У Кіровограді показали львівську версію “Шельменка-денщика”
Кропивничани пішли у відпустку, натомість філармонія продовжує приймати театральних гастролерів. Минулого тижня до Кіровограда завітала трупа Львівського академічного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича.
Отож, сьомого дня божого, місяця липня хрещений люд сходився до храму мистецтва аби в черговий раз переглянути улюблений спектакль багатьох поколінь – «Шельменка-денщика» (за Григорієм Квіткою-Основ’яненком).
Як передбачалося, найбільш жвавим і показним був виконавець ролі Шельменка. Актор проявлявся щоразу то витонченим маніпулятором, то заскоченим на якійсь шкоді школярем, також не проминав нагоди зайвий раз ляснути по м’якому місці панночку. До речі, панночки не надто швидко виверталися з цієї оказії… Пара нещасливих закоханих провадила своє життя класичних героїв романтизму – кляли фатум і млосно стискали один одного в обіймах, старе покоління більше подобало на чехівських мрійників за нескінченними чайними посиденьками у вишневому садку.
У постановній версії галичан переписані у «дворянє» правнуки гетьманів і осавул розмовляють українською літературною мовою. Зовсім як телевізійники, навіть з характерним притиском на твердих шиплячих. Через те втрачається немала частка основ’яненського мовного печворку, складеного із приказок, ламаної французької та газетних вирізок. Зате кожен з героїв п’єси дістав можливість додатково презентувати свою персону у веселій пісеньці з танцями.
Ще один фактор роздратування – декорації. Відверто кажучи, оформлення сцени дуже скидалося на вітрину кондитерської крамниці: забагато рожевого й мережив; червоні кущики троянд, розкидані там і тут, були так само доречними, як і волосся у носі. Далі більше. Актори теж здебільшого з’являються у червоному та рожевому, зрідка набрякаючи атласним бордо – так що, в купі трояндами все це загрожувало запаленням сітківки.
Валентина Головань
