Крим під колесами кіровоградських мандрівників(ФОТО)
З таким дуалістичним враженням приїхав із свого п’ятиденного кримського туру на велосипеді системний адміністратор з Кіровограда Ігор Підвалихата. Їздив не один – із двома друзями, а подорож вирішили зробити культурною – по найпопулярнішим точкам південного берега із заїздами у музеї. Щоправда поїздка згодом змінила свій формат і на музеї часу не вистачало, проте щось побачити і отримати якісь враження туристи своєю чоловічою компанією все ж таки встигли.
Про плюси і «східні мінусики» та «західні мінусяки» велотурів по Криму Ігор розповів і «Гречці».
Найбільше задоволення летіти на вєліку по серпантину вниз
Незважаючи на те, що видимість на серпантині, говорить Ігор, погана, гнати по ньому вниз – то було найкраще задоволення. До того ж асфальт там хороший, а рух автомобілів обмежується швидкістю 40 км/год.
Зрештою, розповідає велосипедист, і шумахери, такі як вони, там з’являлися, щоправда на автівках, а бувало і самі створювали затори – за ними, мабуть, скребучи зубами, тягнулася не одна машина, а часом навіть і вантажівка.
Крим не для велосипедистів
Загалом, згадує Ігор, дороги в Криму непогані, але не пристосовані для велосипедистів. Місцями в’їжджаєш в якесь місто, а там наче Європа, проте потім цивілізація могла зникнути і з’являлися традиційні українські дороги. Для недосвідчених, а Ігор є просто велолюбителем, такий «мінусик» може суттєво підпсувати увесь настрій поїздки.
Нежартівливим недоліком для велотуристів є і майже повна відсутність шиномонтажок та підкачувальних станцій. Хоч під час подорожі у хлопців було лише три легкі поломки, суттєвий недолік все ж таки був помічений. Єдиним порятунком на путі велосипедистів у Криму можуть бути заправки або ж населені пункти.
Гарні краєвиди
Найкращим краєвидом для Ігоря став знак Артеку. Велосипедист розповідає, що усе життя мріяв побувати у цьому чудо-таборі і нарешті вдалося…хоч сфотографуватися біля нього.
А взагалі, вважає подорожуючий, Крим варто відвідати лише заради того, щоб побачити ту красу: тут і гори, і міські контрасти, і морські полотна – фотоапарат з рук можна не прибирати.
Вино таке ж саме, як у нас найдешевше в магазинах
Під час розповіді в Ігоря якось проскочили фрази «вино рятувало від напруження» або «не пам’ятаю – вино схоже врізало пам’ять». Розповідає, що велосипед і вино – це сумісні речі, просто розслаблятися треба не за кермом, а під час вечірнього відпочинку. До того ж, вино у Криму таке ж «смачне», як і те, що в наших супермаркетах, тож особливо «балуватись» не було чим. Але Андрієві, одному із супутників Ігоря, враження про кримське вино схоже набагато краще, бо він все ж таки потрапив до винної Масандри та ще й вийшов звідти із сертифікатом винного дегустатора.
Чиста вода й не вистачає радіації
Хлопці ще перед початком поїздки вирішили, що у місцях зупинки вони обов’язково купатимуться у морі. А поскільки зупинки часто-густо бували в малозаселених районах, вода Чорного моря приваблювала своєю чистотою. Особливо запам’яталась, говорить Ігор, Балаклава.
А от з повітрям інша справа. Звісно, у горах та заповідниках повітря незабруднене і кисневе, проте у містах, як, наприклад, у Севастополі загазоване і смоляне. Радіації дуже не вистачає…
Місцеві брехуни
У Криму допомагають лише тоді, коли ти хочеш в них щось купити, або взяти щось в оренду. Ігор згадує, що не один раз виною блукань непрохідними путями були саме кримчани, які або не показували дороги взагалі, або ж направляли не туди. Був лише один місцевий житель у п’ятиденному турі, який не просто показав дорогу із заповідника «Новий світ», де була перша зупинка, а й навіть дав покупатися в себе.
Крим – не для бідних
Давно зрозуміла істина підтвердилася словами чергового туриста. Ігор розповідає, що в Криму дуже високі ціни, а про житло взагалі можна не говорити. При чому ціни, здається, зростають за якоюсь невизначеною прогресією: якщо у Коктебелі можна було пообідати за 30-45 гривень, то вже західніше, у Морському – за 60-70 гривень. А ще ж сувеніри, подарунки, фото на згадку…
Спілкувалася Світлана Дубина
