Партнерства без огляду на стать: про що законопроєкт, який лякає Раду церков

Не заміна, а часткова альтернатива шлюбу

Питання узаконення стосунків родин, які не можуть або не хочуть укладати шлюб і не є близькими родичами, в Україні пообіцяли вирішити ще у 2015 році, ухваливши «План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року». Його ухвалення було однією з умов від Євросоюзу, за яких Україна отримала безвізовий режим.
Одним із пунктів Плану дій визначено, що уряд має розробити і подати законопроєкт про цивільні партнерства, який би регулював майнові і немайнові права одностатевих та різностатевих пар. Йдеться не тільки про представників ЛГБТКІ-спільноти, а й, наприклад, друзів чи подруг, які не мають романтичних стосунків, проте ведуть спільний побут.
«Це ж не тільки про майно, це і про розпорядження тілом після смерті, і доступ у випадку реанімації, і прийняття медичних рішень – це наразі є найболючішими питаннями для військових. Адже вони можуть не мати родичів, або не спілкуватися з ними, і хочуть довірити медичні питання, наприклад, побратиму чи посестрі, яким довіряють. Проте юридично передати ці права неможливо. І цю проблему також вирішить ухвалення закону про цивільні партнерства», – пояснила співавторка законопроєкту Інна Совсун.

Варто зазначити, що при цьому цивільне партнерство не зменшує прав людей, які зареєструвати стосунки як шлюб. Він є альтернативою для тих людей, які є сім’єю, проте формат шлюбу їм не підходить.

«Це не шлюб, а дуже подібний правовий інститут, який існує в багатьох країнах і стосується сімейних відносин. Сім’ї бувають різні, а не тільки чоловік і дружина. І в Україні Сімейний кодекс визнає будь-яку форму родини без обмежень по складу, і держава повинна захищати сімейне життя громадян незалежно від того, які ці сім’ї. Шлюб – це одне, а сім’я є іншим», – пояснив «Гречці» правозахисник Андрій Кравчук.

Проте відповідний законопроєкт урядом України не був розроблений ні у 2017 році, ні пізніше. Лише у 2023 році група народних депутатів подали законопроєкт про реєстровані партнерства до Верховної Ради.

 Чому реєстровані партнерства важливі під час війни

Повномасштабний наступ Росії на Україну вивів на поверхню деякі проблеми українського суспільства, серед яких і невиконання деяких вимог ЄС щодо протидії дискримінації і урегулювання прав людини, зокрема і відсутність можливості юридично оформити стосунки тим, хто не хоче чи не може вступити в шлюб.

Адже ті права і обов’язки, які регулюються між подружжям, стосуються здебільшого критичних ситуацій: поділ майна у випадку розлучення, доступ до реанімації і можливість прийняття медичних рішень у випадку загрози здоров’ю і життю партнера чи партнерки, право опізнати тіло та розпоряджатися похованням у разі загибелі тощо. Повномасштабна війна Росії проти України посилила ці критичні ситуації, зокрема і для військових.

Та при цьому частина військовослужбовців Сил Оборони України не мають доступу до реалізації своїх прав саме через те, що їхні стосунки з близькими людьми не підпадають під визначення шлюбу у законодавстві країни, а цивільні партнерства досі не впроваджені. Серед таких військовослужбовиць і Анастасія з Кіровоградщини, яка зараз на Донеччині боронить Україну від російських загарбників. Декілька років тому вона зустріла Діану* (ім’я змінене – ред.), з якою вони закохалися і стали однією сім’єю, проте зареєструвати свої стосунки в Україні поки не можуть.

«Це рідна мені людина. Та якщо мене поранять, Діана не зможе потрапити до мене в реанімацію. Не зможе забрати моє тіло, якщо я загину, не матиме жодних виплат чи пільг, на які мають право дружини чоловіки тих же військових, з якими ми служимо пліч-о-пліч. Ні вона, ні її син, який мені як рідний, не зможуть довести, що ми з ними одна родина, а не чужі люди», – розповіла Анастасія «Гречці».

Після перемоги Анастасія планує придбати разом з Діаною будинок – каже, що цивільне партнерство значно полегшило бюрократичні нюанси, якщо вони колись вирішать розійтись і доведеться ділити спільно нажите майно. І додає, що якщо в Україні ще не ухвалять цивільні партнерства чи одностатеві шлюби, то вони з коханою будуть змушені поїхати розписатися в іншу країну.

Саме протидія дискримінації насамперед щодо військових, підштовхнуло Інну Совсун і ще 16 народних обранців подати до Верховної Ради проєкт №9103. Цей проєкт передбачає імплементацію цивільного партнерства у законодавство України і відповідні зміни до Сімейного кодексу.

