Взаємопідтримка і роботи: як безкоштовна IT-школа врятувала переселенця від депресії
Родині Панкратьєвих довелося рятуватися від російської навали двічі: у 2014 році з Горлівки до Бахмуту, а у 2022 – до Кропивницького. Їхньому сину другий переїзд дався дуже важко: він був у депресивному стані. Допомогло йому оговтатись навчання в IT-школи, яка вже декілька років безоплатно навчають як дорослих, так і підлітків.
Двічі переселенці з Донеччини
Катерина Панкратьєва разом з чоловіком і сином Володимиром жили у Горлівці на Донеччині. Син Володимир ще з дитинства захопився комп’ютерною технікою, адже його батько працював у цій сфері: ремонтував комп’ютери, створював і обслуговував сайти.
«Однією з його іграшок був старий-старий ноутбук, вже неробочий. І він ще ходити не вмів, а вже пальчиками тиснув на клавіші клавіатури», – розповіла Катерина.
У 2014 році родина Панкратьєвих вперше стикнулася з війною: через напад росіян і окупацію їм довелося покинути все та евакуюватися з рідної Горлівки. Володимиру тоді було шість років.
«Ми покинули свою квартиру, свої речі, все нажите і ніколи вже не повернулися туди. Тоді ми переїхали у Бахмут, де почали життя наново, з нуля. Це було складно і страшно, проте нам вдалося», – згадує Катерина.
В 11 років Володимир зацікавився програмуванням: самостійно знаходив відеоуроки й почав вивчати англійську, щоб розуміти іноземні курси. При цьому добре навчався в школі.
Та війна знову змусила родину кидати все і виїжджати вже вдруге – тепер з Бахмуту у 2022 році.
Катерина Панкратьєва із сином Володимиром
Приїхати до відносно безпечнішого Кропивницького родину Панкратьєвих вмовили друзі чоловіка, які тут живуть: вони допомогли знайти тимчасове житло, підробіток.
«Мене тягнуло назад, у Бахмут. Та нам повідомили, що був потужний приліт, просто поруч з нашим будинком у Бахмуті. І прийшло усвідомлення: ми більше не повернемося у своє житло. Вже вдруге», – розповіла Катерина.
Віднайти любов до програмування у Кропивницькому
Найважче вже другий переїзд вплинув на сина Панкратьєвих – 15-річного Володимира. Через декілька місяців проживання у Кропивницькому він зізнався батькам, що в нього пропав інтерес до всього, що йому бракує спілкування з однолітками – адже в місті він нікого не знав, а у шкільне навчання проходило в онлайн-форматі.
«Я ж знайшла роботу у Кропивницькому, де спілкувалася з колегами, які мене підтримували, відволікали від важких думок. А Вова максимум для чого з дому виходив, то це в магазин. Йому не вистачало живого спілкування. В сина був депресивний стан і я не знала, як його розрадити», – зізналася Катерина.
Тож жінка запитала допомоги у чаті, в якому спілкуються між собою вимушені переселенці у Кропивницькому: там зазвичай діляться інформацією про гуманітарну допомогу, як і які документи потрібно оформити, про цікаві курси тощо. У чаті на її запитання про можливості для її сина найпершою була відповідь – «зверніться в неформальну школу Ш++. Там безкоштовно навчають програмуванню».
Вже на наступний день Володимир з мамою пішли до школи програмування у Кропивницькому, яка розташована у Креативному просторі KOWO. Зізнаються, що їх спочатку здивувала неформальна атмосфера: всі займаються своїми справами, спілкуються між собою на рівних.
Тож Володимир зареєструвався, пройшов співбесіду і його запросили на навчання.
«Там такий сучасний простір є все необхідне – я навіть спочатку не повірила, що це безкоштовно! Така дружня атмосфера для розвитку, для спілкування з однодумцями. Я була вражена, а Вова – просто у захваті! Ці курси буквально надихнули його, він почав знову будувати плани на майбутнє», – ділиться враженнями Катерина Панкратьєва.
Як зізнається Катерина, коли вона побачила, як її син спілкується про програмування, знайомиться з новими людьми – то вона бачила, як він розслабляється, почувається впевнено, як йому цікаво.
«Це був початок осені, коли ми прийшли в Ш++. І з того часу аж до самого переїзду з Кропивницького він проводив там весь вільний час. Його так надихнула атмосфера, де допомагають втілити свої ідеї, де люди розуміються на своїй справі й підтримують одне одного. Я щаслива і вдячна, що у Кропивницькому існують люди, які роблять таку чудову справу», – розповіла Катерина.
Спочатку Володимира взяли на підлітковий курс, проте вже на першому занятті зрозуміли, що це для нього вже пройдений етап і його рівень – доросла група. Тож його перевели туди.
