Чому Україна – не Америка?

Це країна в якій поліція стоїть на захисті правопорядку: тут поліцейський патруль зупинить п’яного на пустій вулиці і підкине додому, щоб переконатись у його безпеці; полісмен допоможе заправити пальне посеред дороги чи поміняти колесо, аби якнайшвидше усунути проблему, яка заважає загальній системі функціонувати правильно; існує порядок на дорозі, дієві обмеження швидкості (навіть на highway тут не більше 130 км (80 миль/год)), строге дотримання та перевірки на досягнення 21-річного віку при споживанні алкоголю та відвідуванні нічних закладі (які до речі, зачиняють рівно о 2:00 відповідно до закону Штату); навколо будинків не стоять високі огорожі і людини не бояться непроханих відвідувачів на своїй законній території, зате бояться не підстригти свій газон, так як після попередження за таку неповагу до порядку порушник сплатить штраф. Америка велична і різностороння країна, кожен Штат – це як окрема країна, із своїми правилами, законами, податками (які до речі додаються окремо до ціни більшості товарів) і кожен Штат здивує Вас або своїми неймовірно красивими краєвидами, або могутніми креативними хмарочосами.

За останній десяток років Америка зазнала суттєвих економічних змін і направду американці сумують за рівнем життя, який був раніше, адже чимало магазині та інших компаній збанкрутували, залишивши за собою пусті приміщення і відсутні робочі місця, у країні прослідковується сильна класова нерівність населення: проїхавшись із району у район можна побачити кардинальну різницю, представники різних класів купують речі у різних супермаркетах, а класово бідніше населення має далеко не привабливий вигляд, саме такий за який осуджують Америку: без будь-якого здорового глузду в поведінці, одязі  та із проблемою ожиріння чи хворобою ледачості, що м’яко кажучи викликає шок. Є аморальна Америка, є Америка китайська, єврейська, афро-американська, арабська, Америка поглинута консюмеризмом, поглинута бажанням мати більше,  їсти більше (або їсти краще), носити брендовий одяг, користуватись продукцією Apple вже з дворічного віку, жити або голлівудським або/і байдужим життям.

Америка різногранна і 315 мільйонів населення США роблять її найрізноманітнішою країною на цій планеті, бо кожен з громадян думає по різному, співпереживає, приймає, змінює цей світ по різному, але кожен знає, що як сильно він не покладався на державу і громадський порядок, його особистий добробут і те, до якого класу буде віднесена його сім’я, залежить лише від особистої наполегливості, усвідомленості, бажання працювати і працювати більше, саме так працювати ще з підліткового віку, якщо є нестримне бажання, щоб у твоїй кишені був найновіший IPhone.

Америка не Україна, бо класова нерівність в Україні передається із покоління в покоління і система не сприяє тому, щоб населення мало рівний доступ до можливостей розвитку, власною працею змінювати свою класову приналежність, так як це закладено в ідейних основах капіталізму.  Сучасна американська держава заснована на ідеї капіталізму і саме ринкова економіка вивела країну у першість розвинених держав, саме капіталізм дозволяє американцям змінювати свою класову приналежність. Чистий капіталізм система недосконала, «надто хороша, щоб бути правдою» для усієї планети, світова економічна криза доказ цьому. Тому завданням світової спільноти і молодих лідерів держав, полягає в тому, щоб об’єднатись для удосконалення економічної системи, створення нового альтернативного соціально-орієнтованого капіталізму, який буде працювати не лише на благо акціонерів, а й на соціальну вигоду. Завдання керівників прийняти демократичні і моральні принципи цивілізованого суспільства, адже це той трансформаційний вітер який дме щосили вже сьогодні. Історія показує, що системи змінюються і змінюються кардинально, жодна країна цього не уникне цього, але кожна ера приносить першість тій державі чи союзу держав, які вчасно піймали попутній вітер, а не витрачали ресурси, час, життя і добробут людей, зусилля на те, щоб пручатись змінам в основі яких лежить об’єднана гуманна ідея.

Америка, «американська мрія» і американська ідея демократії відома усьому світу завдяки своїй візуалізації через популярні американські фільми, а також свою масштабну зовнішню політику.  Декларація незалежності США прийнята 4 липня 1776 року проголошувала, що “всі люди створені рівними і всі вони наділені своїм Творцем невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення до щастя, і що уряди встановлюються для того, щоб забезпечити ці права, а влада виводиться зі згоди тих, ким вони управляють”.

Американські громадяни, незалежно від їх походження, щиро вірять у ідею свободи та рівності, вони завжди горді називати себе американцями і з глибокими переконаннями ідуть служити на благо своєї країни. В давній розмові із курсанткою Академії військово-повітряних сил США, на питання чому вона обрала військову службу, я отримала відповідь, яка мене здивувала, але насправді демонструвала ідейність і логічність такого вибору у цивілізованій країні: «Я вдячна цій країні, що прийняла моїх батьків (вихідців із Пакистану та Індії), дала можливість їм і мені жити в цій країні достойним життям». Ви лише вдумайтесь скільки відданості у такому військовослужбовці, що не варто й порівнювати із реаліями української армії. За останні кілька років я мала ще кілька можливостей спілкуватись із представниками U.S military service, хтось був більш критичним, але ідея вірності Нації і її інститутам свободи залишаєтьсь непорушною. Американська армія виховує нову особистість – службовця вірного переконанням, готового боротися на смерть за свою державу і місію збереження миру у всьому світі. Саме таким є переконання мільйонів американців: Америка – це «нація націй» (nаtion of nations), місією якої є захист демократії, людських свобод і збереження миру у світі. Формально ідея збереження миру у ХХI столітті підтверджена тим, що конгресом США задекларовані 5 війн: війна 1812 року проти Обєднаного Королівства Великобританія та Ірландії, війна 1846 року проти Мексики, війна 1898 року проти Іспанії, I Світова війна і II Світова війна, усі інші декларовані військові дії у В’єтнамі, Кореї, Лівані, Іраку, Афганістані, Гаїті, Ліберії, Судані, Сомалі, Демократичній Республіці Конго, Лівії, Сирії, Єгипті – це є втручання (intervention) або операції по збереження миру (peacekiping operations), найчастіше поряд із місіями Організації Об’єднаних Націй. Самі ж американці говорять, що Америка сьогодні – це країна «критичного військового втручання», і не тому що так чи інакше вона присутня у вирішенні більшості критичних військових конфліктів, а тому що саме США підлягає постійній критиці як у випадку втручання так і випадку невтручання.