Цивільне партнерство – це не тільки про ЛГБТКІ+

Впровадження реєстрованого партнерства насамперед знімає дискримінацію людей в законодавстві України за сексуальною орієнтацією, адже юридично врегулювати стосунки наразі можуть виключно гетеросексуальні пари.Проте це є альтернативою і для різностатевих партнерів, які не хочуть укладати шлюб.
Один з прикладів такої можливості навела виконавча директорка громадської організації «Точка опори ЮА» Тетяна Касьян, яка брала участь у підготовці законопроєкту №9103.

«Жінка пережила важке розлучення, має дитину від першого шлюбу. Тому з новим партнером одружуватися не поспішала. Проте він пішов добровольцем на фронт і, на жаль, загинув. І наразі вона проходить судові коли пекла, намагаючись довести, що вони не чужі одне одному люди», – розповіла вона.

При цьому жінці про загибель партнера стало відомо випадково – адже юридично її не зобов’язані повідомляти про це. Також вона не має юридичних підстав, щоб упізнати тіло партнера, поховати його.

Також ухвалення законопроєкту №9103 значно полегшило б життя військовослужбовцю з позивним «Старий». Він є сиротою, виховувася в інтернаті в Донецьку. У 2014 році став учасником АТО/ООС, а у 2022 році знову став до лав ЗСУ.

«Я би з радістю зареєстрував партнерство, щоб бути впевненим, що якщо зі мною щось станеться, то я зможу розраховувати на допомогу близької людини без якихось бюрократичних перепон. В мене є близькі друзі, побратими, але я ж не можу вступати з ними в шлюб», – розповів військовий.

Та й сама Тетяна Касьян зізнається, що могла б скористатися реєстрацією з кимось з близьких друзів.

«Мої батьки перебувають на тимчасово окупованій території, і якщо зі мною щось станеться, вони не зможуть допомогти. І якби в мене не було партнера, то я б скоріш за все зареєструвала партнерство з кимось з близьких друзів», – пояснила вона.

Якщо взяти досвід інших країн, де вже діє можливість зареєструвати партнерство, то часто нею користуються саме різностатеві пари.

Наприклад, у Франції цивільні партнерства діють з 1999 року. Тут в середньому щороку укладається близько 180-200 тисяч партнерств та 200-220 тисяч шлюбів. При цьому серед укладених цивільних партнерств одностатеві пари складають лише 5 відсотків. У Нідерландах цей показник становить 3 відсотки.

«Тобто цивільні партнерства є затребуваними і серед різностатевих пар – за декілька років після ухвалення закону у 90-95% реєстрованих партнерствах матимемо різностатеву пару. Загалом буде більше пар, які нададуть своїм стосункам офіційного статусу. Це про надання громадянам більших свобод та встановлення рівності», – зазначають автори законопроєкту №9103.

Що змінить законопроєкт №9103 в Україні

Як пояснила «Гречці» народна депутатка Інна Совсун, робота над проєктом закону про цивільні партнерства ініціативна група розпочала ще влітку 2022 року. Для цього вони проаналізували досвіди інших країн, а також виписали всі ті зміни у вже існуючих законах, яких потребує створення інституту цивільного партнерства в країні. Зміни торкнуться близько 40 законів, здебільшого у Сімейному кодексі. Наприклад, там де де згадується визначення «члени родини» потрібно додати поруч «…і члени зареєстрованого партнерства». Також будуть відповідні зміни до Податкового та Кримінального кодексів, та для цього потрібно спочатки ухвалити законопроєкт №9103, а вже на основі ухваленого готувати наступні законопроєкти про зміни.

«Врахувавши міжнародний досвід, ми запропонували цивільні партнерства і для одностатевих, і для різностатевих пар. Адже в країнах, де спочатку цивільні партнерства стосувалися лише одностатевих пар, згодом цю норму розширювали і для різностатевих, які не можуть вступити у шлюб. Та й за науковими дослідженнями окрема інституція для лише одностатевих пар спонукає до упереджень і дискримінації у суспільстві», – розповіла Інна Совсун.

Так, у проєкті №9103 вказано, що реєстрованим партнерством є добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов’язки. Реєстроване партнерство не є шлюбом та не є перешкодою для укладення шлюбу між партнерами – при одруженні таке партнерство між ними припиняє свою дію.
При цьому реєстровані партнери вважаються юридично членами родини першого ступеня споріднення (як і подружжя при укладанні шлюбу) незалежно від того, чи проживають вони фактично разом та чи ведуть спільно домашнє господарство.
У проєкті визначені майнові і немайнові права та обов’язки партнерів.Наприклад, мають право на призначення пенсії, на отримання грошової допомоги та на інші соціальні гарантії, як члени однієї сім’ї. Окремо в документі визначені права партнерів,якщо один з них є військовослужбовцем.І це стосується не тільки пільг і виплат.

