Пряникові світи: як кропивничанка створює казкові королівства для доньки (ФОТО)

Ольга Ладигіна взагалі приділяє багато уваги естетичному вихованню доньки. Мама і донька разом малюють, вишивають, виготовляють hand-made вироби, займаються йогою, ходять на яскраві костюмовані вечірки. Такі способи проведення часу допомагають виховати в дитині відчуття прекрасного, впевнена мама Дарини.

П’ять років тому Ользі захотілося подарувати доньці на Різдво щось красиве, зроблене власними руками. Після вивчення різних варіантів саморобних домашніх казок, вибір зупинився на пряникових будиночках. Традиція пекти на Різдво імбирні пряники та складати з них красиві будиночки існує в багатьох країнах, чому б не спробувати? Ольга зробила один будиночок, але цього їй здалося недостатньо. Тому навколо будиночка з’явився дворик, прикрашений свічками з ефектом бенгальських вогнів і масою інших цікавих деталей. Так конструкція збільшилася в розмірах і стала помітно красивіше. Доньці дуже сподобалось!

Згодом сформувалася ідея наступного разу створювати одразу цілісні композиції з імбирних пряників. Рік від року пряникові конструкції Ольги Ладигіної ставали яскравішими, цікавішими, складнішими. У 2015 році – «Пряникове королівство», в 2017 році – «Пряникова садиба», в 2018 році – «Пряниковий парк», в 2019 – «Пряниковий багатоярусний світ».

Створення пряникових світів – процес доволі тривалий й трудомісткий, тому Ольга займається пряниками лише тоді, коли має для цього достатньо часу: після зимової сесії в університеті, після новорічних дитячих святкових концертів, після шкільних канікул доньки, коли дитина вже в школі, а мама все ще у відпустці.
Перший крок – придумування загальної композиції. Далі Ольга промальовує ідею на папері (вона ще й малює досить добре), потім переводить малюнки в макети, пропорційно вираховуючи фізичні розміри конструкції. Ці розміри безпосередньо залежать від наявного вільного місця в кімнаті. В один рік місця може бути більше – тоді конструкцію можна проектувати широку, але низьку, в інший рік вільного місця менше, тоді композиція вийде високою, але вузькою. Наприклад, як цього року – «Пряниковий світ» двох’ярусний, стилізований під ялинку. Після створення макетів, з паперу вирізаються шаблони майбутніх пряників в масштабі 1:1.
Другий етап – випічка. Для випікання заготовок Ольга Ладигіна використовує імбирне тісто власного приготування. Рецепт тіста найпростіший з тих, що можна було знайти в мережі Інтернет. Згодом рецепт був вдосконалений, а пропорції інгредієнтів визначилися емпіричним шляхом. Інгредієнти імбирного тіста кожен з нас може знайти в будь-якому супермаркеті або на ринку міста: борошно, яйця, імбир, кориця, мед та інші спеції.

Кількість тіста визначається за популярним в нашому житті принципом «на око». Якщо тіста не вистачає, замішується ще одна порція. Знову недостатньо – ще одна й так далі. Відповідно, в квартирі завжди повинні бути запаси інгредієнтів імбирного тіста. Тісто розкочується в листи, з яких по шаблонах вирізаються пряники.

Звичайно, прискорити процес могли б металеві чи пластикові формочки, що повторюють контури пряників (виготовити такі формочки можна, наприклад, на 3D-принтері). За допомогою жорстких форм вирізати з листового тіста «цеглинки» будиночків вийшло б і швидше, і акуратніше. Але, якщо кожен рік використовувати одні й ті самі шаблони й формочки, будиночки теж будуть однаковими. Проте Ольга Ладигіна намагається уникати саме повторюваності й однаковості пряникових композицій.

Після того, як всі пряники буде спечено – на це витрачається, зазвичай, два-три дні, настає черга склеювання будиночків й споруд різдвяно-святкових композицій за допомогою білково-цукрової глазурі й всілякої їстівної фурнітури. Всі прикраси, згідно придуманої на самому початку концепції, купуються заздалегідь в магазинах міста або в інтернет-магазинах (другий випадок трапляється набагато частіше). Цукерки-льодяники, цукерки-драже, цукрові фігурки, фігурки з мастики, желе, соломка та інше.
Якщо цікаво: перевернута вафельна трубочка-конус, якщо її покрити білою глазур’ю й посипати «пасковою» присипкою, добре імітує ялинку, вкриту снігом й різнобарвними іграшками.

