Нові лікарі і виклики: як медицина Кіровоградщини пристосувалась до реалій війни

Повномасштабне вторгнення принесло в Україну нові задачі  для суспільства. Виключенням не стала і медицина. Як змінилася ситуація в медицині від початку повномасштабного вторгнення, які нові виклики постали у цій галузі та як лікарі-переселенці підсилюють медзаклади на Кіровоградщині – з’ясовувала “Гречка”.

Рятуючись від війни, підсилили медицину Кіровоградщини

Вікторія Чебучна переїхала із Краматорська близько року тому. Свою лікарську практику вона почала в обласному онкоцентрі як інтерн. Говорить, що фактично для себе вже вирішила, що хоче у Кропивницькому і залишитися.

“Мені дуже сподобалося це місто і те, як мене прийняли. Не було жодних проблем із влаштуванням. Коли ми приїхали, то по суті МОЗ ще не дало конкретних інструкцій як діяти при переведенні лікарів-інтернів, що робити. Але в обласному департаменті нас одразу взяли під опіку, надали чіткі роз’яснення, провели інструктаж, заспокоїли, постійно інформували та тримали ситуацію під контролем”, – згадує фахівчиня.

За спеціальністю Вікторія лікар-хіміотерапевт. Родом вона із Бахмута, але останні роки навчалася і жила у Краматорську, проте повномасштабне вторгнення внесло свої корективи.

Тривалий час ще до лютого 2022 року на Кіровоградщині говорили про дефіцит лікарів, особливо у селах. На сьогодні, за даними обласного центру зайнятості, по області є потреба у 87 лікарях різного профілю. Разом з тим, за даними департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОВА, протягом 2022 року роботу отримали 154 лікарі-переселенці. Проте залишається ще потреба у 227 лікарях-спеціалістах.  

“Я взагалі не хотіла виїжджати, бо тоді ще не оцінила ситуацію як критичну. На той момент у Краматорську було спокійно і я якось не серйозно ставилась до своєї безпеки – мені головна була інтернатура. Потім мій декан наполіг, що потрібно виїжджати. Медвиш переїздив до Кропивницького, тому, по суті, я спочатку не задумувалася і не обирала поїхала за ними. І я дуже рада, що тепер я тут”, – зауважує лікарка.

Обласний онкоцентр став одним із закладів, у якому знайшли собі роботу та стали частиною колективу фахівці-переселенці.

Молодий спеціаліст Сергій Єрмоленко теж приїхав із Краматорська. Проходив там інтернатуру в онкодиспансері за спеціальністю клінічна онкологія і в майбутньому планував пройти вторинну спеціалізацію на онкохірургію, але війна змінила плани. 

Так він потрапив до онкоцентру Кропивницького, де завершив інтернатуру та почав працювати проктологом.

“Мій керівник одразу забрав мене в операційну, де мене вразило обладнання. В нас теж у Краматорську було новітнє обладнання, але такого, як тут, не було”, – згадує фахівець.

Сергій теж говорить, що планує лишатися і надалі у колективі онкодиспансеру. Щодо повернення додому, то зауважує, що повертатися вже немає куди – квартиру, де він жив, зруйновано.

Керівник онкоцентру Костянтин Яриніч говорить, що у лікарів-переселенців високий рівень людяності, ставлення до роботи і бажання працювати. Окремо зауважує, що дійсно ці фахівці значно підсилюють роботу закладу, особливо, якщо врахувати, що навантаження зросло і практично на сьогодні онкоцентр приймає на 50% більше пацієнтів, ніж очікував.

“Сьогодні це пов’язано з тим, що багато пацієнтів з інших регіонів Миколаєва, Херсона, Донецька, Луганська, Дніпра і Запоріжжя. Тому навантаження збільшилось, а це потребує нам додаткових рук, яких ми із задоволенням приймаємо на роботу”, – коментує очільник медзакладу.

Воєнні виклики для медгалузі Кіровоградщини

Окремо в області є потреба у сімейних лікарях, особливо в сільській місцевості. Медзаклади готові їм платити до 20 тисяч гривень, а деякі готові надавати житло працівникам. 

Директор департаменту охорони здоров’я Олег Рибальченко розповів “Гречці”, що лікарі в області справляються із навантаженням, не дивлячись, що від початку повномасштабного вторгнення з’явилися додаткові питання.Проблему браку спеціалістів він пояснює переважно географічним розташуванням закладів, адже основний відсоток вакансій – це віддалені від обласного центру громади та сільська місцевість.

За словами Олега Рибальченка, кількість населення зросла за рахунок переселенців. На сьогодні в області проживають близько 80 тисяч переселенців і для них додатково налагодили виїзні бригади спеціалістів.

Місцева влада також може подавати запити на виїзні обстеження.

“Ми просто залучили деякі донорські організації, які дали нам машини та оплачують виїзди. Первинка намагається виїжджати у місця компактного проживання переселенців і безпосередньо на місці їх обстежують – так зручніше для самих переселенців”, – пояснює посадовець.

Загалом же переселенці можуть самі звернутися у будь-який заклад і отримати медичну допомогу без проблем. Проте питання може виникнути у логістиці – розумінні куди звертатися, як туди дістатися і подібному. 

