Пам’ятаємо про Крути: історик розповів про учасників бою з Кіровоградщини (ФОТО)
Сьогодні, 29 січня, в Україні День вшанування пам’яті Героїв Крут. Більшовики на чолі з Володимиром Леніним відкрито дратувались від проголошеної самостійності України, тому розпочали боротьбу за контроль над Україною. Їхнім суперником виступила Українська Центральна Рада під керівництвом Михайла Грушевського. Сьогодні, 29 січня, виповнюється 105 років від героїчної оборони українськими добровольцями залізничної станції Крути від більшовиків.
Як зазначив у коментарі “Гречці” старший науковий співробітник відділу історії обласного краєзнавчого музею та викладач історії Наукового ліцею Сергій Мілютін, станція Крути знаходилася на відстані 130 км від Києва і мала важливе оборонне значення для українських військ, оскільки контроль за цією станцією відкривав для “червоних” шлях на українську столицю.
Станція Крути
З українського боку, Крути обороняли понад 500 вояків, з-поміж них юнаки 1-ї української юнацької школи імені Богдана Хмельницького, Студентський Курінь, курінь «Смерті», укомплектований підрозділами місцевого Вільного козацтва, та загін залізничників. Більшовики мали чисельну перевагу в живій силі та артилерії.
Бій розпочався близько 9-ої ранку і тривав до настання темряви. Завдяки грамотно зайнятим позиціям і героїзму українські вояки успішно стримували наступ противника. Ввечері командир український військ у бою під Крутами Аверкій Гончаренко отримав повідомлення про те, що курінь імені Тараса Шевченка, який дислокувався у місті Ніжин, перейшов на бік агресора. Це створювало загрозу тилу оборонців станції Крути і командир дав наказ відходити.
Проте один загін Студентського Куреня заблукав у темряві і вийшов прямо на “червоних”. Їх було взято в полон і за наказом “червоного” командира Єгора Попова розстріляно.
У березні 1918 року полеглих героїв урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі.
Бій під Крутами дозволив уповільнити просування більшовиків на Київ і надав додатковий час для українських дипломатів на переговорах у Брест-Литовську. Підписаний у Брест-Литовську договір означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Герої з Кіровоградщини
У бою під Крутами приймали участь й вихідці з сучасної Кіровоградщини. Серед них Володимир Шульгин (місто Єлисаветград), Сергій Горячко (село Гурівка), Семен Могила, Михайло Михайлик і Левко Прядко (усі з села Глодоси).
Володимир Шульгин загинув у бою та був похований на Лук’янівському кладовищі у Києві.
Володимир Шульгин
Інші наші земляки, які приймали участь в бою під Крутами, продовжили із зброєю в руках відстоювати ідею самостійної України у боротьбі з “червоними” та “білими” окупантами.
План бою Крути
Так, Сергій Горячко після відступу зі станції Крути брав участь в обороні Києва. Також боровся з більшовиками влітку 1920 року та у Другому зимовому поході. Згідно з архівними документами, він співпрацював з українською розвідкою, яку на той час очолював Всеволод Змієнко. Після Другої світової війни виїхав до Австралії, де займався фермерством й очолював різні українські ветеранські організації, займався благодійністю та фінансово допомагав колишнім військовим УНР. Саме Сергій Горячко розробив схему бою під Крутами, за службу в Армії УНР нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Сергій Горячко
Сергій Горячко з родиною
Глодосянин Михайло Михайлик у 1919 році служив у Київській групі Дієвої армії УНР. Наприкінці 1919 року він захворів на тиф, однак брав участь у Першому зимовому поході. Згодом перебував у повстанських загонах Фотія Мелешка і Василя Недайкаші, був ад’ютантом куреня Низових Запорожців, який входив до складу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. Після 1921 року жив на підконтрольній Польщі території, автор низки історичних статей – зокрема про бій під Крутами. На 28-му році життя помер від серцевого нападу в місті Сарни на Рівненщині.
Родич Михайла Михайлика – Семен Могила у роки Української революції воював у складі різних українських військових підрозділів. Брав участь у Першому зимовому поході. У 1921–1922 роках тісно співпрацював з партизанами, зокрема з Герасимом Нестеренком-Орлом. На початку 1923 року був заарештований радянськими прикордонниками. Як відомо з документів, що зберігаються в ГДА СБУ, співробітники радянських спецслужб намагалися завербувати Семена, однак він відмовився й був розстріляний у Харкові у ніч з 22 на 23 березня 1924 року.
Про Левка Прядка історикам відомо найменше. Влітку 1920 року він разом із земляками приєднався до Армії УНР, воював проти “червоних” у складі куреня Низових Запорожців, в якому обіймав посаду заступника керівника третьої сотні. У середині 20-х років звернувся до радянської влади з проханням дозволити йому повернутися на батьківщину, однак йому відмовили. Подальша доля поки що залишається невідомою.
Нагадаємо, “Гречка” раніше писала про три символи боротьби за українську незалежність.
Підготувала Ірина Зайцева