Сніг (він же «цемент» для пряникових будиночків) – це глазур на основі цукрової пудри і яєчних білків. Пухкий сніг – кокосова стружка. Кольоровий сніг – глазур плюс харчові барвники. Кольорові вітражі на вікнах будиночків – желейні цукерки. Кількість і склад декорацій обмежується лише польотом фантазії. Так, також можна використовувати неїстівні дрібні ляльки та іграшки з «Кіндера» для заселення пряникових світів мешканцями.

На склеювання будиночків і спорудження композиції теж потрібно дві-три доби. Робота копітка, «цеглинок» в пряникових світах кілька сотень, а деталі розпису і компонування бувають досить дрібними. «Іноді розмальовуєш пряники весь день, весь вечір і настільки захоплюєшся, що не помічаєш, як настає ранок наступного дня. Добре, мої батьки весь цей час доглядають за дитиною», – розповідає викладач програмування ЦНТУ. Що найскладніше в цій справі? Для Ольги нічого складного, власне, немає. Для Дарини, яка допомагає мамі в роботі, найскладніше – не з’їсти пряники раніше, ніж стане можна. «Дитина часто показує, нібито вона збирається з’їсти частину пряникової конструкції, – каже Ольга. – Але насправді Дарина мене дражнить, вона навчилася чекати і прекрасно розуміє, якщо трохи потерпіти, скоро можна буде об’їдатися пряниками скільки завгодно».

Термін життя пряникового світу безпосередньо залежить від того, наскільки вдалими вийдуть фотографії конструкції. Ольга ніколи не прагнула презентувати свої твори пряникового мистецтва десь на виставці або на ярмарку, за словами авторки, їй це не цікаво. Головне призначення пряникових світів – створення казкової атмосфери вдома та подарунок для Дарини, а виставки – вже зайве. Досить просто запостити фотоальбом в соціальних мережах.

Ольга Ладигіна фотографує пряникові королівства в усіх деталях, при різному освітленні, а також окремо в темряві при точковому підсвічуванні. Звичайно ж, біля конструкцій фотографуються всі члени родини (пряниковим будиночкам пощастило, що в сім’ї немає кота, бо в одній хаті з котиком конструкція довго б не простояла). І тільки після того, як весь фотоматеріал буде переглянуто й впорядковано на комп’ютері, а кращі фотографії будуть відібрані й завантажені в тематичний альбом на сторінці Ольги Ладигіної в Facebook, тільки тоді домашнім дозволяється ламати світи і пробувати пряники на смак.

– Вам не боляче дивитися на те, як на ваших же очах ламаються композиції, над створенням яких ви працювали кілька тижнів?

– Анітрохи! Імбирні пряникові будиночки – це ж так красиво і смачно! Адже пряники для того і випікають, щоб їх їли, чи не так? – з посмішкою відповідає Ольга Ладигіна.

Звісно, за один вечір всю конструкцію з’їсти неможливо. Пряниками в цій сім’ї пригощають гостей, беруть з собою в гості, пригощають друзів Дарини, які приходять до неї саме в той час, коли будиночки вже можна їсти. В середньому на поїдання всієї пряникової конструкції треба витратити два тижні.

Друзі та приятелі Ольги Ладигіної, звичайно ж, знають про її пряничне хобі. Чи просили колись приготувати будиночки й для них або для їхніх дітей, на замовлення? «Ні, всі вони знають, що я створюю пряникові будиночки тільки на Різдво і тільки для доньки, – каже Ольга. – Та й взагалі, я б не стала займатися випічкою професійно. Це не моє. Для мене випічка – це не рутина, а творчість. До речі, в цьому аспекті випічка дуже схожа на програмування: і там, і там на самому початку ти маєш лише завдання, і тобі потрібно знайти оптимальні шляхи вирішення завдання. А пошуки рішення – це завжди творчий підхід».

Олександр Виноградов