Печиво рятує жінок: як працює благодійна організація «Фонд Горіховий дім»

16:13, 08 Липня, 2023

 Центр інтегральної опіки для жінок «Горіховий дім» у Львові створили, щоб дати тимчасовий прихисток жінкам, які опинилися в кризі — стали жертвами насильства, опинилися на вулиці через втрату житла. Нині заклад на ремонті; він працював за кошт доброчинців і соціального підприємства — однойменної кав’ярні-пекарні. Як за 6 років роботи Центру вдалося допомогти 84 жінкам реінтегруватися в суспільство та про принципи роботи благодійної організації читайте у матеріалі «Гречки».

 

СЛУХАТИ У ФОРМАТІ ПОДКАСТУ ТУТ

Добре печиво для добрих справ

Ззовні кафе-пекарня «Горіховий дім» схожа на решту львівських кав’ярень: можна зручно облаштуватися з ноутбуком для роботи, жовте світло в інтер’єрі збалансовує похмурий день за вікнами, що виходять на затишний провулок у центрі міста. У меню, здається, теж нічого незвичного: кава та чай, сніданки, сендвічі. А от на полицях — навдивовижу багато печива, особливо горіхового.

20230612 094945 copy

У цій кав’ярні ми зустрічаємося з Ольгою Карєвою, фінансовою менеджеркою «Горіхового дому» — але не кав’ярні, а благодійної організації з такою ж назвою. Це не випадково, адже кав’ярня «виросла» з цієї організації.

Ідея створити центр допомоги жінкам з’явилася 2008 року: досліджуючи тогочасні виклики для суспільства, майбутній засновник центру, Юрій Лопатинський, виявив, що один із найстрашніших — коли жінка (а з нею часто і дитина) опиняється на вулиці. З фінансовою та технічною допомогою голландських доброчинців 2010 року Юрій відкрив Центр у приміщенні, яке належало монастирю УГКЦ.

Через рік Ольга Карєва побачила по телебаченню сюжет про жінок, які знайшли прихисток в «Горіховому домі». «О, сюди я зможу податися», — відзначила для себе жінка. Згодом вона стала клієнткою Центру.

«Горіховий дім» 1.0

Від моменту заснування в Центрі одночасно могло проживати 12 жінок. На двох поверхах було три великі житлові кімнати, кухня, санвузли, офіс, де проводили майстерки, засідання, зустрічі, збори.

80 % клієнток «Горіхового дому» були постраждалі від домашнього насильства, решта — літні жінки чи ті, хто не мав куди йти.
— Якщо жінка опинилася на вулиці, є якась причина в цьому. У когось шляхом шахрайства забрали житло, хтось був з інтернатних закладів, тому не мав де жити, інші не могли справитися з викликами, — пояснює Ольга.
У «Горіховому домі» жінка могла перебувати 14 місяців (для дітей там умов не було, їх доглядали в інтернатах, цілодобових дитсадках). За цей час клієнтка Центру мала інтегруватися в суспільство: передусім знайти житло та роботу. Для цього із жінками працювали психологи, юристи, працівники «Горіхового дому» консультували щодо працевлаштування.

20230612 114356

— Місце праці — це важлива стаття, бо гроші дають волю і незалежність. Жінка, яка себе чує в силі й може заробити гроші, ніколи не дозволить, щоб із неї знущалися. Вона просто розвернеться і піде. Коли вона не переживає, що завтра їстиме її дитина, то стає психологічно здоровішою, відповідно дитина себе теж нормально почуває.

Хоча програма була розрахована на 14 місяців, багато жінок проживали в Центрі роками. Одна з них, згадує Ольга, мешкала до останнього: 2016 року приміщення, яке орендувала організація, монастир продав.

З 2017 року «Горіховий дім» не прихищає жінок, адже будинок, який надала міська рада, досі ремонтується. Сповільнила процес велика війна: рішення про виділення грошей на ремонт влада міста винесла за два тижні до повномасштабного вторгнення росіян. Станом на червень 2023 року ремонт на завершальній стадії, з осені працівники Центру планують поселяти жінок. Нове приміщення буде більшим, на 20 людей, там можна буде мешкати разом із дітьми.

