Пакет, тобі торба: чому заборона на безкоштовні пакети вигідна для покупців

Як жити без одноразових пакетів?

Кропивничанка Наталя Ковальчук кілька років тому усвідомила, що пакет це проблема.

Прогулюючись із дітьми в парку після зими побачила замість першоцвітів пакети, які розносить вітер. Спершу збирала одноразові пакетики та втрамбовувала у пляшку, щоб коли викидаєш, вони хоча б не розлітались. Потім зрозуміла, що цього мало, тож треба робити так, щоб менше нести їх додому.

Пошила собі полотняних торбинок, з якими й почала ходити в магазини. Зараз продавці на Шкільному, де часто робить покупки біля дому, вже не дивуються цьому.

«А спочатку торбинки обдивлялись уважно, шукали де ж у них штрих-код. Думали, що це у них у магазині таке продається», – каже Наталя.

За вологими продуктами – м’ясом, рибою – ходила зі своїм пластиковим багаторазовим лоточком.

Сказати, що побороти пакети цілком жінка не може. У неї велика родина, яка хоч і намагається, проте таки приносить пакети в дім.

«Це певна робота над собою. Завжди треба мати, аби повернутись за нею додому. Іноді чоловік приносить пакети додому, бо йшов у магазин по одне, а потім побачив щось по акції та вирішив взяти. Діти так само», – каже Наталя.

Тому як вихід Наталя використовує повторно пакети, а ті які віджили своє, здає на переробку.

«Я не соромлюсь прати пакети та використовувати їх повторно», – каже Наталя.

Ситуацію погіршив карантин. Тепер зі своєю торбинкою можна купити лише фрукти та овочі. Всі сипучі товари за епідвимогами вже розфасовані в пакети, а м’ясо класти в лоток стали відмовлятися навідріз.

Боротись із пластиком будуть на законодавчому рівні

У той час як Наталя не бере зайвих пакетів, вона за них все одно платить. Адже вартість «безплатних» пакетів, які часто покупці нагрібають навіть про запас додому, входить в ціну товарів магазину.

«Навіть якщо ви приходите зі своїми багаторазовими альтернативами, не берете цих пластикових пакетів, все одно за них платите. Чи це справедливо щодо тих, хто свідомо ставиться до навколишнього середовища?» – каже Олени Котлик, директорка департаменту поводження з відходами та екологічної безпеки, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.

Зараз їх відомство працює над тим, щоб зменшити кількість відходів, які утворюються. Саме на це і спрямований законопроєкт «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України», який вже чекає на розгляд у другому читанні. Кажуть, розробляли його орієнтуючись на європейське законодавство.

Основні положення українського «закону про пакети»

• За 6 місяців від набрання законопроєктом чинності хочуть заборонити безплатне поширення пластикових пакетів, а через 9 місяців – поширення пластикових пакетів з товщиною стінки тонше 50 мікронів.

Якщо пакет тонший, його не можна переробити після сортування, бо якість пластику низька, особливо, якщо він брудний чи жирний.

• 9 місяців виняток становитимуть невеликі одноразові пластикові пакети, які видаватимуть для мокрих продуктів (м’яса, молочки) і для сипучих, бо поки в Україні мало альтернативи для цього. Повну ж заборону передбачають у 2023 році.
•  Для тих, хто не хоче використовувати більш екологічні альтернативи, пакети доведеться купувати. В міністерстві вважають, це змусить споживачів принаймні не брати зайвого і не використовувати пакети без потреби.

Згодна з цим і Наталя. Каже, якби одноразові пакети в супермаркетах коштував принаймні 10 гривень, люди точно подумали б купувати його, чи обійтись.

Представники торгівлі просять відкласти зміни

«У нас була зустріч із найбільшими рітейлерами України. Є певні питання, певні перестороги. Зокрема, вони б хотіли обмежити запровадження на 1,5 року. Багато хто відкрито підтримують ініціативу», – каже Олени Котлик.

Окремо представники торгівлі просять на рівні підзаконних актів дозволити використовувати свої контейнери для пакування. Зараз частина рітейлерів дозволяє це, а частина вважає, що це не відповідає санепідемічним нормам.

Як пояснили у Держпродспоживслужбі, зараз у нормативних документах не прописано використання споживачем в магазинах своєї тари.

Відмовити можуть з кількох причин.

По-перше, з 2019 року для закладів, які виготовляють чи продають харчові продукти є вимога впровадження системи безпечності харчової продукції НАССР. По цій системі розроблюють процедуру поводження з продуктами на кожному етапі. Тобто в окремому документі підприємства може бути прописаний момент, що пакують лише у свій одноразовий чистий пакет, за який несуть відповідальність.

Друга причина відмови: магазини не впевнені чи власна тара покупця чиста. Якщо ж лоток буде брудний, а хтось отруїться, довести з чиєї вини це сталось – неможливо.

Які зауваження до законопроєкту мають експерти?

