“Наймичка” київського Молодого театру на кіровоградській сцені (ФОТО)

Прем’єра зрежисованої Ларисою Семирозуменко вистави відбулась у 2005. У виконані Молодого театру соціально-побутова драма Івана Карпенка-Карого, з традиційною для української літератури темою зведення чоловіком юної і беззахисної дівчини, перетворилась у драму психологічну.

За фабулою п’єси багатій Цокуль, маючи гроші і владу, робить все, аби звабити наївну і щиру сироту, наймичку Харитину, що сприймає його як єдину людину, яка вирішила заступитись за неї, за батька (забігаючи наперед скажу, Цокуль таки виявиться батьком юної красуні, матір якої, Мотрю, зробив покриткою і покину ще замолоду). Дівчина ж щиро закохана у Панаса, який за наречену має Марусю ( чи то з любовної пристрасті, чи то меркантильно оцінивши, що її за нього віддадуть з хай і невеликим, але приданим і він зможе вибитись із наймитів у хазяї). Маруся ж зраджує хлопця з москалем і тікає з ним у місто. У той час Мелашка, інша наймичка і колишня коханка Цокуля,  розпускає плітки про Харитину і господаря. Дівчина божиться коханому Панасу, що це все брехня, але той не вірить. Свою горість сирота звіряє Цокулю, якому безмежно довіряє, але на її подив він пропонує їй адюльтер. Морально зломлена дівчина не пручається, проте усвідомлює, що з таким соромом не зможе жити і топиться. Лише після перелюбства Цоколь дізнається, що звів зі світу свою доньку.

Попри явний злочин, вчинений перед публікою і гастролюючим театром, адже інакше час (16.00 27 вересня, посеред робочої п’ятниці) і місце (театр ляльок вже давно потребує ремонту, а зал як мінімум виглядає неестетично) назвати не можна, ті кіровоградці, які все ж змогли вирватись на виставу, побачили неймовірну акторську гру. Персонажі, яких втілили на сцені артисти „молодого”, були настільки справжніми і щирими у виконанні, що їм хотілось вірити. Точніше, навіть не вірилось, що це гра, а не живі почуття. Жодного пафосу, кривляння чи неприродності. Вражена майстеністю Олександра Галафутника (Цокуль) і Катерини Варченко(Харитина), публіка неодноразову вибухала оплесками і посеред вистави.

За одну дію тривалістю у годину і десять хвилин і не хитру мелодраматичну історію, актори передали неймовірну палітру емоцій увиразнену чудовою музикою.

Імена персонажів і текст не осучаснювали, а от костюми нагадували глядачеві не про дев’ятнадцяти століття, а про 60-ті роки минулого віку. Не перевантажена декораціями і сцена: безлистий стовбур дерва, як символ життів персонажів. Так, не встигла розцвісти Харитина, її життя обірвалось не давши плодів.

Майстерно були показані і любовні сцени. Тонкий натяк, музика, пластика і жодної вульгарщини.

Вистава закінчилась під крики „браво” і з безперечним бажанням познайомитись з іншими постановками Київського академічного Молодого театру.

Марта Луцька

Фото з мережі інтернет

Постановка і музичне оформлення – Лариси Семирозуменко
Художник-постановник – Федір Нірод
Пластичне рішення – Людмили Попович
Художній керівник постановки – Микола Яремків

Виставу веде Ірина Пирогова

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:

ХАРИТИНА – Катерина Варченко

ПАНАС – Станіслав Бжезінський

ЦОКУЛЬ – Олександр Галафутник,

МЕЛАШКА – Вікторія Авдєєнко

МАРУСЯ – Ганна Васильєва

ПИЛИП – Анатолій Сомик

АБЛАКАТ – Андрій Колесник, Володимир Чигляєв