«Упорядкування дому може дати відчуття стабільності»: організаторка простору Світлана Сидоренко
Прибрати безлад у дитячій кімнаті за 7 хвилин і без нервів — це не суперсила, а навичка, переконує кропивничанка Світлана Сидоренко. Зараз вона розвиває власну справу як організаторка простору та проєктувальниця зручних меблів. Про те, як здолати хаос у побуті і для кого це корисно, вона розповідає «Гречці».
Організація простору дарує стабільність
«У наш час дуже важливо мати хоча б щось під контролем. Коли твій простір — навіть невеликий — упорядкований, виникає відчуття стабільності. Це наче точка опори, яка дає сили, щоб упорядковувати інші сфери життя. Я переконалась у цьому на власному досвіді — і бачу це в тих, кому допомагаю», — пояснює Світлана роль своєї роботи.
Спершу жінка проходила спеціалізовані навчання для себе, а згодом зрозуміла, що знає багато такого чим має ділитись з іншими.
Жінка надає дві основні послуги: організацію простору та проєктування зручних меблів.
У випадку організації простору вона не просто «розкладає речі по місцях», а глибоко вивчає звички клієнта, спосіб життя, потреби кожного члена сім’ї, вік, зріст, побутові деталі. Це дозволяє створити індивідуальну систему порядку, яка справді працює в реальному житті. Вона аналізує, де в домі вже є порядок, а де — ні, і чому так сталося. На основі цього формує рішення, яке реалізує власноруч.
Часом клієнтів спиняє почуття провини. «Навпаки — чим гірше, тим краще. Бо тоді результат буде з ефектом “вау” — люди навіть не уявляють, наскільки це можливо впорядкувати».
Є й онлайн-послуга для тих, хто не хоче або не може запросити спеціалістку додому.
Після зустрічі вона зазвичай складає індивідуальний план: наприклад, коли й як змінювати сезонний одяг або що потрібно контролювати щомісяця.
Інший напрямок — проєктування меблів. Це послуга для тих, хто планує ремонт або зміну обстановки і хоче уникнути стандартних незручностей — коли в шафі немає куди поставити речі, або полиці незручні для зберігання. Іноді замовники мають специфічні потреби — наприклад, зберігання спортивного інвентарю, як-от луків для стрільби. У таких випадках вона допомагає розробити індивідуальне функціональне рішення.
Побутові дрібниці — найпотужніші інструменти змін
Світлана каже, надихає, що результат її роботи може змінити життя людини. Ну принаймні змінити може стан людини точно.
Вона відверто зізнається: не всі люди готові змінювати звички. Бували випадки, коли після впорядкування жінка казала: «У мене знову хаос».
Тоді вона разом із клієнткою аналізувала, чому це сталося. І доходили висновку: складати речі у певний спосіб просто незручно. Наприклад, порядок залишився тільки там, де одяг на вішалках, або де зручно складати білизну. В інших місцях — все поверталося до попереднього стану. У таких випадках спеціалістка пропонує змінити структуру зберігання — замінити полиці на штанги. Але це рішення теж потребує готовності людини до змін.
Деякі зміни, зовсім очевидні, але часто ми не звертаємо на них уваги.
Наприклад, кавово-чайний куточок: більшість людей щоразу ходять по всій кухні, щоб зібрати чашку, чай і ложку. А можна все це тримати в одному місці, де зручно — і це вже економія часу і сил.
Або зберігання білизни, яку ми зазвичай зберігаємо у шафі, а могли б у шухляді у ванній: «Ти скупався, витерся — і одразу поруч у шухляді взяв усе потрібне. Не бігаєш, не кричиш, не просиш когось принести. І це зручно — але просто ніколи про це не думала».
Окрім того, вона радить клієнтам раціональний підхід до речей: не зберігати те, чим людина не користується, і не купувати зайвого.
