У Кіровограді мала сцена театру відкрилась одеським “Меню” (ФОТО)

Зал був повний і навіть довелось оформлювати додаткові місця у вигляді лавочок. Кіровоградським театралам на замітку: квитки на малу сцену продаються без зазначення місць, тож тут діє закон джунглів: хто раніше прийшов, той і має краще місце.

Виступив тут першими, та і вперше у Кіровограді, у рамках театрального фестивалю «Вересневі самоцвіти» Одеський «Театр на Нєжинській» з виставою «Меню» режисера Сергія Куркайла.

Вистава на одну дію цікава ніяк не декораціями, і навіть не дією, адже музично-танцювальні елементи не вражають майстерністю і пластичністю. Вся сіль у діалогах.

Слоганом до вистави могла б стати цитата: «Життя як меню. Замовляй, що хочеш, але за все доведеться платити».

Годину Костянтин Сергієвич (Ігор Геращенко), старший чоловік, самотній «жовчний совок», улюбленим заняттям якого є читання вуличних меню при вході в ресторани, спілкується зі своєю Душею (Каріна Шрагіна).

Як і з ресторанними меню, які він лише читає, але ніколи нічого не замовляє, адже кожна страва, чи найпростіша, чи дуже вишукана викликає у нього тільки неприємні асоціації, так і в житті, він не здатен наважитись і зробити вибір.

Все життя герой пропрацював на нелюбимій роботі. Він втратив шанс бути з коханою жінкою, адже для цього треба було покинути дружину, яка зрештою, після 25 років шлюбу покинула його сама і вдруге щасливо вийшла заміж. Навіть тоді, коли опинився сам, він не зміг знайти достойну жінку, «бо ж лишились тільки дурепи, а розумні вже давно заміжні».

Вистава за лейтмотивом нагадує «Різдвяну пісню в прозі» Дікенса. Проте, якщо там Скрудж був скупим на гроші і співчуття, то герой «Меню» скупився на рішучість. Зрештою, шансів виправитись у Костянтина Сергійовича на противагу дікінсівському персонажу теж не було і все закінчилось непоправно.

Очевидно і сама вистава, і такий камерний формат представлення постановки припав кіровоградській публіці до душі, адже завершилась вистава довго не стихаючими оплесками.

Марта Луцька

Фото автора