«Виходить, що військові служать однаково, проте не всі мають однакові права виключно через те, що зареєструвати своє партнерство з коханими людьми вони не можуть. Наприклад, військові можуть взяти відпустку у випадку смерті дружини чи чоловіка, а хто не може зареєструвати стосунки через відсутність такої процедури – цього права вже не мають. І таких нюансів багато. Ми їх враховували при підготовці документа», – додала народна депутатка.

Крім того, шлюби, укладені одностатевими парами в інших країнах, не можуть наразі бути визнаними в Україні, що створює правові колізії. При ухваленні законопроєкту №9103 такі шлюби прирівнюватимуться до реєстрованого партнерства.

Водночас цей проєкт закону ніяк не змінює неможливість одностатевих пар всиновлювати дітей в Україні.

«Ми цю тему не зачіпали, бо на ній часто маніпулюють і якщо ми спробуємо охопити у законопроєкті і тему дітей, то шанси на його ухвалення зведуться до нуля. Тому ми зосередилися насамперед на тому, що наразі вирішить частину найболючіших питань для українських військових під час війни», – зазначила Інна Совсун і підкреслила, що інші країни також приймали законодавчі зміни у цій сфері поступово.

Наразі законопроєкт розглядається у Комітеті правової політики Верховної Ради, потім також буде розглянутий іншими дотичними комітетами – з прав людини,соціальної політики тощо. Якщо комітети не блокуватимуть важливий для України проєкт, то він виноситься на голосування у першому читанні, а потім у другому і в цілому. Після ухвалення у другому читанні він стає законом.

Геть від Росії і гомофобії

На думку ініціаторки проєкту №9103, подання до українського парламенту саме зараз стало можливим з декількох причин. По-перше, армія в Україні значно збільшилася, і відповідно збільшилася кількість військових, які є представниками ЛГБТКІ-спільноти і які про це відкрито говорять, тобто стають видими для суспільства. «Вони зараз боронять наші життя, ризикуючи своїми, тож ми не можемо при цьому допускати, щоб вони стикалися з дискримінацією», – підкреслила народна депутатка.

По-друге, гомофобія, упередження і дискримінування людей за сексуальною орієнтацією є одним з головних наративів у наших ворогів – в Росії, яка довгий час намагалася зробити подібною до себе і Україну, щоб з часом поглинути, окупувати чи знищити. Зокрема гомофобні та інші упередження розповсюджував в Україні і московський патріархат, який наразі втрачає свій вплив в країні.

По-третє, врегулювання юридичної площини при реєстрації взаємин одностатевих пар вже скоро стане вимогою міжнародного права до України. Як пояснила Інна Совсун, декілька місяців тому Європейський суд з прав людини виніс вирок у справі громадянина Росії проти держави Росії. Громадянин подав у суд через те, що у тій державі його дискримінують за сексуальною орієнтацією, адже він не може зареєструвати стосунки з партнером. І ЄСПЛ виніс рішення, що відсутність такого законодавства є дискримінаційним. Звісно, Росія під час розгляду цієї справи вийшла з європейської конвенції з прав людини. Проте аналогічний позов є і до держави України, який наразі розглядається ЄСПЛ.

«Зрозуміло, що рішення тут буде аналогічним – в нас так само немає в законодавстві можливості зареєструвати стосунки одностатевим парам. І тоді ми як країна, яка не виходила з Конвенції, не зможемо ігнорувати рішення цього суду і юридичне зобов’язання, яке він скоріш за все видасть. Тому необхідінсть реєстрованого партнерства назріла в країні вже: як через внутрішні, так і через зовнішні фактори», – підкреслила народна депутатка Інна Совсун.

Істотним рушієм для створення законопроєкту також стала і зміна суспільного ставлення до людей, які є представниками ЛГБТКІ+ спільноти. Так, у липні 2022 року петиція про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні набрала 28 592 голоси з 25 тисяч необхідних. Тоді президент Володимир Зеленський у відповіді на петицію подякував всім, хто підтримав її та надав розпорядження уряду напрацювати варіанти рішень стосовно легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства.

Вже 28 березня на сайті Офсу президента з’явилася петиція на підтримку законопроєкту №9103 – насамперед для захисту прав українських військових.

«Україна має легалізувати цивільні партнерства для одностатевих та різностатевих пар. Захистити тих, хто захищає її», – зазначається в петиції.

Підтримати петицію щодо реєстрових партнерств в Україні можна за посиланням.