«Ми прив’язуємось до речей, які лежать роками, не приносячи жодної користі, але витрачають нашу енергію. Ми перекладаємо їх із місця на місце, прибираємо, шукаємо інше, замість користуватись зручним і необхідним».
Про безлад, який творять діти, та як з ним бути
На її думку, ключовий момент — кількість іграшок.
«Їх не має бути занадто багато. Ми звикли купувати дітям усе, що вони хочуть. Але ніхто не вчить нас — і самих дітей — позбавлятись зайвого».
Її молодша донька, яка росла вже в період, коли мама почала займатись організацією простору, спокійно ставиться до процесу розхламлення.
«Я прошу її відібрати іграшки, якими вона не грається — і вона просто складає їх у пакет. Іноді навіть туди потрапляє щось дуже цінне для мене, але якщо дитина готова віддати — ми віддаємо їх. Головне — віддавати тим, кому це справді потрібно».
Іграшки в їхньому домі мають чітко визначені місця. Якось на день народження до доньки прийшли шестеро дітей, вони грались пів дня.
«Коли всі пішли, я увімкнула таймер, щоби подивитися, скільки часу займе прибирання. Сім хвилин. І все було на своїх місцях. Я навіть перепитала в чоловіка й доньки, чи не допомагали вони прибирати — але ніхто нічого не робив, окрім того, що чоловік виніс дві коробки з подарунками».
Фахівчиня пояснює: річ не у тому, що дитина не розкидатиме іграшки, а в тому, що прибирання стане швидким і зрозумілим.
«Коли речі мають своє місце, їх не потрібно довго шукати або гадати, куди класти. Ми звикли, що прибирання — це довго, бо 80% часу займає саме рішення: куди ж це все подіти. Якщо це визначено заздалегідь — прибирання займає лічені хвилини».
Фахівчиня з організації простору ділиться показовою історією про свою доньку. «Одного разу я прибрала лише один ящик у її письмовому столі. Потім відволіклася — чи то часу не було, чи сил. За 10 хвилин донька приходить і каже: “Мама, допоможи мені, веди мене в мою кімнату”. Вона витягла речі з інших шухляд і сказала: “Я хочу, щоб і тут було так красиво, як у тому ящику”.»
Цей момент став для неї ще одним підтвердженням: найкращий спосіб вплинути — це особистий приклад. «Діти спостерігають, як ми поводимось із речами. І коли вони бачать, що порядок — це не примус, а комфорт, вони самі прагнуть до нього».
Водночас визнає, не завжди це спрацьовує. ЇЇ старша донька, каже вона, інша — творча, їй майже 15 років. На столі — хаос із книжок, малюнків, дрібниць. «Вона не любить прибирати, але їй комфортно в цьому безладі. І я її не чіпаю. Сподіваюсь, що з віком вона згадає все, що я колись показувала — і знайде свій спосіб упорядковувати простір. А поки — це її особистий мікросвіт».
Порядок дома: як очистити свій простір самостійно
Вона наголошує: під час розхламлення в жодному разі не можна викидати речі інших членів родини без їх дозволу — ні дітей, ні чоловіка, ні будь-кого, з ким живеш.
«Це має бути лише з їхньої згоди. Інакше це буде не про порядок, а про вторгнення у приватний простір. А він — важливий для кожного».
На її думку, якщо людина не готова звертатися до спеціаліста, але хоче самостійно впорядкувати дім — варто починати з малого. Один ящик. Один стіл. Один куточок. І зі своїх речей.
«Не чіпайте речі інших — починайте з себе. І ви здивуєтесь, як зміни у вас почнуть змінювати інших».
На думку фахівчині з організовувати порядок варто з найбільш очевидного — з відкритих поверхонь.
«Заходиш у дім — перше, що впадає в око — це відкриті площини. Саме вони є “магнітом” для всього зайвого».
Вона радить повністю очистити відкриті поверхні й залишити на них лише ті речі, які реально використовуються саме в цьому місці. Все інше — прибрати: або знайти для цього інше місце, або віддати, або викинути, якщо воно не має цінності.