Стати на ноги

7 жінок покидали центр у 2016 році — і кожна змогла винайняти житло, крім жінки, якій було за 80 — її прилаштували в будинок для літніх людей. Утім за 6 років жодна із жінок не змогла поновитися в правах на житло, хоча тривалість програми в тому числі була зумовлена потребою відновлювати документи.

«Горіховий дім» був місцем, де жінка, вирвавшись із кризової ситуації, могла виспатися, помитися, поїсти. З другого боку, тут жінку «бавили», каже Ольга. Емпатія ж, на її думку, виявляється в тому, щоб допомогти стати на свої ноги.

— Коли ми допомагаємо жінці, то не можемо їй дати того ресурсу, що вона хоче: скрутити кривдника та притягнути до відповідальності. Сама вона боїться це робити й думає, що держава, суспільство її захистить. Суспільство цього не робить, і вона звертається до нас.

І тоді «Горіховий дім» їй підказує, куди звернутися, адресує до безоплатної правової допомоги. Механізмів, каже Ольга, що можуть убезпечити жінку, у правовому полі є багато (навіть те, що понад пів року вона може проживати в безпечних державних закладах). Але вона самостійно має пройти ці кроки.

Навчити бути незалежною

До 2012 року благодійна організація функціонувала за донорські кошти. Коли гроші вичерпалися, жінок, які тоді мешкали в Центрі, зібрали на розмову. Оренда приміщення, харчі, гігієнічні засоби — на все потрібні кошти, тому клієнткам запропонували самотужки оплачувати комірне. Це стимулювало жінок шукати роботу.

Ольга згадує, що тоді робочих пропозицій було мало. Ускладнювало пошук роботи те, що жінки, які раніше перебували в місцях обмеження волі, часто були неконкурентоспроможними.

Багато клієнток «Горіхового дому» мріяли працювати на кухні. Щоб не залежати від донорів, вирішили відкрити підприємство, яке давало б кошти на сплату оренди, їжі та гігієнічних засобів, і забезпечувало заробітною платою жінок.

— Були дівчата, які готували, і такі, що не вміли, але хотіли вчитися. Кафе ми тоді не потягнули б, тому вирішили відкрити пекарню. Юрій (Лопатинський. — ред.) звернувся до друзів у Німеччині, де навчався, і вони допомогли, підтримали — і 2012 року ми відкрили пекарню. Донині випікаємо багато горіхового печива, тому що наш будинок на Старознесенській (біля монастиря. — ред.) потопав у горіхових деревах.

Нині в пекарні випікають тістечка для одноіменної кав’ярні і на онлайн-продаж. Ба більше: ідея про кухню виросла до кейтерингу та студентської трапезної, яка працює з мінімальною націнкою.

Соціальне підприємство, каже Ольга, як і будь-який бізнес, вимагає капіталовкладень і має бути конкурентоспроможним на ринку, пропонувати якісний продукт (тут можна дізнатися, як держава розуміє поняття соціального бізнесу, які його види існують і долучитися до кола соціально активних підприємців).

gd2

Майстерня можливостей

З 24 лютого 2022 року соціальну частку прибутку з кав’ярні вкладали в харчування людей, які тікали від війни та знайшли прихисток у Львові. Доки майбутній центр для жінок ремонтується, співробітники «Горіхового дому» від 2020 року впроваджують іншу соціальну програму — «Майстерня можливостей» у межах проєкту «Крила», який реалізується за підтримки уряду Канади. Навчання проходять жінки, які шукають способу реалізувати себе (часто їх направляє на навчання Львівський міський Центр соціальних служб). Це навчання дає жінці можливість себе забезпечити, а отже — й убезпечити.

Проєкт «Крила» діє в 4 областях України — Київській, Львівській, Полтавській і Харківській. Працівники «Горіхового дому» працюють із жінками із чотирьох ОТГ Львівської області та Львова — допомагають їм вийти на роботу або започаткувати власну справу.

Навчання складається з 10 занять: 5 групових і 5 індивідуальних. Локальні координатори навчають жінок фінансової грамотності, основ законодавства, а далі жінка обирає між 1-денним тренінгом із працевлаштування (де її навчають складати резюме, шукати роботу) і навчанням про те, як започаткувати та розвивати власну справу. Жінки, які обрали цей напрям, пишуть бізнес-план; якщо він витримує конкурс — можуть одержати підтримку (навчання, обладнання від канадських донорів). Ольга відзначає соціальну цінність «Майстерні можливостей»: за три роки навчання пройшло 400 жінок — таким чином знайшли спосіб стати економічно незалежними та менш вразливими.