Роль Сполучених Штатів Америки у глобальній політиці настільки важлива і затребувана, що збереження нейтралітету є фактично неможливим. Америка не відмовляється від присутності у глобальній політиці, особливо тих країн, ресурсами яких вона має безпосередню зацікавленість, але вона тримає міжнародний баланс. Тому нова політика і нещодавні міжнародні візити новобраного на другий термін президента Барака Обами показують, що країна прагне все ж сконцентруватись на вирішенні внутрішніх проблем і розвитку стосунків з прогресивними Азіатськими країнами, а не перебувати у постійній напрузі щодо нестабільних країн Близького і Середнього Сходу. Якою б сильною не була американська демократична гегемонія, Америка усвідомлює, що планета ніколи не буде під контролем єдиного політично центру, незалежно від його військової могутності, а тому її «Війна із терором» має закінчуватись там, де закінчуються її національні інтереси чи інтереси країни в межах Організації Об’єднаних Націй.

Сполучені Штати Америки – федеративна конституційна республіка, і відрізняє Америку від України не лише її децентралізований устрій, дієва взаємоконтрольна система законодавчої (Конгрес), виконавчої (Президент) і судової (Верховний Суд) влади, а й система виборчого електорального коледжу.  Тобто переможець президентських перегонів визначається згідно популярності серед виборців в кожному Штаті по карті електоральних голосів. Більшість з одного або декількох перенаселених регіонів (з приблизно однаково заангажованим населенням), не може диктувати політичне рішення десяткам менш населених регіонів – це те що а Америці називається електоральною демократіє.  В Україні ситуація інша – більшість (або «кланова меншість») у густонаселеному регіоні Донбасі (Донецька і Луганська областях) визначає долю країни.  Якщо громадяни України під впливом історії настільки різняться у своїх поглядах та політичних перевагах, то може час розглянути варіант електорального коледжу та федералізації України, тим більше що питання не є нове і має своїх прихильників у нашій історії та діючому парламенті, а світовий досвід доводить, що на 30 федеративних держав світу припадає 80 відсотків світового валового продукту.

Огляд тих глобальних викликів, перед якими стоїть світ і огляд тих викликів перед якими стоїть Україна, доводить, що майбутнє процвітаючого суспільства у  локальному управлінні більш незалежними (автономними) регіонами, які входять у склад держав об’єднаних глобальною системою управління на основі міжнаціонального консенсусу щодо сталого світового розвитку.

Якої б критики не зазнавала діяльність ООН чи міжнародних організацій розвитку, світ не має майбутнього без визнання тих ідеалістичних принципів цивілізованого суспільства, які вони пропагують. Ще кілька десятків років тому назад для світу були міфами такі поняття як права людини, свобода слова, вільний рух людей, капіталів, товарів та ін. Вже сьогодні завдяки  прийнятій ООН Універсальній декларації прав людини, резолюціям ООН та іншим міжнародним правозахисним документам, світ визнає закладені у них принципи. Те що ще пів сотні років тому назад було міфом – сьогодні є нормою.  Конституція США та інші законодавчі документи формувались на основі природного закону (natural law) та загального закону (common law), тобто утвердженої моралі і використання подібних звичаїв. Історія еволюції людства та законів, згідно яких воно удосконалює своє існування, доводить, що кожна нова декада утверджує за собою нові межі нормальності і норми, які отримують шанс стати законами. Якість цих норм і законів доводить, що історія людства – це історія еволюції, а не історія деградації. У XXI столітті людство еволюціонувало до визнання нормою міжнародного миру, економічної і соціальної рівності, моральності прибутку, етики та соціальної відповідальності корпорацій, урядів інше, наступним кроком має стати міжнародне законодавче закріплення цих понять, їх принципів. Нова система глобального управління має забезпечити укорінення цих норм у всіх країнах світу, гарантувати безумовну відповідальності за їх порушення, спільними зусиллями усунути диктаторські режими, які функціонують не у відповідності до світових моральних норм. Лише глобальне узаконення моральних, соціальних та економічних принципів сталого розвитку є шляхом еволюції людства, лише люди ідеалісти є достатньо сміливі, щоб втілити це.

Про які б зміни не ішла мова, національного характеру чи світового, кожен громадянин повинен нести особисту відповідальність перед суспільством, бути членом суспільства і працювати на благо єдиного суспільства, «мислити глобально, діяти локально» і найголовніше залишатись оптимістом у будь-якій ситуації, на шляху реалізації своїх благих ідей, адже в іншому підході до життя немає ніякої користі. Як стверджував великий Стів Джобс: «Тільки люди достатньо божевільні, щоб вірити, що вони можуть змінити цей світ, – змінюють його».
Штибель Уляна
Фото звідси