Медична довідка для водіїв: хабар, профанація і бюрократія

Медичний профогляд – слово від якого починає сіпатись око у більшості пацієнтів. Думаю, що якби Данте писав «Божественну комедію» зараз, одне з кіл пекла було б присвячене проходженню медогляду. Один із випадків, коли цієї муки не оминути – це отримання водійських прав.
Першим ділом, коли ви відправитесь на водійські курси, у будь-якому куточку країни, у вас попросять оформити медичну довідку, адже без неї ви не можете сідати за кермо учбового авто. Також можуть запропонувати позбавити вас цієї марудної процедури – проходження медогляду, за енну суму.
– У нас країна можливостей. Всі питання можна вирішити. Треба дві фотокартки і 350 гривень і ми поможемо оформити довідку. Повірте, якщо підете самі, то ви не багато зекономите, – кажуть на автокурсах і складається враження, що самостійно йдуть на медогляд не свідомі люди, а просто жлоби.
Але я стаю в позу і хочу все по-чесному. Зрештою ж розумію, що протипоказань загалом у мене немає. Отже, вирушаю за основними пунктами призначення: психлікарня, наркодиспансер і поліклініка.
Починаю свій шлях до довідки через селище Нове, де знаходиться психлікарня. Їхати туди автобусом – хвилин 40. Далі необхідно знайти поліклінічне відділення та піднятись на другий поверх.
– Доброго дня. А мені треба… – намагаюсь пояснити, що прийшла по довідку.
– Паспорт, – відповідає мені жінка з реєстратури, робить запис і додає, – каса там.
У касі сидить старша жіночка і таки вітається.
– У нас благодійні внески до 30 гривень. Давайте 20? – виписує чек і відправляє у кабінет лікаря.
Там у мене мовчки забирають паспорт і виписують довідку, що на обліку я в них не стою.
Як вони це взнали? По очах? Чи досить було привітатись, щоб вони зрозуміли, що я не їх клієнт?
Словом, 40 хвилин дороги назад до міста і я вже шукаю наркодиспансер. Тут знову беруть мій паспорт, і відправляють платити по рахунках – цього разу 48 гривень. З чеком відправляють в реєстратуру.
– А котра зараз година, – питає працівниця реєстратури.
– 10.57, – уточнюю глянувши на мобільний.
– Ой, ідіть! Біжіть швидше на аналіз крові, – гукає вона, а я лечу на інший кінець коридору.
Влітаю в кабінет, показую рахунки, протягую руку на аналіз і отримую ватку.
Замираю розгублена.
– Ну притисніть до пальця і зіжміть кулак, ніби я вам кров брала. Це все одно на алкоголь. Та ідіть собі до старшої медсестри. Тільки ватку тримайте. – пояснюють в маніпуляційній.
Старша медсестра також перевіряє мій чек про оплату і призначає дату, коли я маю прийти прослухати лекцію з медицини, аж тоді я отримаю жадану довідку.
Без довідки з наркодиспансеру і психлікарні отримати остаточну довідку в поліклініці неможливо, але все ж іду туди, адже і там треба обійти спеціалістів.
– Доброго дня! Мені треба оформити довідку на водійські курс, – кажу в реєстратурі до терапевта.
– Ідіть в реєстратуру в кабінеті 108.
– Доброго дня! Мені треба оформити довідку на водійські курси, – кажу в реєстратурі кабінет 108.
– Ходіть в кабінет 101.
В 101 кабінеті пояснюють, знов треба вертатись у 108, і вони мають мені видати чи виписати картку. Повертаюсь.
– А ми думали карточка з вами. – апелюють в реєстратурі і йдуть на пошуки.
Знову вистоюю чергу, на щастя, невелику в 101 кабінет.
– Так… Який у вас зріст? Вага? Група крові? Ви головне в кінці терапевту групу і резус впевнено назвіть. Тиск нормальний? Запишемо 100 на 70. Так буде нормально? Вам же ще треба 2 фотографії для довідки. І от направлення на аналізи, кардіограму, флюроограму і до лікарів. Почніть з гінеколога. Обійдете всіх, тоді заплатіть в касу 70 гривень і з квитанцією йдіть до терапевта, – розповідають мені.
Згідно якихось загадкових стандартів, стан мого жіночого здоров’я безпосередньо впливає на здатність керувати авто. Може у жінок матка загадково пов’язана з педаллю щеплення?
– А що ти дивуєшся, у нас усе через одне місце робиться, – сміється подруга, якій скаржусь на дивну гендерну дискримінацію.
