Вечір пам’яті Світлани Барабаш
У 90-ті роки і першу половину двотисячних культурну ауру нашого міста формували люди, яких сьогодні так не вистачає нашому краю — Володимир Панченко, Леонід Куценко, Світлана Барабаш. Перший переїхав до Києва, двоє інших пішли у небуття.
16 червня в літературно-меморіальному музеї І. Карпенка-Карого відбувся вечір пам’яті яскравої непересічної особистості, відомої поетеси і літературознавця, громадської діячки Світлани Барабаш.
Цими днями громадськість міста відзначає 70-ту річницю з дня її народження, але для всіх цей ювілей печальний, адже вже чотири роки як Світлани Григорівни нема поряд з нами.
У музеї зібралися близькі їй люди — друзі, колеги, учні, соратники. Господарі підготували експозицію, присвячену Світлані Барабаш — фотографії, зібрання поезій, літературознавчі праці, публікації в періодиці тощо. Захід розпочався хвилиною мовчання. Потім брали слово ті, хто знав її близько: колеги з педагогічного і технічного університетів, побратими по перу з творчого цеху.
Усім пригадувалися випадки з життя, пов’язані із ювіляркою, звучали пісні на поезію С. Барабаш та вірші-присвяти. Були тут і такі, хто особисто не знав Світлану Григорівну, а лише чув про неї, бачив її телепередачі, читав книги.
Кульмінацією вечора став перегляд телепередачі за участю Світлани Барабаш, записаний на місцевому телеканалі у 2005 році, де вона особисто розповідала про своє дитинство, про літературу, читала власну поезію. Така її поява в музеї щиро зворушила всіх присутніх, глибоко в душу западав її голос, її слово…
З музею розходилися неохоче — не хотілося полишати тієї аури невловимої присутності Світлани Григорівни, яку вдалося створити організаторам пам’ятного вечора.
Олександр Ратушняк