Менеджерка благодійної організації розповідає про успіхи випускниць: відкривають майстерні з ремонту одягу, роблять прикраси, вирощують зелень, займаються зеленим туризмом, готують кенді-бари, відкривають пекарні — де кав’ярня «Горіховий дім» купує багети на сендвічі. Ольга розповідає, як жінки підтримують одна одну:

— Жінка була в кризі, вийшла, щось робить. Вона готова взяти на роботу іншу жінку в кризі — щоб та мала робоче місце. У них формуються партнерські стосунки. Жінки спілкуються, корисні справи роблять одна одній на дружніх засадах.

Адресна допомога — ефективна й ефектна

З 2010 до 2016 року, поки «Горіховий дім» працював як шелтер, через нього пройшло близько 90 жінок.

Нині найбільший виклик для «Горіхового дому» — великий попит, зокрема на житло, і водночас брак соціального житла у Львові. Якщо до працівників Центру звертаються із цим питанням, жінок спрямовують до партнерських організацій. Ольга відзначає, що не відмовили жодній жінці.

З працевлаштуванням наразі проблеми немає, інструментами, яке пропонує законодавство, Ольга теж задоволена.

— Не потрібно бути читачем законів, потрібно бути виконавцем. Поменше критики, побільше довіри — і буде все добре. Хлопці там (на фронті. — ред.) роблять свою роботу, влада теж робить свою роботу — їм треба довіряти. Ми їх вибирали, — каже вона.

У майбутньому планують розширювати діяльність Центру, однак про плани Ольга говорить неохоче: каже, що бере приклад із Кирила Буданова, який наголошує, що плани люблять тишу. Після перезапуску «Горіховий дім» так само орієнтуватиметься на реінтеграцію жінок, зокрема через співпрацю з місцевою владою. Щоб дійсно допомогти, слід пам’ятати, що кожна доля неповторна, вважає Ольга: «Ми всі різні. Важливо розуміти цінність кожного людського життя — не зважаючи ні на що». Радить розв’язувати проблеми конкретної жінки, тобто працювати з індивідуальними запитами.

У групи можна об’єднувати жінок, які мають спільні труднощі: якщо в них однакове горе, вони можуть відкритися одна одній. Жінки беруть приклад одна з одної:

— Є люди, які не здатні брати ініціативу на себе, але вони дивляться на когось і беруть приклад. У нас так було, це гарно працює. Добре, коли в товаристві є жінка-лідерка, яка бере на себе відповідальність і всіма своїми фібрами показує, що це не страшно, можна жити, можна виходити (з кризи. — ред.).

Каже, мета «Горіхового дому» після перезапуску — стати «третьою ланкою» для жінки: після кризової кімнати, життя в притулку вона вже приходить до тями, і тоді Центр може дати поштовх рухатися далі, як колись самій Ользі.

— Розпочати із чистого листка не страшно в будь-якому віці. Можна все змінити, навіть коли тобі за 50. Не варто терпіти, не можна. Варто думати за своїх дітей, не потрібно їх травмувати. Бо ти не зміниш кривдника, не зміниш світ, але ти можеш змінити себе, якщо цього захочеш.

Анастасія Сєрікова

 

Останні новини по темі
Віддав життя за Україну: відбувся футбольний турнір пам’яті Миколи Жидкова (ФОТО)
Koliy1
kaba4ky
Урізноманітнити страви із кабачків: 3 оригінальні рецепти від Клопотенка
Читайте також

Громади Кіровоградщини повідомили про загибель захисників. 

21:15, 25 Травня, 2024

У Кропивницькому сьогодні, 25 травня, відбулися спортивні змагання серед військових та ветеранів “Сильні України”....

19:44, 25 Травня, 2024

Сьогодні, 25 травня, підприємство «Кіровоградобленерго» оприлюднило графіки відключення електрики в області, які діятимуть з 18:00 до 00:00....

16:37, 25 Травня, 2024