Катерина Бабкіна: Як виглядають твої книжки, як продаються залежить не лише від тебе

Все це створює з одного боку довкола неї багато чуток про важкий характер, з іншого багато хто бачить у ній образ того самого сучасного письменника з яким хочеться асоціювати українську культуру, літературу зокрема.

Нещодавно в Кропивницькому вона взяла участь в першому у нашому місті вечорі поезії і музики на даху – де читала свою поезію з нової збірки «Заговорено на любов» наступного дня Катерина зустрілась зі своїми найменшими читачами в обласній бібліотеці для дітей. ЇЇ дитячі повісті на соціальну тематику увійшли до шкільної програми, тож діти ціле літо їх читали і на зустріч прийшли підготовленими, і отримали купу позитивних вражень.

Спеціально для «Гречки» Катерина Бабкіна відповіла на кілька запитань короткого інтерв’ю.
– Ви активно друкуєтесь в Україні, але також і в Європі. Ось ці міжнародні співпраці – це на власних культурних зв’язках, чи це допомагають видавництва, держава?
– Так, німецькою вийшов роман «Соня», на іврит зараз перекладають «Щасливі голі люди» уже в 2018 році вийде, поезія перекладена багатьма європейськими мовами.
Такій співпраці допомагають видавництва, допомагають фестивалі, частково на власні зв’язки. Взагалі, це цілий процес. Україна звісно могла би вкладатися в промо своїх авторів. Могла би друкувати кращі каталоги для Франкфуртського книжкового ярмарку, могла би організовувати виступи. Я лише кілька днів тому дізналась що їду на Франкфуртськй книжковий фестиваль з виступом. А він буде ось на початку жовтня. І це означає що анонсування буде маленьке, бо декого анонсують ще з минулого року.

– Ви пишете і для дітей і дорослу літературу. Для вас це одночасний процес чи окремий треба настрій і налаштованість? 
– Ні-ні-ні. Все те саме, все одночасно, всі однакові люди. І поезію, і прозу, і п’єси, і кіносценарії, і для дітей, і для дорослих.

-Чи самі шукали ілюстратору для ваших дитячих книг?

Спочатку Юлію Пилипчатіну, ілюстратору, підібрало видавництво, а потім ми уже захотіли з нею співпрацювати. ЇЇ підібрали випадково, запропонували мені на вибір кількох художників. Прислали лінки на флікр(онлайн фотобанк). Однак я була за кордоном дуже далеко в Індонезії, відкрився тільки Юлін профайл, я побачила її малюнки і подумала – мабуть вони круті. І наступного разу я побачила вже відмальовану книжку і вона була дуже класна і ми з нею потоваришували. Якось ми зійшлися в бачені дуже багатьох речей і відтоді з дитячими книжками я воліла би працювати з нею.

– У Вас однієї з небагатьох письменників в Україні є літературний менеджер. Вцілому в Україні чомусь малорозвинений цей напрям. Ви дійшли до усідомлення цієї потреба сама, цілеспрямовано шукаючи фахівця, чи з’явилась людина і для неї робота?
– Мені це було дуже потрібно, я шукала людину і знайшла Таню. Таня до того теж не була літературним менеджером. Ми разом цьому всьому вчилися. У нас немає агентів літературних, менеджерів, а потреба у цьому є.

Ринок зараз тільки структурується і в ньому тільки починають з’являтися гроші. Як тільки можна буде на цьому нормально заробляти так і почнуть з’являтись нормальні професійні менеджери.

– Ви маєте статус зіркової авторки. І звідси питання, як може сьогодні в Україні письменник бути зіркою, бути професійним письменником, тобто власне працювати письменником?
– Я не назву себе зіркою, але я професійний письменник. Я живу з писання своїх книжок. Це багато роботи. Робота фултайм (на повний робочий день). Можливість жити з того, що я пишу і нічого більше з’явилась у мене після 10 років на ринку. Це командна робота, ти працюєш з різними людьми. Як виглядають твої книжки, як вони продаються, куди вони потрапляють залежить не лише від тебе. І всьому цьому потрібно вчитися, все це не просто. Але при всьому цьому для мене це найкращий з шляхів.

– Пообіцяйте Кропивницькому нову зустріч.
– Кропивницький я приїду до Вас іще.

Спілкувалась Олена Горобець