Володимир каже, що давно мріяв зайнятися розробками, спробувати працювати з 3D-принтером, проте не мав такого обладнання. Тому у Кропивницькому він завдяки підтримці однодумців зміг створити чотириколісного робота на блютуз-управлінні. Він сам розробив і видрукував на 3D-принтері корпус, спрограмував мобільний застосунок для нього – і залишив свою розробку у подарунок в креативному ІТ-просторі у Кропивницькому.
Команда «Ш++» була зворушена таким подарунком і загалом історією Володимира, що написали про нього на офіційній фейсбук-сторінці ІТ-школи.
«Ця історія також про те, що доброго ставлення та підтримки іноді достатньо, щоб людина почала творити й будувати нові плани на майбутнє. Вова зізнався, що завдяки Ш++ врятувався від вигорання та заново захопився технологіями. Для нас це найвища оцінка!», – йдеться у дописі.
З чого починається ІТ-ком’юніті
Безкоштовну школу програмування «Ш++» у Кропивницькому у 2012 році створила група місцевих айтішників-волонтерів. Згдом , у 2015 році з’явився у тому ж приміщенні IT-простір KOWO. Співзасновниками є Роман Шмельов з Анатолієм Книшуком. Як розповів пан Роман «Гречці», все почалося з платної школи, яку вони вдвох відкрили, та згодом вирішили зробити щось на рівень краще, і придивилися нове приміщення на набережній у центрі міста.
«Згодом ми вирішили не брати плати за навчання, бо це і не було серйозним прибутком. Ми адаптували Стенфордські курси і запустились. Це інший підхід. Люди почали по-іншому на нас дивитись, хотілось більше з ними працювати, інші будувались стосунки», – пояснив Роман Шмельов.
Викладачами школи також є волонтери-ентузіасти, деякі з них самі свого часу були випускниками цієї школи.
Як пояснила менеджерка ІТ-простору KOWO Анастасія Квятик, школа та ІТ-простір існують, як і раніше, коштом донатів. Зокрема їх підтримують деякі IT-фірми та випускники, у яких є можливість і бажання допомагати.
«Проте жодних зобов’язань перед школою у студентів як не було, так і немає. Абсолютно всі навчаються безоплатно. Частково школа і простір оплачуються з власної кишені координатора і засновника Романа Шмельова», – пояснила вона.
ІТ-школа була створена за два роки до, а креативний простірі вже після початку агресії Росії проти України, тож до команди айтішників-волонтерів у Кропивницькому долучалися і вимушені переселенці. Наприклад, Дмитро Богданов, який через російську окупацію був змушений виїхати з Луганська до Кропивницького. Тут він долучився до команди, де працював менеджером, адміністратором, організатором різних проєктів «Ш++» і KOWO. Після повномасштабного вторгнення Дмитро почав активно допомагати українським військовим: наприклад, за допомогою благодійних аукціонів «Дронний батальйон» він збирає кошти, за які купує безпілотники для ЗСУ. При цьому Дмитра Богданова і зараз час від часу можна зустріти у коворкінг-зоні KOWO, куди він приходить попрацювати.
«Ми є самоорганізованим соціальним проєктом, який не підтримують політичні або інші сили. Тут програмісти допомагають іншим здобути цю професію тому, що вірять, що кожному і кожній потрібно дати можливість розвиватись і будувати своє майбутнє», – підкреслила Настасія Квятик.
Менеджерка розповіла, що від початку повномасштабного вторгнення школа продовжила працювати. При цьому деяку техніку айті-спільнота передала на потреби волонтерських організацій.
При цьому якогось спільного проєкту на підтримку армії в KOWO не робили, тому що в цьому не було потреби.
«Всі члени нашої команди, волонтери, ментори, ком’юніті – це люди з високим рівнем свідомості, кожен допомагає самостійно.Також двоє членів команди й друзів школи пішли на фронт після повномасштабного вторгнення: Олексій Чернецький і Артем Корнієць. Артем, на жаль, загинув минулої весни…», – поділилася Анастасія Квятик.
Окремий підрахунок, скільки вимушених переселенців серед їхніх викладачів чи учнів, в «Ш++» не ведуть.
«Серед наших студентів багато переселенців, але статистики ми не ведемо. Іноді отримуємо заявки з-за кордону від біженців, адже навчання для дорослої групи у нас в онлайні. В нас немає жодних географічних обмежень для українців, де б вони не перебували. Головний критерій – аби людина хотіла розвиватися в ІТ», – підкреслила менеджерка Анастасія.
Справді, потрапити до школи «Ш++» можуть і дорослі, і підлітки: для цього достатньо зареєструватися, пройти нескладні тести та отримати запрошення. Айтішників-волонтерів у Кропивницькому можна і підтримати донатом: всі отримані внески витрачаються на обладнання для навчання та інші потреби школи «Ш++». Також можна скористатися креативним простором KOWO у Кропивницькому, локацію якого безоплатно надають для тренінгів, публічних лекцій тощо. Тут же діє коворкінг, де за невелику оплату можна комфортно попрацювати і замовити послуги зі створення сайтів. Для людей з числа вимушених переселенців діє знижка у 20%.
