Записки із Вроцлава. Польські враження кіровоградської туристки(ФОТО)
Як відомо, перше враження про нову країну іноземець отримує саме у межах аеропорту, залізничного вокзалу чи автостанції. Іноді ці враження є хибними, адже влада намагається створити позитивний імідж країни, навчаючи прикордонників та працівників вокзалів поводитися чемно та привітно. Проте окрім посмішок і вмінь розмовляти на іноземних мовах, є ще один факт. Наскільки влада піклується про безпеку іноземних гостей.
Моя подорож Польщею почалася з віконця «інформація» на залізничному вокзалі Вроцлава. Здавалося б, нічого надприродного, проте є одне але. Жінка – працівник не лише надала мені безкоштовну інформацію як проїхати до потрібного місця, але й надала карту міста, роздрукувала маршрути автобусів та обвела необхідні зупинки.
Опинившись за межами вокзалу мене привітно зустріла вулиця з назвою «Дворцова». Жителі Вроцлава, мабуть, і не здогадуються, що в українському місті Кіровограді теж є однойменна вулиця.
Місцеві ведуть дуже розмірне життя, користуються велосипедами, паркують свої двоколісні транспортні засоби у спеціально відведених місцях, вигулюють своїх домашніх улюбленців.
Архітектура центра міста дуже схожа на львівську. «Ринковий майдан» і «Площа Ринок» відрізняються лише відремонтованими фасадами будинків, пластиковими вікнами та широкою дорогою на противагу вузьким вуличкам міста лева.
До речі, я доїхала до центру міста безкоштовно. Справа в тому, що квитки у місцевому транспорті можна купити лише одним способом – за допомогою пластикової картки. Тож, маючи лише готівку, їздила з пересадками абсолютно безкоштовно. І найцікавіше, до «іноземного зайця» ставилися дуже привітно і завжди допомагали. Коли я в переході знайшла автомат в якому можна було купити квитки за готівку, місцеві сказали, що я в тому не маю потреби. Адже туристи часто їздять безкоштовно. Весь громадський транспорт їздить строго по графіку, що дає хорошу можливість чітко розпланувати свої плани на день.
У центральній частині міста не змогла пройти мимо одного з найстаровинніших університетів міста. Якщо порівнювати його популярність з українськими ВУЗами, то можна поставити на тому ж рівні, , що університет Т.Шевченка або Києво-Могилянська академія. У мене не виникло жодних проблем, щоб увійти всередину і поблукати стінами університету. На хвилинку здалося, що я перебуваю не в університеті, а в старовинному замку зі статуями та непереревершеною архітектурою. Я не побачила жодної охорони, мене ніхто не зупинив і коли я заходила в різні кабінети, то привітно зустрічали і розповідали про умови навчання.
Наступною зупинкою в екскурсії Вроцлавом став звичайний продуктовий супермаркет. Здивував йогурт з алое, який коштує майже однаково з його українськими побратимом, проте зроблений з натурального молока і без додавання всіляких Е. Взагалі, поляки вміють піклуватися про своє здоров’я, ретельно вибираючи тільки натуральні продукти.
Здавалося б, враження про Польщу і її мешканців вже склалося, можна вже писати безліч цікавих есе про подорож, проте… Що може дійсно допомогти зрозуміти польську сутність? Звичайне польське село! За 50 кілометрів від Вроцлава, знаходиться село Кшижова. З одної сторони звичайне село з 200 мешканцями, а з іншої – село, яке має свою історію пов’язану з Гітлером. Там постійно проходяться міжнародні тренінги, аби допомогти європейській молоді бути єдиним цілим, думати в європейському напрямі. Село нічим не відрізняється від українського. Зранку після випитої горілки чоловіки починають працювати на землі, використовуючи нецензурну лексику, жінки дивляться за курчатами. Єдина відмінність у тому, що дороги набагато кращі за наші сільські, автобус (порівнювати його комфорт навіть немає сенсу) ходить по графіку, в сільських домівках пластикові вікна, продуктовий магазин завжди зі свіжими продуктами.
Польща може гідно називатися містком між східною та західною Європою. У ній не відчуваєш себе іноземцем, закриваєш очі і ніби уявляєш себе в Україні з гідним життям.
СоФія Бортніковська
