Оладки замість сліз

«У нас оладьи осталися. Будете?» — «Трішечки пізніше, трішечки пізніше.» Ця розмова жінок із визволеної Балаклії з українськими захисниками цього тижня до мурашок вразила багатьох.

Новини наступу вчорашнього дня були ще більш натхненними. Контрнаступ на Харківщині, звільнений Ізюм і Лиман, рух на Луганщині, яка була повністю окупована, і звісно український прапор над Донецьким аеропортом – символічним місцем.

«Аж страшно лягати спати. Прокинемось, а завтра наші під Москвою вже», – жартують соцмережі.

Гумор – це те, що рятує нас у часи скрути.Сарказм та іронія – елементи психологічного захисту. Це захисний механізм, щоб замість плакати – сміятись.

Минулого тижня область зазнала багато втрат серед захисників. «Коли жартуєте про херсонські кавуни, згадайте якою ціною», – писала в Фейсбуці дружина одного з полеглих героїв.

Дійсно не варто забувати. Варто бути вдячними, що за нашу змогу зараз посміхатись і радіти хтось віддав життя. І варто думати про те, що кожен із нас може зробити, щоб не змарнувати цю жертву.

Як би не мріялось, не варто сподіватись на швидку перемогу. Про те, що війна не закінчиться «через два-три тижні, максимум місяць», триватиме і в наступному році, написав у великій статті головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Це означає, що скоро війна у вигляді військової повістки може постукати у двері тих, хто поки має змогу працювати в тилу. Отже, треба не розслаблятись, а готуватись. Намагатись прокачати вміння, яких бракує, розібратись таки як надавати першу допомогу, підтягти фізичну форму. А попри все те неодмінно, поки ця змога є, не втрачати шанс осінньої неділі поїсти оладки із близькими, посміятись із вдалого жарту, з любов’ю і вдячністю обійняти рідних. За себе і за тих, хто такої змоги більше немає.

Авторська колонка Анастасії Дзюбак

Ілюстрація Катерини Гусєвої