Холодний Яр: літо, спека, комарі!

Стартували від площі Богдана Хмельницького в Кіровограді. І першою точкою на мапі мандрівників став той таки Богдан, але вже в Чигирині.

Після офіційного відкриття мандрівного табору молодь рушила понад Тясмином, поставивши собі за мету подолати за світловий день відстань між Чигирином і Суботовим.

Та на шляху мандрівників трапилася несподіванка – через проливні дощі, які накрили Черкащину якраз напередодні мандрівки, дорога після двох годин ходу стала непрохідною й опинилася під водою. Довелося обходити воду, роблячи «гак». Десь із цього часу й до самого ранку всіх переслідували тисячі комарів, від яких не було спасу…

Суботів зустрів розваленими хатками. Частина учасників рушила в пошуках місця для ночівлі. Інші ж стояли, сидіти, лежати, стрибати, відганяючи комарів, очікуючи продовження вимаршу. Один чемний дядечко Михайло Демидович дозволив оселитися на своєму сінокосі – за час мандрівки нам стрілося багато хороших людей!

Приготування вечері, ватра й нічне стійкування… От чим запам’ятався цей вечір. Відчайдухи сиділи разом із комарами до 2 ночі біля ватри.

Наступного дня на нас чекала яскрава подія – екскурсія резиденцією Богдана Хмельницького в Суботові, відвідини Іллінської церкви. Віктор Гугля, завідуючий Суботівським історичним музеєм Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», провів для всіх учасників табору цікаву екскурсію (повну аудіоверсію якої слухайте на «Гречці» незабаром).

Треба сказати, що вся мандрівка була побудована на екскурсійних точках і цікавих людях, які живуть у Холоднім Яру. Після екскурсії було організовано поїдання шовковиці (морви по-львівському), яка для галичан виявилася чимось таки екзотичним. Як і абрикоси, які ростуть на деревах і валяються на землі, а не продаються на базарі по 9 гривень за кілограм.

Легкий перекус – і вирушаємо далі.

Через Новоселиці, повз поворот на населений пункт із екзотичною назвою Чмирівка попрямували до Полуднівки.

Відстань у 15 кілометрів далася мандрівникам не легко. Під час однієї з зупинок до нас підійшов черговий приязний дядечко і запропонував набрати води в добрій криниці, а потім пригостив мандрівників огірками.

Полуднівка. Колись гончарне село – тепер село, де живе різьбяр Віктор Липа. Непересічний чоловік, який у своїх 60 не лежить на печі, а робить із дерева дивовижні вироби. Серед них – різьблені ікони, хрести й чудернацькі фігурки, дерев’яні миски й ложки та багато іншого. «Гречка» не оминула нагоди і поспілкувалася з Липою. Що з того вийшло? Читайте у п’ятницю.

Фішкою вечора другого дня було купання в ставку. І хоча вода в ньому трохи пахла, щастю мандрівників не було меж.

Третього дня купання зайняло весь таборовий день. Із перервами на обід і вечерю.

Частина людей, в основному спадщанців, допомагали Липі підготувати виставку своїх робіт, експозиція якої була запланована на другу половину дня. Після чого майстром був проведений майстер-клас із вирізання ложок. А потім ті, кому пощастило, самі спробували зробити цей дерев’яний виріб.

Ввечері до табору завітали гості. На жаль, провести вечірню ватру не вдалося через надмірну кількість комарів.

«Гречка» залишила місце таборування з гостями і відправилася назад до Кіровограда готувати цей матеріал. В наступні два дні таборовики відвідали Медведівку і Мельники, побували на місці загибелі Василя Чучупаки, в Мотрониному монастирі, а насамкінець – біля дуба Залізняка, де і відбулося закриття табору. Звідти молодь і попрямувала додому.

Як стверджують організатори, основною метою таких таборівок – є живе вивчення нашої історії, не в задушних аудиторіях, а на історичній місцевості. Що зрештою є цікавішим і дає ліпший результат.

Валерій Лебідь

Фото: Валерій Лебідь, Мар’яна Левеня