860 гривень і ні в чому собі не відмовляй: як вижити жінкам у декреті

Народжуваність впала, а ціни зросли

За даними Держстату, у 2022 народжуваність в Україні скоротилась на 28% у порівнянні з 2021 роком. Це і не дивно, у той час як багато родин розділені війною, а життя в країні небезпечне.

Водночас і народити дитину стало ще дорожче. За рік повномасштабного вторгнення ціни на продукти зросли на 31,5%. 

Одразу після народження дитини батьки отримують 10 320 грн, а далі по 860 грн щомісячно протягом трьох років. Якщо 10 років тому ця сума відповідала еквіваленту 100 доларів, то зараз це 20$. На ці гроші навіть не можна забезпечити малюка підгузками.

По суті це робить жінку залежною від чоловіка чи інших членів родини.

«Пачка підгузників на 56 штук коштує зараз близько 500 гривень. На місяць потрібно мінімум три такі пачки. Тобто це лише 1500 гривень на підгузки в місяць, і це я вже не говорю про засоби по догляду за дитиною, одяг, ліки, чи якусь там іграшку», – розповідає «Гречці» кропивничанка Ліана, яка виховує 7-місячного сина.

Ліані 25 років, має чоловіка Андрія.  Живе молоде подружжя в орендованій квартирі. Вагітність припала вже на часи повномасштабного вторгнення.

Наприкінці березня 2022 року жінка залишилася без роботи, а вже невдовзі дізналася, що вагітна. Пошуки роботи, бувши вже вагітною, виявилися марними, адже роботодавцям «декретниці» не потрібні. 

Тому забезпечення родини ще до народження сина повністю було на Андрієві. 

Після народження отримали державну допомогу, проте ця сума як краплина в морі відносно потреб на дитину.

«Першу виплату отримали через певний час після пологів. Проте період, коли дитина тільки народилася – коли все потрібно – пелюшки, візочок, ліжечко, тальки, пляшечки, соски… Весь цей перелік і не згадати, можу лише сказати, що навіть на оці перші потреби їх ще й не вистачало, притому, що деякі речі ми купували завчасно, а візочок і ліжечко брали не нові», – згадує молода мама. 

Далі ж за державною програмою виплати становлять 860 гривень в місяць. І так на весь період допоки мама буде у декреті.

Фінансове забезпечення родини зараз повністю на чоловікові.

«Мені насправді страшно уявити як доводиться виживати самотнім мамам чи татам. Ні належної підтримки від держави у фінансуванні, ні заробляти не підеш, бо дитину не буде на кого лишити», – зауважує жінка.

При цьому говорить, що нещодавно і сама вирішила почати підзаробляти. Коли у чоловіка вихідний і він має змогу побути із сином, вона раз на тиждень прибирає офіс невеликого приватного підприємства. 

Без своїх грошей – значить залежна

В Україні немає офіційної статистики про те, скільки жінок потерпає від економічного абьюзу з боку партнерів. Однак дослідження, яке 2014 року провів американський фонд Allstate Foundation, показало, що 98% жертв домашнього насильства зазнавали й економічного насильства. Це призводить до того, що часто жінки, які стають жертвами насильства, не можуть вільно покинути своїх партнерів, бо не мають фінансової незалежності, зокрема коштів на виховання дитини.

«У нашій країні сформоване упередження: “Тато працює, а мама красива”. Оці твердження “мама красива” і, що головне вискочити заміж, а там хай працює чоловік – дуже усталилося у багатьох. Але на сьогодні у голові жінки-дівчини має вибудовуватися нарешті, що жінка сама вибудовує своє майбутнє і економічно в тому числі. Стосунки жінки й чоловіка – вони про рівноправ’я», – пояснює у коментарі «Гречці» психологиня Інга Кузнєцова.

Проте фахівчиня наголошує, що для прикладу, коли навіть вибудовуються рівноправні стосунки, тобто обговорюються обов’язки чоловіка і жінки, то є ще одна проблема – підтримка держави для жінок у декреті. 

Якщо ж порівняти з тим, що в нас у країні, то здебільшого дитсадки функціонують ще за зразком радянської системи.

«Дуже багато дітей в групі. Вихователі не можуть вибудувати відносини прив’язаності з дітьми. Діти часто хворіють. Тобто мама потрапляє в атмосферу, що її діти – це її проблема. І іноді попри можливість мати роботу, вона іноді капітулює, не працює і потрапляє в залежність від чоловіка, при чому так вже усталилося, що  чоловіка це не стосується зовсім», – зауважує Інга Кузнєцова.

Майбутнє, на думку психологині, має формуватися на тих принципах, що діють у розвинених країнах  – ранньому виході на роботу й однаковій відповідальності тата і мами.

Якщо конкретно говорити про економічне насильство, то за словами фахівчині, треба починати з перебудування в голові жінки цінності своєї самостійності, розуміння того, що те що вона робить по вихованню дитини та домашньому побуту є важливим, що виховання дитини – це надважливо і це частина роботи.

«У нас жінки в основному готують вдома. Більшість не може купити навіть якісні продукти. Не завжди є у них автівки та вона не завжди зможе дозволити собі скупитися повноцінно згідно з потребою. Тобто наш побут не налагоджений і тому жінка тягне дуже-дуже багато домашніх хатніх справ. І виховання дитини теж при цьому вони тягнуть на собі. Часто у наших жінок немає ніякої допомоги, а є тільки знущання, вказівки, критика», – зауважує пані Інга.

