Що чекає на туристів у Чорнобильській зоні відчуження (ФОТО, ВІДЕО)

Чорнобильська зона на території України займає площу в 2 598 квадратних кілометрів і включає північ Іванківського району Київської області, де розташовані безпосередньо електростанція, міста Чорнобиль та Прип’ять, північ Поліського району Київської області (у тому числі смт. Поліське та смт. Вільча), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю.

Щоб подолати певне хвилювання тих, хто вперше їде в Чорнобильську зону, гід Сергій пояснює, що боятися радіації не слід, адже за день перебування в зоні, людина отримує опромінення не більше ніж на центральній вулиці Києва – Хрещатику, або – години польоту в літаку.

Для тих, хто вирішив відвідати 30 кілометрову зону відчуження в складі туристичних груп, діють певні правила. Зокрема, не можна фотографувати зони контролю (КПП) та співробітників поліції, не варто заходити на узбіччя деяких доріг та вивозити з Зони “артефакти”, знайдені на території. Про це вам неодмінно не раз нагадають під час екскурсії. Приставши на ці правила, ми вирушили з Києва до Чорнобильської зони відчуження.

За сотню кілометрів від Києва контрольно-пропускний пункт Дитятки. Півгодини на паспортний контроль та огляд транспортних засобів, і ми вже в “Зоні”. В групі три дозиметри і постійний дозиметричний контроль.

ЗАЛІССЯ

Перший населений пункт в якому зупиняємося – Залісся. Колишнє село Іванківського району Київської області. До аварії на ЧАЕС тут проживали понад 3 000 людей.

Довідкове видання «Історія міст і сіл УРСР» 1971 року подає такі дані:

«Залісся — село, розташоване за 3 км від районного центру і за 23 км від залізничної станції Янів. Населення — 3062 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Запілля, Іванівка та Новосілки. У селі — центральна садиба колгоспу «Дружба», який має 5,3 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,5 тис. га орної землі.

Поблизу Залісся виявлено могильник зарубинецької культури, а біля Запілля — залишки поселення доби неоліту».

Після аварії на ЧАЕС мешканців села Залісся було переселено у село Нове Залісся Бородянського р-ну. Офіційно зняте з обліку 1999 року. Станом на 2005 рік у селі проживало 5 самоселів. У 2015 році померла остання жителька.

Станом на 28 травня 2016 в селі ніхто не живе. Хати переважно поруйновані: покрівлі провалені, вікна вибиті, майно розкрадене мародерами. В місцевому магазині демонтоване все, що має матеріальну цінність. В місцевому ФАПІ можна побачити крісло для пологів та знайти залишки медичної документації. Загалом на прикладі вцілілих хат, можна бачити типову архітектуру цієї території. Майже в кожному будинку є піч. Вулиці села заросли деревами та кущами.

Далі на нашому шляху село Копачі. За іронією долі весь населений пункт було закопано, як і ще три сусідніх села. Таким чином влада вирішила перевірити чи зменшить це рівень радіації на цих територіях. Проте досягли цим ще більшого забруднення через ґрунтові води.

КОПАЧІ

Копачі — покинуте село за 4 км від ЧАЕС (найближче до станції), на правому березі річки Прип’ять, в Іванківському районі Київської області.

Назва села походила не від слова копати, а від копа (купа) — народного сходу для релігійних, торговельних чи судових потреб. Бурхливо розвивалося в 1980-х, перед аварією у селі проживало 1114 мешканців.

Після аварії на станції 26 квітня 1986 село було сильно забруднене, ліквідовано шляхом повного знищення і спеціально засипане землею. Знаходиться в 10-кілометровій зоні відчуження ЧАЕС. І зараз територія не заселена, самоселів немає. Мешканці Копачів були переселені до Лехнівка Баришівського району.

Після ліквідації Копачів, там залишилося лише кілька споруд. Зокрема колишній дитячий садочок. Радіація в його приміщенні не перевищує допустимої норми, а от біля колишнього дошкільного дитячого закладу є кілька радіаційних плям, де цифри на дозиметрі зростають в кілька разів.

У приміщенні дитсадка можна побачити ігрові кімнати, спальню, роздягальню та інші приміщення.

ЧОРНОБИЛЬ

Місто Чорнобиль зовні мало чим відрізняється від сучасних населених пунктів центральної України. Чимось подібне, наприклад, до Знам`янки, але з хорошими дорогами. В місті працюють кілька підприємств, в деяких житлових будинках обладнано гуртожитки для людей, які працюють вахтовим способом. Працюють комунальні служби, деякі магазини. Поруч з обжитими будинками є закинуті.

Місто розташовано на Київському Поліссі в Іванківському районі Київської області, при впаданні ріки Прип’яті до Київського водосховища і ріки Прип’ять в Уж. Мешканці Чорнобиля були евакуйовані внаслідок аварії у 1986 році. Свою назву АЕС, збудована неподалік Чорнобиля, отримала саме від цього містечка.

За однією з версій, назва Чорнобиль походить від прикордонного міста на межі Чорної і Білої Русі, за іншою – від одного з видів полину (чорнобилю). Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком.

Населення району складає 185 тисяч жителів, в самому місті проживали 14 тисяч людей. Всі вони переважно евакуйовані. У 2016 році в місті продовжують проживати працівники Зони Відчуження і ті, хто відмовився переїжджати.

В Чорнобилі розташовано Державний відділ Адміністрація зони відчуження та Зони Безумовного Відселення, рота охорони Міністерства внутрішніх справ, яка здійснює охорону території зони, а також проводить нагляд за Контрольно-пропускним режимом зони на 9-ти КПП.

