Дивитися на світ очима дитини
У дні, коли триває Форум видавців 2012, а рецензії на новинки ще не готові, пропонуємо вам враження від “перлини” минулорічного Форуму – книги Януша Корчака “Пригоди короля Мацюся”.
Моє перше знайомство з Янушем Корчаком пов’язане з не зовсім приємними спогадами. Ще у середній школі, коли на уроці нам розповідали про цього письменника, вчителька, побачивши, що я слухаю не надто уважно, зробила мені зауваження: мовляв, а ти б пішов разом зі своїми учнями в газову камеру? Чогось ці слова закарбувалися в моїй пам’яті і я їх часто згадував і коли вже кілька років потому читав Корчака, і коли сам працював у школі, і коли нещодавно перечитував нововидані «Пригоди короля Мацюся».
Тому дуже вдячний видавництву «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» за те, що вони актуалізували цю чудову книгу, адже про такі твори слід час від часу нагадувати читачам, які можуть легко загубитися у вирі сучасних літературних новинок.
Уже вкотре читаючи про пригоди юного короля, не переставав дивуватися, як Корчакові вдалося написати просто про складне. Певно, дивитися на світ очима дитини – то абсолютний дар цього письменника й педагога. З безпосередністю 10-річного хлопчика, водночас ніби із знанням справи, 
а разом з тим і з гумором, автор розповідає про такі непрості матерії, як керівництво державою, взаємини з міністрами та власними народом, труднощі побудови взаємовідносин з правителями інших країн чи проблеми порозуміння між членами дитячого парламенту, зумовлені кристалізацією партій. Тому його висновки прості та влучні, скажімо: «Дипломатія – це означає постійно брехати, щоб ворог нічого не знав».
Проте, на жаль, у фіналі (хоча це цілком закономірно як в часи написання книги, так і сьогодні) світ дитинства зазнає поразки від світу дорослих. І юний король, котрий і відважно воював, і безстрашно відправився у країну людожерів, щоб знайти кошти на спорудження лісових будиночків для літнього відпочинку дітей королівства; котрий розумів, що бути королем – це не тільки привілей, але й насамперед відповідальність, котрий в силу своїх уявлень намагався зробити світ навколо кращим не тільки для себе, але й для інших, врешті-решт стає вигнанцем, зраджений тими, для кого він, власне, все і робив.
На обкладинці книги видавці розмістили «10 заповідей для батьків», однією з яких я і хотів би завершити: «Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми, адже ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині»
Дмитро Шульга
Фото звідси