Для прикладу психологиня наводить, ситуації, коли від людей які повинні допомагати, тих же педагогів та педагогинь, знайомих та сусідів, навпаки вони висловлюють різні закиди, типу ти погана мама, не так слідкуєш за дитиною. Тобто це критика суспільства, а підґрунтям до нього є й економічне насильство.

«Економічне насильство часто стає приводом для розлучення. Коли чоловік починає економічний шантаж, то дійсно жінці краще подати на розлучення і отримувати аліменти, ніж годувати людину, яка зовсім не дає грошей, або ж хоч і дає щось, то закидає докорами. Це просто токсичні стосунки», – підкреслює Інга Кузнєцова. 

В Україні, коли держава не може забезпечити маму у декреті, то для жінки, яка потерпає від економічного насильства, за словами психологині, є лише один вихід – вибудовувати стратегію на майбутнє та якнайшвидше шукати шляхи виходу на роботу.

«Пам’ятайте, що шлюб – це, окрім кохання, ще й партнерські стосунки. І якщо чоловік принижує, не цінує та використовує економічний шантаж, то треба шукати сепарацію від нього і цих стосунків», – акцентує пані Інга.

Як у Європі?

У той де час сестра Ліани  – Ганна, яка теж є мамою – живе у Польщі і там ситуації інакша.Там щомісячні виплати на дитину становлять 1000 злотих, що в еквіваленті на гривню орієнтовно 8000 гривень.

«Вартість товарів для дітей не надто різниться від українських цін. Залежно від типу продукції, це може бути подекуди на 200 гривень, а дещо на 100 гривень дорожче. Проте різниця у сумах виплат – у 10 разів», – зазначає молода мама.

Також вона зауважує, що і можливостей працювати з маленькою дитиною у Польщі значно більше, адже у країні функціонують ранні ясла, в які можна віддавати дитину від одного року, а є й такі групи, де приймають від 6 місяців. При цьому такі садочки працюють не лише для польських громадян, а й для заробітчан та, на сьогодні, для біженців з України. 

У Чехії є кілька видів допомоги по народженню та вихованню дітей.  Є компенсаційні виплати, які дають під час вагітності та мамам новонароджених, які працюють.

Основною допомогою є виплати батькам, які піклуються про наймолодшу дитину до чотирьох років.

За цією програмою родина може претендувати на максимальну суму до 220 тисяч крон (приблизно 8500 євро). Батьки самі можуть обрати, як виплачуватимуться гроші, в тому числі і розмір щомісячної суми. Наприклад, родина може отримувати по 11500 крон протягом 19 місяців або по 5116 крон протягом 43 місяців

У Німеччині виплати на дітей тривають до 18 років, а в деяких випадках і до 21-річного віку.

Щомісячно Німеччина виплачує 192 євро для першої та другої дитини, 198 євро для третьої, і 223 євро для четвертої та наступних дітей

Також у Німеччині виділяють допомогу на батьківство безробітним батькам, або тим, хто працює на пів ставки, і може виплачуватися до 14-місячного віку дитини, але вона може бути і розширена за певних обставин. Таким чином держава компенсує втрату доходів батьків, оскільки вони змушені припинити працювати або зменшити свій робочий час через догляд за немовлям.

Ранні групи у дитсадках цих країн приймають дітей в основному від 6 місяців, у Франції ж, для прикладу, є групи, які приймають немовлят з чотирьохмісячного віку.

Які рішення пропонує Україна?

В Україні переважна більшість дитсадків працюють за форматом комбінованого типу «ясла-садок». У ясла дитину приймають в основному починаючи від двох років, рідше бувають випадки від півтора року.

Загалом же, законодавство в Україні передбачає ясельні групи чи ясла-садки для дітей від двох місяців до трьох років, але таких закладів небагато — як державної, так і приватної форми власності. Державні орієнтуються переважно на дітей від 2–3-х років, за якими організаційно простіше доглядати, тому найчастіше батьки вдаються до послуг няні.

Для прикладу у 2017 році лише 19 дітей віком до року з усієї України перебували в ясельних групах комунальних ДНЗ (у Запорізькій, Сумській, Хмельницькій і Черкаській областях), а частка дітей віком від 1 до 2 років у яслах склала лише 0,79%.

Понад чотири роки тому в Україні запровадили послугу з догляду за дитиною до трьох років «Муніципальна няня». 

Батьки, у яких є діти до трьох років, можуть офіційно найняти на роботу няню й отримувати за це щомісячну компенсацію в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років. 

А вже у січні цього року Уряд збільшив розмір компенсації вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня” з 2272 гривень до 6700 гривень. Також змінені умови надання послуги.

Ще один варіант, коли батьки можуть раніше вийти на роботу – залишати дитину з бабусею чи дідусем. Проте і тут не всі на то мають можливості, адже почасту бабусі й дідусі також ще працездатного віку і теж працюють.

Інга Кузнєцова зауважила, що протягом останніх років спостерігалася тенденція з формування європейських пріоритетів у створенні сімейно-партнерських відносин, проте ковідні та воєнні часи на то матимуть великий вплив, який саме спрогнозувати поки важко.

«За часи повномасштабної війни багато жінок стали впевненішими. Тобто, наприклад, чоловік на фронті, а жінка тут крім того, що сама заробляє, вона ще й збирає йому допомогу, всьому вдома лад дає. Це може стати поштовхом для розвитку жінок в усіх сферах і стане запорукою зменшення економічної залежності у родині», – підсумувала Інга Кузнєцова

Ілюстрація Катерини Гусєвої

Матеріал був створений завдяки підтримці недержавної організації NESEHNUTI в рамках Програми трансформаційного співробітництва Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.