До Дня народження загиблого Героя АТО Анатолія Бузуляка кропивничанка написала спомин про нього (ФОТО)

14:36, 29 Листопада, 2016

До Дня народження загиблого Героя АТО Анатолія Бузуляка, активістка із Кропивницького розповіла про бійця, написавши спомин про нього.

 

“Сьогодні мало би виповнитися 30 років одній Людині… Я не звикла відкривати на загал свої почуття й переживання, а тим паче глибокі потрясіння, проте … добру пам’ять про гідних світу цього в суспільстві можуть підтримувати тільки ті, хто їх знав.…“, – зазначила Лілія Вільцанюк на своїй сторінці у Фейсбук.

На вічний спомин про Тошу Бузуляка
Від 29 липня 2016 р.

…А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину…
(Ліна Костенко)

Знову липень, знову спека. І знову, як і два роки тому, у цей день морозить на фізіологічному рівні. Очевидно, пам’ять – страшна річ: у ній закарбувалися, мабуть, назавжди і надривна фраза «Тоша, наш!! Тоша загинув», і як умить посеред дня стало темно, і як небо опустилося низько-низько, майже на плечі, і нав’язлива на багато наступних місяців думка, яка з’явилася в голові з першим після цього світанком, про те, що він для нього не настав і що йому, мабуть, страшно й холодно в суцільному мороці… Сьогодні знову ніби протяг ходить по плечах при +32 °C, знову темно під палючим сонцем, і небо тисне – 2 роки Тошки немає з нами…
«Загинув як герой». Герой! Це слово останнім часом так часто стало звучати, що стає трохи лячно, що воно стане звичним і буденним. А не повинно, бо ж за ним стоять долі!!! Хто би міг подумати, що ми будемо жити в часи, коли вулиці й сквери називатимуть іменами тих, кого ми знали чи, на щастя, знаємо особисто. Іменем того милого й дотепного балагура, який ходив, стояв, сидів із тобою поряд, пригощав яблуком і святкував день народження, здавалося, зовсім не знав печалі й напускав на себе серйозного вигляду, тільки коли того вимагав випадок.
Я далека від романтичної героїзації й піднесення будь-кого в цьому світі, кожна людина має ряд як суб’єктивно, так і об’єктивно позитивних і негативних рис, але Тошка, це я точно знаю, героєм названий небезпідставно. Він просто-таки зітканий із чеснот, із тих якостей, яким я особисто надаю найбільшої ваги: завжди чесний і відвертий, справедливий і прямолінійний, відважний і відчайдушний, сміливий і категоричний. Надзвичайно людяний і позитивний. І, звичайно ж, неймовірний жартівник. Ця якість була безперечно найяскравішою. Мало пам’ятаю його серйозним. Хіба на урочистостях до 9 травня . Жартував увесь час. Пристойно і не дуже, переважно все-таки не дуже. Але разом із тим його жарти НІКОЛИ не були образливими. Він просто робив собою життя й світ навколо яскравішим, добрішим, радіснішим, щасливішим… Просто кращим. Він не чекав, коли попросять про допомогу, а просто брав і допомагав. Він не любив несправедливості й завжди намагався її побороти. Він мав свою думку й неухильно відстоював її. Говорив відверто й неприховано про те, що не подобалося. Веселив усіх і всюди – сміх мав того рідкісного типу, що інколи забавляє більше, ніж сам жарт – але не був позбавлений тактовності. Мав безліч чеснот. А війна, на превеликий жаль, яскраво проявила ще одну – виняткову самовіддачу й жертовність.
І тепер, через цю його жертовність зокрема, його немає серед нас. Психологи стверджують, що оплакуючи когось, ми жаліємо насамперед себе. Важко погодитися з цим повністю. Неймовірний біль бере насамперед від того, що розумієш, що більше ніколи ВІН! не побачить заходів і світанків, веселки й літнього дощу, не підставить обличчя сонцю й не помилується жовтим листям, не поганяє м’яча по полю й не обійме міцно того, кого любить. У нього не з’явиться жодної сивої волосинки й мімічної зморщечки, яких би в нього через його веселу вдачу мало би бути вдосталь. Не відчує щастя від народження власної дитини й не підтримає в старості матір… НІЧОГО, зовсім нічого він більше не відчує, не побачить і не дізнається. І, звичайно, дуже шкода нас усіх, кого він тут лишив. Дуже! Адже ми багато втратили з його відходом, він забрав із собою часточку від кожного зі свого оточення, а світ загалом збіднів і потьмянів, бо його свічечка, якою він би освічував і зігрівав певний радіус навколо себе, згасла…
Знаю, що в нього там, на небі, уже інші завдання, і все це наше земне для нього більше не має значення, і його душенька не має спокою через наші сльози… Усе знаю. Але в нього попереду ціла вічність, а поки живі ті, кого він лишив до себе щонайменше небайдужим, його спокій ще почасти – або й відверто часто – турбуватимуть…

 

Нагадаємо, мама загиблого бійця Анатолі Бузуляка розповідала про життя та мрії свого сина.

Довідково:

Бузуляк Анатолій Віталійович

Дата та місце народження: 29 листопада 1986 р., с. Високі Байраки, Кіровоградський район, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 29 липня 2014 р., с. Латишеве, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 3-й окремий полк спеціального призначення.

Обставини загибелі: Загинув 29 липня 2014 р. під час виконання бойового завдання в складі розвідгрупи з рятування пілотів збитого літака в районі міста Сніжне Донецька область.

Сімейний стан: Залишилися мати та старший брат.

Місце поховання: с. Високі Байраки, Кіровоградський район, Кіровоградська область

Останні новини по темі
Спортсмени Кіровоградщини вдало дебютували на Кубку України з бойового джиу-джицу (ФОТО)
Cdzu dzucy
Кропивничан запрошують взяти участь у всесвітній акції із захисту прав людини
Читайте також

Публікуємо добірку культурних заходів, майстер-класів, лекцій, концертів та вистав, які відбудуться у Кропивницькому протягом цього тижня, з 4 по 10 березня....

15:44, 3 Березня, 2024

На сайті офіційного інтернет-представництва Президента України розмістили електронну петицію про присвоєння військовослужбовцю із Кіровоградщини Івану Гончаренку звання Героя Ук...

14:07, 3 Березня, 2024

Для судів Кіровоградської області закупили поштових марок на понад 8 мільйонів гривень. Закуплених марок повинно вистачити на рік....

13:02, 3 Березня, 2024