Чому дітям варто читати «ВДВ» Роальда Дала?

Книжка ввійшла до сотні найкращих дитячих книг світу. Незважаючи на те, що вийшла у 1982, вона абсолютно підходяща для сучасної дитини, яка хоче читати про пригоди таких самих як і вона сама. Важко навіть визначити, у який час відбувається ці події. Може в 60-ті, 90-ті чи кілька місяців тому?

Маленька дівчинка Софія якось вночі помічає велетня, який забирає її з ліжечка сиротинця. Виявляється цього загарбника звати ВДВ (Великий Дружній Велетень) і дівчинку він забрав лиш тому, щоб вона не розповіла про нього іншим людям і щоб не почалось полювання. Він дружній, мирний і їсть лише ойгірки – бридкі, чорні і смердючі овочі, єдині що ростуть у їх країні. А от інші дев’ять велетнів у Країні Велетнів дуже і дуже небезпечні. Щоночі вони пожирають десятки людей по всьому світу. Софія не може змиритись з такою несправедливістю. Тож придумала дівчинка цілу спецоперацію. Залучила королеву Англії, військових і змогла подолати злу банду і покращити житлово-побутові умови ВДВ.

Адаптований переклад Віктора Морозова за редакції Івана Малковича робить повість ще «смачнішою» для українських діток. Текст стає своєрідною «лінгвістичною казкою» і, подекуди, навіть нагадує «Пуські бятиє» Людмили Петрушевської.

ВДВ розмовляє дуже неграмотно. Мене, дорослого читача, часом аж тіпало від перекручених слів. Проте, дивуватись не варто, ВДВ ж ніколи не вчився у школі, а ще малеча абсолютно правильно розшифровує (сама чи то з батьківської допомогою) як же мають правильно звучати слова, які сплутує і перекручує велетень. Для дітей цей процес виявиться дуже «гиготичним», перепрошую, смішним. Таке собі читання із задоволенням і не без моралі (точніше практичної користі як для світогляду, так і для формування мовлення малявки).

Практичне використання книжки у вихованні:
* Коли дитина почне вередувати і відмовлятись від поїдання вівсянки-манки-котлети, їй можна розповісти, що не все так погано, адже їсти «какоблюйні ойгірк» як ВДВ їй все ж не доводиться.

* Раптом у малявки, звідки не візьмись, є страхи бабайок, монстрів, і тому подібних дурниць, повість легко і просто показує, що добро завжди долає зло. Для впевненості можна додати, що, наприклад, ту яму, куди скинули велетнів, періодично поповнюють і іншими злими істотами, тож вони не здатні зашкодити.

* Щоб не бути безграмотним – треба вчитись. Це усвідомлює і велетень.

* Хороших манер варто дотримуватись, але насправді це річ дуже відносна. Згадайте історію з кока-колою і шрумбумбулькою.

Марта Луцька