Виявляється дійсно, згідно переліку МОЗ, певні гінекологічні хвороби, наприклад, випадання матки чи розрив промежини, навіть якщо ці проблеми вже прооперували, мені могли б заборонити бути водієм, адже у такому випадку «після оперативного лікування з добрим результатом в індивідуальному порядку допускаються тільки водії-професіонали із стажем роботи на момент обстеження не менше 3 років» зазначається в наказі міністерства. При чому, офіційно, шанс отримати водійське посвідчення без одної з кінцівок більший, ніж після проблем з маткою. Для чоловіків також є певні хвороби чоловічого здоров’я, які можуть позбавити права на керування авто.
Проте згідно наказу від 31.01.2013 № 65/80 «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» гінекологі і проходження флюоорограми не входять до медогляду водіїв. За положенням до складу медичної комісії входять: лікар-терапевт (голова комісії), лікар-невропатолог, лікар-отоларинголог, лікар-офтальмолог, лікар-хірург, а огляд включає в себе: загальне обстеження спеціалістами медичної комісії, загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, ЕКГ, обстеження гостроти й полів зору, обстеження вестибулярного апарату, визначення групи крові та резус-фактора.
Тобто фактично через обман вистоюю ще і традиційно довжелезну чергу за флюорографією і йду на ЕКГ. Черги немає. Медпрацівниця, яка має мені робити цю процедуру балакає по телефону. Жестом показує, щоб ішла роздягатись, підкочувала штани, і продовжуючи розмову з подругою про те, що вона схудла, робить кардіограму і каже, що з мене 5 гривень «на пльоночку».
Здається, що якби в мене просто тут стався серцевий напад, вона б не помітила.
Попереду ЛОР. Заходжу в кабінет і стає страшно. Не те, що б я не поважаю старість, але лікар виглядає ну дуже слабим і мені самій хочеться запропонувати йому медичну допомогу.
Слух називаючи шепотом цифри перевіряє медсестра. Лікар вирішує мені чомусь оглянути горло.
Зрештою сам огляд пройшов ну дуже швидко і лікар тільки дарма забруднив лопатку. Здається, я не встигла відкрити рота, як все закінчилось. І з горлом все ок.
Кумедно, що ще кілька тижнів тому, хворіючи ангіною, я ходила до приватного лікаря, і огляд виглядав зовсім не так, і потреба в незначному лікуванні таки є.
Невролог без жодних питань «забацав» мені штампик, навіть не спитавши як там поживає моя спина, хоча останній візит до поліклініки був саме до нього.
– А в гінеколога ви точно були? А то єсть тут, уклоняються. – спитав хірург і також без питань постави штампик.
Найвідповідальніше до справи поставилась лікарка-окуліст. Перевірила зір, вставляла різноманітні скельця, перевірила чи не маю я дальтонізму і сказала, що фото на права в мене має бути в окулярах. Пояснюю, що окуляри в мене давно є, але через близорукість вдягаю їх лише коли дивлюсь в даль, і питаю чи можна перевірити, може мені пора вже змінювати лінзи. Відповідає, що все нормально, як я бачу в окулярах перевіряти не буде, але фото має бути саме в них.
Цікаво, чи чули люди, які придумали це правило про лінзи? А якби довідку мені «допомагали оформити» виявилось би, що у мене «глаз-алмаз». Так сталось у знайомої, яка після двох років щасливого і регулярного керування авто, коли вже сама помітила дискомфорт звернулась у приватну клініку і де їй прописали постійні лінзи.
– Як ти до того їздила? Ти ж знаків не бачила? – питаю я згадуючи, як одного разу випадково ми їхали кілька кварталів по вулиці з одностороннім рухом на зустріч іншим. Тоді я думала, що вона не довчилась на курсах і не знає знаки, а виявляється, просто не бачила.
– Та як…по інтуїції, – відповідає вона, і сміється, мовляв у лінзах, коли все бачиш їздити страшніше.
Квест за довідкою продовжився вже наступного дня. О 8.00, як штик я здала кров, і інші аналізи та побігла на лекцію в наркодиспансер.
На лекцію прийшли 10 чоловік. У всіх зібрали паспорти і відправили слухати лектора. Лекція тривала 15 хвилин, після чого нам продиктували правильні відповіді в тесті. До слова, отримана інформація не містила нічого нового для тих, хто хоч трохи слухав курс ОБЖ у школі, окрім того, що жінка може спитись, якщо щодня вживатиме 20 грам чистого алкоголю, а чоловікові для цього необхідно 30 грам.
Після обіду знов метнулась у поліклініку і надавши купу паперів таки отримала заповітний документ, що маю право вчитись водити.
Якщо підбити фінансові витрати у медзакладах, додати проїзд у маршрутках і витрачений час, зекономлена сотня чогось геть не радує.
З курсу автошколи самостійно довідку оформила я одна. Більшість наперед були переконані, що вигідніше аби з довідкою «допомогли» за гроші. Адже робити все по правилах доводиться через дуже абсурдні кроки, а огляд перетворюється у формальність і профанацію.
Тому, шановні пішоходи, стережіться автомобіля.
Марта Луцька