Таблетка від вредності: навіщо у Кропивницькому створили безкоштовний університет для пенсіонерів
Вже три роки у Кропивницькому працює Університет третього віку “Натхнення”. Зараз у ньому безкоштовно вчиться понад 600 студентів- пенсіонерів.
Умовне фото
Університет замість кафе
Фаїна Позднякова продовжувала працювати, коли вийшла на пенсію, і завжди знала, що після завершення роботи вдома не сидітиме.
«Була у мене така думка, відкрити кафе «Фаїна» і готувати там фаршировану рибу, інші домашні національні страви, які у наших рестораціях не готують», – розказує жінка.
Натомість, зараз вона керує «Університетом третього віку» – навчальним закладом для людей поважного віку, який діє при Центральноукраїнському педагогічному університеті.
До карантину її ранок починався о 4 ранку. Оскільки живе за містом, саме так їй доводилось вставати, щоб зібратись і встигнути на перший автобус до міста, бо ж в 12.40 у її навчальному закладі вже починаються заняття, а ще до них їй багато що треба встигнути.
Все почалось із «Вищої народної академії» в інституті «Україна». На базі закладу був своєрідний гурток з неформальної освіти за різними напрямками. Проте в навчанні співпрацювали із викладачами з Росії. Тому з початком війни у 2014 навчання там припинили з етичних міркувань.
Проте відчувала наскільки людям старшого віку необхідне таке навчання.
Так і виникла ідея створити такий заклад. Першими студентами стали 12 людей із народної академії, а заняття відбувались в приміщення однієї з парторганізацій, яка безкоштовно пустила студентів. Згодом почали співпрацювати з університетом, а інформація про заклад почала поширюватись з уст в уста.
«Але я не цураюсь сидячи в кафе чи на зупинці в очікуванні тролейбуса, побачивши людей поважного віку, підійти до них і розказати про цей університет. От сьогодні в Укртелекомі стояв натовп людей поважного віку: велика черга, люди на вулиці сваряться. Я підійшла до них і кажу: «Не нервуйте, приходьте до нас в університет».
І люди вже трішки і відволіклись від того, що хтось пройшов без черги», – каже пані Фаїна.
Таблетка від вредності
Більшість старших студентів люди старанні, амбіційні, дехто все життя пропрацював на керівних посадах, і не хоче втрачати активність з віком.
«Хтось повинен був приділяти увагу людям такого віку. Бо вони зараз багато в чому обмежені. І фінансово, і в культурній сфері. Вони не мають можливості для розвитку і живуть зараз в геть інший час, не в такий в який пройшла свідома частина життя і їм важко адаптуватися. Тому вони нервують, засмучуються, вважають себе обділеними увагою», – пояснює жінка, чому зайнялась громадською діяльністю.
Зараз всі заняття відбуваються на базі педагогічного університету. Як волонтери викладають і професійні викладачі і студенти, які таким чином здобувають досвід.
«Коли студент готує себе бути вчителем, а працює з людьми такого віку, він інакше до них і ставиться. Вони переймають один в одного досвід», – каже жінка.
Зараз, каже жінка, є дискримінація за віком. Молодь не дуже люб’язно відноситься до таких людей, наприклад, в транспорті.
«Так, людям треба їхати на роботу, обмежена кількість місць, але вони не розуміють, що людина, хай їй і багато років, теж хоче кудись поїхати, у неї є потреби та бажання», – каже вона і вважає, що ближче спілкування поколінь дозволяє краще зрозуміти один одного.
Викладачі віддаються літнім студентам на повну, а часом і після занять готові затриматись, бо бачать живий інтерес до навчання.
Пані Фаїна впевнена, зайнятість – це найкраща «таблетка від вредності» для старшого покоління. Адже, коли зранку треба привести себе до ладу і йти на навчання, а ще й домашнє завдання треба виконати, немає часу бурчати на внуків, робити зауваження невістці чи зятю, або сваритись.
В умовах карантину університет призупинив навчання. Хоча викладачі і готові були працювати дистанційно, багато поважних студентів просто не мають комп’ютерів, інтернету чи смартфонів – для них це дорого.
Від інформатики до танців
Зараз в закладі вже понад 600 студентів і зупинятись на цьому не планують. Кажуть, якщо треба буде, то думатимуть над навчанням у дві зміни.
Пані Фаїна каже, це фантастично бачити як люди, які ходили в школу з чорнильницею і пером освоюють комп’ютер і соцмережі.
«Хто займався на інформатиці, вже повідкривали собі «особисті кабінети» в пенсійному фонді і обленерго. Вони зрозуміли, що це зручно. І багато чого пізнають і на Фейсбуці, і в вайбері. Якби вони не пішли в університет, то цього не знали б», – каже вона.
До карантину заняття відбувались з різних напрямків: іноземна мова, інформатика, скандинавська ходьба, сучасна українська мова, хор, вокал, політологія, історія, краєзнавство, соціологія, фізкультура, хореографія, географія, геоекологія, трудове навчання і психологія.
Заняття проходять в різних корпусах університету, тому, щоб встигнути з одної пари на факультеті фізвиховання добратись в інший корпус університету поспішають на тролейбус чи автобус: пільговий проїзд дозволяв це зробити безкоштовно.