«Візуальний ефект від цієї зміни буде дуже сильним. А головне — стане зрозуміло, що означає справжній порядок».
Для прихильників відкритих полиць вона дає чесну пораду: «Якщо вам подобаються відкриті полиці — це чудово. Але варто бути готовими до регулярного прибирання: пил, перестановки, підтримка естетики. Якщо це не приносить задоволення — краще обирати закриті системи зберігання».
Три найпоширеніші помилки в організації простору
- Відсутність організації як такої.
«Це навіть не помилка, а системна проблема. Більшість людей живе з хаосом у речах, не замислюючись, що можна інакше. Так, якась логіка в зберіганні все ж є. Але коли, наприклад, зимові та літні речі зберігаються разом — це вже ознака повної відсутності структури». - Занадто багато речей.
«Ніяка організація не врятує, якщо речей надто багато. Не допоможуть ні три, ні десять рядів складених футболок — усе одно буде безлад. Спочатку треба переглянути кількість». - Невідповідність речей і місць зберігання.
«Іноді речей не так і багато, але вони розташовані не там, де ними реально користуються. Через це їх доводиться постійно шукати або перекладати — і знову виникає відчуття хаосу».
«Спокій з’являється тоді, коли в усьому є порядок: ти не поспішаєш, не запізнюєшся, нічого не губиш. Коли збираєшся — не бігаєш у паніці, шукаючи ключі чи телефон. Усе без гармидеру».
Перетворити порядок на бізнес
Зараз клієнти приходять до Світлани завдяки “бабусиному радіо” і знайомствам. Але Світлана намагається перетворити свої знання на бізнес.
«Коли рік тому я вперше сказала знайомій, що хочу займатися організацією простору, мені здавалося, що це нікому не потрібно. Була невпевненість, сумніви, внутрішній “синдром самозванця”. Але вона мене підтримала — і це стало важливим поштовхом. Я зробила першу організацію речей у неї вдома, і побачила, що людям це справді потрібно.»
Власне за підтримкою вона пішла на одне, а потім іще одне навчання. Так потрапила у піврічну програму для жінок «Нові можливості для українських жінок та молоді», яку втілювали громадська організація «Прес-клуб реформ» та Естонський жіночий центр досліджень і ресурсів (ENUT) за фінансування Естонського центру міжнародного розвитку (ESTDEV).
«Я запросила ще двох знайомих долучитися — і вони дуже раді, що погодились. Я добре вмію підтримувати й надихати інших. Зараз вчуся робити це і для себе. Бо з собою завжди трохи важче».
Для неї це навчання було не лише про знання чи гроші, а насамперед про підтримку, спільноту й повернення віри в себе.
Це навчання передбачало можливість навчання та поїздки до Естонії або грант на розвиток своєї справи.Також вона продовжує спілкуватись із іншими учасницями проєкту, які стали її постійним колом підтримки.
«Я вирішила не подаватися на фінансування, бо для мене поїздка була значно важливішою. Вона дала мені багато: нові знайомства, інше середовище, натхнення», – каже жінка і додає, що це був перший виїзд за кордон з часів повномасштабного вторгнення. – «Я завжди йду на навчання не стільки за знаннями, як за підтримкою. Інформації зараз не бракує, а от коло людей, які розуміють, надихають і підтримують — це безцінно».
Минулого тижня вона провела захід, на який прийшло понад 30 людей — навіть не було куди їх посадити. Це був її перший публічний досвід такого масштабу, і це дуже показовий для неї результат — людям цікаво.
«Організація простору для мене — не лише робота, це спосіб медитації, стабільності і гармонії. Під час навчання я вела сторінку, проводила челендж з розхламлення, виступала на радіо. Це було важливе перезавантаження і натхнення, особливо в колі досвічених підприємниць», – каже вона і додає, що надалі планує нові бізнес-навчання і розвиток соцмереж.