Особливої уваги заслуговує пам’ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС, створений коштом простих людей та адміністрації підприємств, що працюють у Чорнобилі.

Як пояснив нам наш провідник, попри те, що зона “Чорнобильська”, більше уваги варто приділити сусідній Прип`яті. Тому ми вирушили туди, щоб встигнути до дощу, який насувався.

ПРИП`ЯТЬ

Містечко енергетиків Припʼять знаходиться у 155 кілометрах від столиці України міста Києва. Засноване 4 лютого 1970 року на березі річки Припʼять, поблизу залізничної станції Семиходи. Головним приводом для заснування міста стало будівництво однієї з найбільших в Європі атомних електростанцій. До аварії на ЧАЕС у Припʼяті проживало 45 000 жителів. У місті діяло 15 дошкільних закладів на 4980 місць, 5 середніх загальноосвітніх шкіл на 6786 місць, 1 СПТУ на 600 місць, 10 спортивних залів, 3 басейни, 10 стрілецьких тирів, 2 стадіони.

До 2001 року місто жило та працювало за рахунок функціонування ЧАЕС. Однак після повної зупинки атомної електростанції (15 грудня 2000 року), Припʼять почала занепадати. Нині центральною вулицею міста – Леніна ледь може проїхати туристичний автобус.

Стадіон нагадує ліс, а школи, будинок культури, готель, басейни – руйнуються. Знизу вулиці міста нагадують лісові хащі, а справжні масштаби Прип’яті можна побачити лише згори. Тут функціонував річковий вокзал, звідки можна було дістатися Дніпром до Києва. У місті, збудованому в 1970 році, серед іншого, є 16-ти поверхові житлові будинки. У Кропивницькому у 2016 році – жодного.

Палац культури «Енергетик», готель «Полісся» та парк атракціонів, який пропрацював два дні в тестовому режимі, а офіційно так і не розпочав свою роботу, відомий всім користувачам Інтернету, адже з цих місць в мережі можна знайти тисячі фотокарток. У будинку культури окрім концертної зали та кінозалу був великий спортзал, з нього, мов на долоні, видно парк відпочинку з «Автодромом», «Чортовим колесом», «Корабликами» та іншими атракціонами. За парком розташовано стадіон. На сьогодні там збереглася лише одна трибуна, на футбольному полі виріс густий ліс.

Пробравшись через хащі, в які перетворився газон між будинками, заходимо в під’їзд 16-ти поверхівки. В покинутих квартирах будинку – меблі та література. Металеве оздоблення ліфтів, батареї, кухонне приладдя вирізані на метал. Проте скло у вікнах ще ціле і будівля досить непогано збереглася.

На даху багатоповерхівки нас застає дощ. Зверху видно багато міських вулиць, які поринають в зелень. Зовсім поруч на околиці міста видніється 4-й реактор ЧАЕС.

Дорогою з Прип’яті туристична група, яких до речі, в зоні чимало, відвідала пам’ятник ліквідаторам біля самого 4-го реактора станції. Коротка фотосесія, історія будівництва нового саркофага і їдемо дивитися величезну недобудовану градирню – споруду у вигляді башти для охолодження води повітрям.

Масштаби недобудованої споруди вражають. Передати реальні її розміри на фото дуже складно. Як і в інших місцях зони, поруч з градирнею гори будівельного сміття та металобрухту, складеного ближче до залізниці.

Далі наші провідники пропонують нам відвідати територію дослідної лабораторії. За їх словами, тут свого часу проводили досліди впливу радіації на тварин та риб.

Зараз там збереглась адмінбудівля і приміщення, де тримали живність. Знаходиться лабораторія на березі штучного озера, водою з якого охолоджували реактори ЧАЕС.

ЧОРНОБИЛЬ – 2

Після короткої екскурсії їдемо на військовий об’єкт «Чорнобиль – 2», військове містечко, розташоване серед лісу неподалік Чорнобиля. Тут знаходиться Загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга» – величезний комплекс антен, висотою в 150 метирів, створений у 1985 році для виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет. З-за допомогою «Дуги» військові планували слідкувати за надземними переміщеннями на території всієї Європи та США.

Після аварії на ЧАЕС радіолокаційна станція припинила свою роботу. Саму антену пробували відмити, частину обладнання вивезли, те, що лишилось – розікрали. Комплекс так і не став на бойове чергування, а в тестовому режимі пропрацював менше року.

В технічних приміщеннях, з яких керували роботою станції лишилось чимало порожніх металевих шаф, де колись стояло обладнання. Горами електронних плат, різних пультів керування та просто металу вкрита територія довкола будівель.

За словами екскурсоводів, поруч є військове містечко, в якому жили військовослужбовці. Житлові будинки нібито законсервовані та збереженні. Як і «Дуга», вони перебуває під охороною, але доступу туристів до них немає.

На цьому день добігав кінця, а з ним і завершувалась наша екскурсія. Дорогою додому проїздимо Чорнобиль. Містечко живе своїм життям, в центрі пам’ятник героям – ліквідаторам. Екскурсовод наголошує, що окрім ліквідаторів, запобігти більшій шкоді від аварії на ЧАЕС, ризикуючи життям, допомогли працівники станції. Жоден з них не залишив робочого місця.

На КПП в Дитятках проходимо дозиметричний контроль і вже поночі повертаємося до столиці. Все, що лишилося позаду, ще довго вражатиме уяву та запрошуватиме повертатися знову, адже побачити за один день всю зону відчуження просто неможливо.

Чорнобильська зона має величезний туристичний потенціал, і з кожним роком її відвідує все більше туристів, відкриваючи для себе щось нове та незвідане.

В матеріалі використано інформаційні довідки з Вікіпедії.

Фото, відео: Валерій Лебідь