«Це дуже добре! Бо зайнятість – це найкращі ліки», – каже пані Фаїна.
Студентки на заняттях
Мистецький голод
Фаїна Позднякова констатує, у її студентів мистецький голод. Культурні заходи практично недоступні для них, бо ціни кусаються. Тож, шукають спосіб урізноманітнити дозвілля.
Наприклад, підтримує їх Сучасний театр сатири, який проводить пільгові вистави саме для їх студентів. Також заклад отримував квитки на вистави в рамках фестивалю «Кропивницький».
Залюбки ходять і на студентські концентри в педуніверситеті.
Театр сатири дає виставу для літніх студентів
Каже, мріє налагодити співпрацю з філармонією і обласним театром і дивується, чому часом артисти виступають перед напівпустим залом, але безкоштовних квитків спраглим до мистецтва людям, які не можуть купити квитка, все одно не дають.
Підтримка громадського бюджету
Хоча всі працюють безкоштовно, фінансова підтримка проєкту все одно потрібна. З цим питанням пані Фаїна звернулась до секретаря міськради Кропивницького. Хотіла отримати фінансову підтримку, а натомість отримала методичку і пораду подаватись на Громадський бюджет – конкурс проєктів, який дає змогу кожному поборотись за кошти міського бюджету, якщо ідея отримає належну підтримку громади.
Спершу, згадує, дуже засмутилась з такої відмови, а потім вирішила спробувати. І хоча з проєктним менеджментом була незнайома, працюючи в банку добре зналась на створенні бізнес-планів. Виявилось, це дуже подібні речі.
Першого разу їх проєкт в рамках голосування зайняв четверте місце у рейтингу. Тоді зрозуміли, що рухаються в правильному напрямку і наступного року посіли друге місце і отримали фінансування.
Підрахунок голосів громадського бюджету
«Коли ми рахували бюлетені і я бачила як наших багато, то розуміла, що людям це важливо, що вони хочуть цей університет і бояться, що у них заберуть, як вони кажуть, останню радість», – ділиться жінка.
Тепер велика частина її щоденної роботи – звітність в рамках проєкту. Але воно того варте, тому цьогоріч знову подаватимуться на громадський бюджет, прийом заявок на який стартував з 1 липня.
Досвід Дніпра і мрія про центри для літніх
Попри підтримку громадського бюджету пані Фаїна вважає, що насправді робота з літніми людьми мала б відбуватись не як громадська активність, а як системна робота влади. Минулого року вона відвідала Дніпро, де зараз 8 тисяч студентів і подібним навчанням як соціальним проєктом опікується міський голова.
Каже, привезла всі напрацювання сусідів до Кропивницького і навіть записалась на зустріч до міського голови, аби передати йому. Але вже рік не може потрапити, аби показати.
Також вважає, у місті мають бути центри для літніх людей, адже дехто з них потребує постійного догляду, а діти не можуть весь час бути поруч.
«У нас є де залишити кицьку, коли їдеш на море, а де залишити літніх людей – ні. Родини роками не можуть поїхати відпочити, бо не мають на кого залишити стареньких, а не кожен може дозволити собі найняти доглядальниць. Це неправильно. Так само мали б бути своєрідні «дитсадки» для старших, куди можна привезти зранку, а ввечері забрати», – каже активістка.
Освіта для літніх в громадах області
Окрім роботи з міським громадським бюджетом Фаїна Позднякова подала заявку і потрапила в обласну програму культурного і освітнього розвитку.
«Я написала проєкт «Швидка допомога літнім людям», бо вважаю, що краще, щоб була така «швидка допомога», яку ми надаємо, ніж та, яка забирає в лікарню», – розповідає активістка.
Відтепер з 2020 по 2024 рік, за фінансової підтримки обласного бюджету, їх заклад має допомагати впроваджувати неформальну освіту для людей літного віку в об’єднаних громадах області.
Сподівається, що з цим проєктом підвищиться соціалізація людей літнього віку.
У рамках програми планують розвивати спортивний туризм.
«Ми почали займатись скандинавською ходьбою, яка прирівняна до спортивного туризму. Сподіваюсь, у майбутньому будемо проводити змагання, або поїдемо в Луцьк на сіньйоріаду – щорічний захід», – каже жінка.
Як розповідає активістка, ще до затвердження програми почали співпрацювати з Бобринецькою ОТГ, де почав працювати «Університет срібного віку».
Вони вже впровадили безкоштовний фітнес для літніх, а також у період карантину залучили студентів до пошиття масок, які безкоштовно роздавали в громаді.
«Дуже захоплююсь ними. Вони почали не з навчального процесу, а зі спортивних занять. Бо ж в них немає таких можливостей, технічних засобів, наукових працівників як у нас в педуніверситеті», – каже пані Фаїна.
***
Студенти поважного віку дуже сподіваються повернутись до навчання з 1 жовтня. А пані Фаїна мріє у майбутньому отримати акредитацію і видавати студентам не лише студентські квитки, як це зараз, а і справжні дипломи.
Анастасія Дзюбак, всі фото, окрім першого, із Фейсбуку Фаїни Позднякової
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США