із хронічними хворобами, які перенесли протягом останнього року операції, які хворіли або хворіють гепатитами В і С, СНІДом, сифілісом та рядом інших захворювань, перелік, яких визначений Законом України “Про донорство крові та її компоненти”, жінкам під час менструацій”, – продовжує Вадим Чернишев.
Після аналізу крові потенційні донори направляються до кабінетів терапевта, гінеколога/уролога на огляди, зважування та вимірювання тиску.
“У Кіровограді донорство – явище не популярне. Тому ми вирішили власним прикладом привабити людей до цієї потрібної справи” – говорить голова молодіжної організації “Пробудження” Сергій Костенко.
“Вирішила якось допомогти людям. Чула також, що переливання крові – це корисно, організм очиститься трохи. Свідомість від погляду на кров не втрачаю, але трохи боюсь. Хоча більше голок боюся, ніж крові. Але до переливання не допустили – не знайшлося контейнера для забору відповідної до моє ваги кількості крові”, – говорить Олена Дишлева.
Після оглядів, у разі допуску до забору крові, донора відправляють випити чаю із печивом. Це обов’язковий пункт зупинки донора на шляху до операційної, де і здійснюється забір крові.
“Наша улюблена група крові – IV з резусом мінус. У світі 80% людей мають таку групу крові з позитивним резусом, і лише 20% – з негативним. Всі донори з рідкісною групою крові у нас на списку. У разі чого просимо, щоб одразу прийшли і здали. Не було жодного разу, щоб ми хворому відмовили у допомозі через відсутність тієї чи іншої групи крові. Запаси усіх груп крові у нас є. Але вони не безкінечні”, – додає завідуючий відділом.
До забору крові допустили лише Сергія. Випивши теплого чаю, він направляється до операційної. Говорить, що це не перший досвід, адже має ІІ групу крові з негативним резусом.
“Я тут майже постійний клієнт, здаю кров вже не вперше. Відчуття? Під час переливання нічого не відчуваєш абсолютно – просто сидиш собі у м’якому кріслі й руку рівно тримаєш”, – ділиться під час процедури Сергій.
У спілкуванні Вадим Чернишев, демонструючи усі знаряддя медсестер, які керують операційною, додає, що найбільшим міфом є саме думка, що забір крові є шкідливим. Наводить негласний приклад, усміхаючись.
“Чому жінки живуть довше? Тому що кожен місяць їхній організм втрачає певну порцію крові, яка завдяки цьому оновлюється. З чоловіками все по-іншому”.
Світлана Дубина
Фото автора