Виклики воєнного часу для медицини області – перепрофілювання закладів, мобілізація спеціалістів, виїзд лікарок за кордон.

“Ситуація із кадрами дещо ускладнилася, проте частково це компенсувалося приїздом спеціалістів з інших територій. Та все ж в області чимало лікарів вже пенсійного віку і в будь-який момент можуть піти на пенсію. Багато працівників мобілізували, в тому числі фельдшерів та водіїв, що впливає на роботу екстреної медичної допомоги. Це теж впливає на оперативність реагування, тут є проблематика”, – зазначив Олег Рибальченко.

Низку закладів перепрофілювали виключно під лікування поранених військовослужбовців. І тут без проблемних питань теж не обходиться. Зокрема, їм необхідно надавати виключно безоплатне лікування, але діагностику доводиться робити у приватних структурах. І хоч департамент оплачує цю діагностику, але створюються черги на дослідження.

“Військових, звісно ж, у першу чергу обстежують, але загалом виникають черги і дуже істотні. Наприклад, на МРТ,  якої немає у бюджетних закладах області. Але дуже сподіваємося, що невдовзі Міністерство охорони здоров’я таки надасть області це обладнання”, – акцентував очільник профільного департаменту. 

При цьому він зауважив, що із комп’ютерними томографами ситуація трохи краща. Вони з’явилися в приймальних відділеннях і це обстеження зараз доступне для всіх.

Як можна фахівців  “утримати” в області

Вікторії Чебучній дуже імпонує ставлення фахівців онкоцентру до пацієнтів, їй подобається вчитися у них. Окремо відзначає якісне обладнання та діагностику. До всього зауважує, що для молодих спеціалістів регулярно організовують нові можливості – від якісної спеціалізованої літератури до покращення знань англійської мови.

“Люди працюють з крутою закордонною літературою. Мене це дуже запалює, хочеться бути на рівні, працювати з чимось новим і за новими стандартами. За час перебування тут я покращила не лише свої професійні навички, а і рівень англійської мови”, – коментує Вікторія.

У планах лікарки-інтерна залишитися у команді онкоцентру і після інтернатури. 

Але чи буде так із рештою новоприбулих спеціалістів? Чи не головним викликом є житло.

Хірург-онколог із Краматорська Рішад Алієв розповів “Гречці”, що за великим рахунком йому теж подобається працювати в онкоцентрі, хоча основна його робота – викладач у Донецькому медвиші. Проте, коли постане питання про повернення, то високий шанс того, що він повернеться додому.

“Велика проблема – це житло. Дуже важко орендувати квартиру. І це вже зараз хоч трішки спали ціни, а спочатку то ж був взагалі “космос”, – зауважив фахівець.

Є особливо затребувані спеціалісти. Наприклад, в онкоцентрі нині працює гінекологиня із Херсона. Проте вона, як і багато хто із лікарів-переселенців, працює за сумісництвом, тобто у них зберігаються і попередні робочі місця. Фактично це свідчить про те ймовірність, що вони повернуться додому, коли з’явиться можливість. Її, по суті, у Кропивницькому нічого не тримає, а у Херсоні в неї є житло.

У громадах області вже були випадки, коли лікарям-переселенцям давали житло, аби таким чином залишити фахівців у громаді. 

Для прикладу, у Світловодську рентгенологиня з Краматорська Ірина Башаріна, яка вже рік працює у місцевій лікарні, наприкінці березня отримала ордер на житло.

У Малій Висці у березні також вручили ордер на житло педіатрині з Нової Каховки Яні Александровій, яка наразі працює у Центрі первинної медико-санітарної допомоги.

Що ж до Кропивницького, то питання складніше, адже квартирна черга рухається дуже повільно. Проте вже також є випадки, коли лікарі-переселенці отримали житло. 

Для прикладу, у квітні 2022 року родина лікарів-анестезіологів Радислав Єрьоменко і Олена Бузаєва з Луганщини отримали службову квартиру. Радислав працює у міському пологовому, а Олена – у центральній районній лікарні. Сім’я лікарів разом з двома дітьми була змушена тікати від російської окупації двічі: спочатку із Сєвєродонецька, а тоді – з Лисичанська.

У червні минулого року ордер на житло вручили Галині та Володимиру Жулі, переселенцям із Сєвєродонецька. Жінка працює лікаркою у Центральній міській лікарні.

У вересні 2022 року міська комісія із житлових питань погодила виділення службових квартир для лікарки-фізіотерапевта із Рубіжного Луганської області, хірурга із Мелітополя Запорізької області, який наразі працює в поліклініці №4, та сім’ї педіатрів із Луганська.

Костянтин Яриніч вважає, що для комлексного розв’язання проблеми   загальнодержавні чи обласні програми.

“У нас є люди, які по 15-20 років стоять на черзі. Вони теж люди й теж хочуть отримати житло. Але, я так розумію, що окремо тепер потрібна програма по забезпеченні житлом для тих, хто взагалі його втратив, і не має де жити й вимушений оплачувати оренду житла”, – прокоментував керівник онкоцентру.