Голова правління Ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і довкілля” Наталія Андрусевич у коментарі «Європейській правді», стверджує, що насправді під повну заборону в ЄС потрапляють лише оксорозкладні пластикові пакети. Решту пакетів можна розповсюджувати, але поступово їх обіг планують зменшити з 90 пакетів на рік на людину до 2019-го і 40 пакетів – до 2025 року. 

Про те, що у законопроєкті бракує положень про облік щорічного споживання пакетів та не передбачено «антипакетних» інформаційних кампаній, аби люди використовували менше пакетів каже і Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України з ЄС. Комітет зазначив у своїх висновках зазначив що законопроєкт не суперечить зобов’язанням України відповідно до Угоди про асоціацію, проте не враховує повною мірою положення актів права ЄС та не є комплексним.

Схожий висновок дало і Головне науково-експертне управління Верховної Ради.

Зокрема, експерти вважають, що прийняття окремого закону про обмеження обігу пластикових пакетів не відповідає принципу системності, оскільки не врегульовують обіг іншої продукції з пластику, наприклад, пластикового посуду, харчових контейнерів, пластикової плівки, пластикових пляшок чи коробок тощо.
Поза увагою проєкту також лишились питання заборони на виробництво чи ввезення відповідних пакетів, що потрібне для комплексного розв’язання проблеми. Також є низка неузгодженостей щодо того, хто і на яких підставах має контролювати обіг пакетів.

Біопакети замість пакетів?

У законопроєкті передбачають, що замістити пластикові пакети вийде частково біопластиком. Проте мова не про ті «біопакети», якими зараз хизується багато супермаркетів, частково обманюючи покупців.

Те, що зараз звуть «біопакетом» у популярних мережах магазинів науково називається оксорозкладний пластик. Він насправді через дуже невеликий проміжок часу розкладався на мікропластик, але це не користь, а ще більше шкода для планети.

Такі пакети розкладаються виключно коли є доступ кисню. Якщо пакет потрапляє на звалище у товщу відходів – з ним нічого не відбувається. Якщо пакет таки розпадається, то утворює мільйони мікроскопічних частинок пластику. Ці частинки пластику нікуди не зникають, а потрапляють у ґрунт і воду, а звідти в організм людини.

Тому директивою ЄС від 2019 року забороняється взагалі виготовлення оксорозкладних пластиків. Це передбачає та український законопроєкт про пакети.

Проте є й інші варіанти біопакетів, які можуть розкладатись взагалі в домашньому компостуванні, адже створені із крохмалю чи целюлози. Вони в результаті мають розкластись на вуглекислий газ, біомасу та воду. Саме такі пакети мали б стати альтернативою.

Проте, без ефективного управління відходами, біопакет не перегниє, каже Дмитро Бідюк, старший викладач кафедри технології харчування Сумського національного аграрного університету, директор ТОВ “ФудБіоПак”, експерт в галузі біопластиків.

Наприклад, якщо пакет закопати, то очевидно він буде розкладатися понад рік. Якщо його викинути на полігон, то і компостування уповільниться і сенс його зникне.

«Сенс біорозкладних пакетів в тому, щоб замість переробки чи викидання проводити їх компостування та отримувати добрива. Ці добрива йтимуть потім для вирощування сировини. Тобто це підхід циркулярної економіки. Але тут є багато нюансів. Пакети мають бути сертифіковані для компостування, в Україні мають бути заводи по промисловому компостуванню, споживачі повинні відсортовувати пакети окремо та віддавати на компостування. Тому просто купивши пакет, екологічніше не стане», – каже Бідюк.

Куди діти використані пакети?

Через низьку якість поліетилену багато підприємств переробляти тонкі одноразові пакети не беруться.

На жаль, у Кропивницькому більш-менш екологічно попрощатись із пакетом не можна. На місцевому полігоні працює сортувальна лінія, проте, оскільки туди потрапляють відходи в змішаному вигляді, Наталя не вірить, що одноразові пакети там сушать та миють, аби утилізувати.

Вона з однодумцями щомісяця збирає відходи та відправляє на сортувальну станцію в Рівне, звідки ці пакети потрапляють на бетонний завод і використовуються як паливо.

«Ми бачимо, скільки пакетів утворюється. І кількість людей, що доносять ці маленькі та тоненькі пакети на сортувальні станції – це крапля в морі. Пункти приймання їх не приймають, бо вони неліквідні. Переробник орієнтується на більш щільний поліетилен як от плівка для пакування пляшок у брикети. Нам пощастило, у нас у Харкові є переробник і ми з ним домовились. Але домовляння тривали майже рік, перш ніж вони зрозуміли, що це перш за все не про економіку, а про довкілля. Тому, як на мене, єдиний вихід заборонити їх зовсім», – каже Анна Прокаєва, координаторка ZERO WASTE Academy.

Законопроєкт підтримує, проте закликає українців не чекати його схвалення, а використовувати багаторазові торбинки вже зараз.

«Зараз епоха нової культури споживання. Тому варто робити свідомий вибір ще на етапі покупки», – переконує вона.